Рішення № 85394324, 28.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Справа № 160/3463/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представник відповідача Верба А.П . Волошин О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування постанови державного виконавця від 23.03.2019 р. про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 23.03.2019 року про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується із винесеною постановою оскільки рішення суду вона виконує добровільно в порядку, визначеному рішенням, побаченням батька із сином не перешкоджає, однак ОСОБА_3 не виявляє бажання бачитись із дитиною, а суд не зобов`язував її здійснювати транспортування дитини за певною адресою; постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до відома, а саме провадження було відкрито незаконно, тому що на території Чечелівського району м. Дніпра ОСОБА_2 ніколи не проживала і не була зареєстрована, про що було відомо як стягувачу ОСОБА_3 так і відділу ДВС. Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для накладення штрафу, визначеного у статтях 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а сама постанова не мотивована і оформлена з порушенням Закону, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, оскільки не містить мотивів за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

30.07.2019 року представник позивача надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що станом на день надання пояснень вже 3 постанови про накладення штрафів на ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58654717 скасовано рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Також, 30.07.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що, зокрема, 18.03.2019 року старшим державним виконавцем Мазур А.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження на адреси, вказані у виконавчому документі рекомендованим листом, з огляду на що, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Крім того, постанова від 23.03.2019 року про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. на ОСОБА_2 є такою, що прийнята правомірно та у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", яка винесена на підставі акту державного виконавця від 23.03.2019 року, яким було встановлено: "виходом державного виконавця 23.03.2019 за адресою визначеною виконавчим документом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_2 не з`явилась разом із дитиною ОСОБА_4 Жодних поважних причин про свою відсутність разом із дитиною на час шкільних канікул державному виконавцю не повідомлено". Також, відповідач зазначив, що згідно постанови Верховний Суд України поновив виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року. Відповідач зауважив, що представник позивача вважає доведеним факт обізнаності державного виконавця про проживання ОСОБА_2 за межами України, оскільки у державного виконавця перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , в якому аліменти перераховуються у Польщу, одна дане виконавче провадження було передано державному виконавцю Мазур А.С. тільки 08.04.2019 року.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_3 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 31.07.2019 року зупинено провадження у справі № 160/3463/19 до перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року про відкриття провадження у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 в адміністративній справі № 160/3463/19 повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі № 160/3463/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 23.03.2019 р. про накладення штрафу.

В судовому засіданні 28.10.2019 року представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

В судове засідання 28.10.2019 року не з`явився ОСОБА_3 , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином у відповідності до вимог частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття третьої особи не перешкоджає судовому розгляду справи. За наведених обставин розгляд справи здійснено за відсутності ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 року, видано виконавчий лист, згідно з яким:

1) зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином:

- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;

- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;

- щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами;

- день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_3 ;

- день народження ОСОБА_3 . 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;

- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;

- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.

18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною відкрито виконавче провадження № 58654717 з приводу виконання виконавчого листа, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, у справі № 175/5360/13-ц.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 була направлена позивачу 20.03.2019 року та отримана адресатом - 07.05.2019 року.

23.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено акт державного виконавця, з підстав невиконанням без поважних причин рішення суду.

Також, 23.03.2019 старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено постанову, якою на ОСОБА_2 було накладено штраф в розмірі 1 700,00 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст. 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду.

Відтак, позивач, не погодившись із постановою державного виконавця про накладення штрафу від 23.03.2019 року у розмірі 1 700грн., звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Статтею 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно пункту 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За вказаних обставин державний виконавець зобов`язаний перевірити стан виконання рішення наступного робочого дня після закінчення строку, вказаного у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу.

При цьому, з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як видно з матеріалів справи, Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 175/5360/13-ц поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018.

Таким чином, суд зазначає, що доводи позивача щодо здійснення виконавчих дій під час зупинення виконання рішення не підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 проживають у АДРЕСА_2 , згідно з свідоцтва про реєстрацію тимчасового проживання.

21.03.2019 року ОСОБА_2 зверталась до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила повідомляти її письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, не зважаючи на обізнаність відповідача стосовно адреси місця проживання ОСОБА_2 , а також розуміючи, що боржник у виконавчому провадженні не обізнаний про відкриття виконавчого провадження та проведення 23.03.2019 року виконавчих дій, державний виконавець здійснив вихід за місцем вчинення виконавчих дій, склав акт про невиконання ОСОБА_2 рішення суду та наклав на неї штраф.

Таким чином, суд доходить висновку, що з системного аналізу матеріалів справи, враховуючи відсутність підтвердження отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та її обізнаності про проведення виконавчих дій, суд вважає прийняття постанови від 23.03.2019 року про накладення штрафу неправомірним та необґрунтованим.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що відповідачем не підтверджено невиконання позивачем без поважних причин рішення суду.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, понесених позивачем, суд виходить з наступного.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач не спростував заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.

Між адвокатом Вербою Андрієм Петровичем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 05.04.2019 року.

Відповідно до підпункті 1.1. статті 1 «Предмет договору» довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про та скасування постанови державного виконавця від 23.03.2019 року про накладання штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 1 700,00 грн. у виконавчому провадженні №58654717.

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2019 року встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н від 05.04.2019 року "Виконавцем" надана правнича допомога: в сумі 6 500 грн., з яких сплачено 4000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 08.04.2019 року із зазначенням призначення платежу, що відповідає предмету позову.

Крім того, до матеріалів справи представником позивача надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2019 року, яким встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н від 05.04.2019 року "Виконавцем" надана правнича допомога на суму 11 250 грн., з яких сплачено 4000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 08.04.2019 року із зазначенням призначення платежу, що відповідає предмету позову.

У матеріалах справи міститься ордер від 05.04.2019 року на представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.04.2019 року.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011 року, яке видано Вербі А.П .

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені фактичні витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

В частині 7250,00 грн. витрати на правову допомогу не підтверджені документами, які свідчать про їх фактичне виконання або про те, що вказані витрати будуть понесені у майбутньому.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 23.03.2019 р. про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 23.03.2019 року про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4768,40 грн.

Відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 28.10.2019 року Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський М.Р. Бузяков