Рішення № 85394314, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/8594/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними, скасування рішення та картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості UА500000/2019/000424/2 від 02.08.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500650/2019/01064 від 02.08.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

10.09.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.10.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.10.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2019 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС з метою оформлення товару – автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, що був у використанні 1 шт. – марка - MAZDA, модель – 3, номер кузова – (VIN) НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів – 1998см3, рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення 2017, колісна формула 4х2, номер двигуна нема даних, вид ТЗ – легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія – 5, тип двигуна – бензиновий, тип кузова – седан, торговельна марка MAZDA, технічний стан – КТЗ має пошкодження: задній бампер (зруйнований, в салоні), кронштейн, кришка багажника, замикаюча панель, задня права боковина з підсилювачем, задні праві ліхтарі (розбиті), задній правий лонжерон з підсилювачем, підлога багажника. Країна виробництва: Мексика, МХ, Вивантажено з контейнера JXLU8507917 уповноваженою особою декларанта (ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ) шляхом подання митної декларації №UА500650/2019/035777, у якій митну вартість товару встановлено на рівні 4 060 доларів США.

Для митного оформлення товару за митною декларацією №UА500650/2019/035777 від 25.07.2019 року позивачем також було надано: - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 24808558 від 13.05.2019 року; - коносамент (House bill of lading) №JXLU8507917-3 від 03.06.2019 року; - транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) ZIMUORF0888942 від 03.06.2019 року; - навантажувальний документ (Bordereau) Наряд №-2162/1 від 16.07.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №47/70 від 24.07.2019 року; - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CERTIFICATE OF TITLE № НОМЕР_2 від 07.05.2019 року; - Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 47/70 від 24.07.2019 року; - Договір про надання послуг митного брокера №197296 від 16.07.2019 року; - Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 47/70 від 24.07.2019 року; - Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні А0338379 від 04.05.2016 року; - Акт про проведення фізичного огляду від 22.07.2019 року; - Довідка № 2019-28830 від 23.07.2019 року; - Заява на посвідчення б/н 24.07.2019 року; - Картка платника податків 07.06.2004 року; - Касовий ордер №0.0.1418946511.1 від 24.07.2019. Касовий ордер №0.0.1418947672.1 від 24.07.2019 року; - Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1418948634.1 від 24.07.2019 року.

Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500000/2019/000424/2 від 02.08.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500650/2019/01064 від 02.08.2019 року.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, до них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, приписи вказаних норм зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

В результаті такого контролю у рішенні UА500000/2019/000424/2 від 02.08.2019 року встановлено:

1. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

3. Згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

4. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Відповідно до п.8 част2 ст.53 МКУ якщо здійснювалося страхування, подаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема: - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 24808558 від 13.05.2019 року; - коносамент (House bill of lading) №JXLU8507917-3 від 03.06.2019 року; - транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) ZIMUORF0888942 від 03.06.2019 року; - навантажувальний документ (Bordereau) Наряд №-2162/1 від 16.07.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №47/70 від 24.07.2019 року; - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CERTIFICATE OF TITLE № 1505380 від 07.05.2019 року; - Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 47/70 від 24.07.2019 року; - Договір про надання послуг митного брокера №197296 від 16.07.2019 року; - Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 47/70 від 24.07.2019 року; - Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні А0338379 від 04.05.2016 року; - Акт про проведення фізичного огляду від 22.07.2019 року; - Довідка № 2019-28830 від 23.07.2019 року; - Заява на посвідчення б/н 24.07.2019 року; - Картка платника податків 07.06.2004 року; - Касовий ордер №0.0.1418946511.1 від 24.07.2019. Касовий ордер №0.0.1418947672.1 від 24.07.2019 року; - Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1418948634.1 від 24.07.2019 року.

Судом встановлено, що разом із митною декларацією декларантом було подано інвойс № 24808558 від 13.05.2019 року, яким передбачено плату за транспортування товару (автомобілю) до Одеси у розмірі 400 доларів США.

Таким чином, за умовами поставки витрати на транспортування були включені у вартість товару, а тому подання документів, які підтверджували витрати на транспортування в тому числі пов`язані із транспортуванням , не було обов`язковим.

Крім того, відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем були понесені витрати на страхування товару, у зв`язку із чим, твердження відповідача про те, що ненадання позивачем документів, які підтверджували вартість страхування, було належною підставою для прийняття оскаржуваних рішень, суд вважає необґрунтованими.

Також, слід звернути увагу на те, що за приписами ч. 4 ст. 368 МК України, на яку, посилається митний орган, органи доходів і зборів визначають вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів.

Тобто, зазначеною нормою прямо передбачено наявність у органу доходів і зборів доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів для визначення ними самостійно фактурної вартості товару.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що відповідач не мав права на підставі неподання позивачем/декларантом документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товару, приймати оскаржувані рішення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що позивачем до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів, а також відповідачем при визначенні митної вартості імпортованого транспортного засобу не застосовані другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, у вказаному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, відповідачем також не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.

Суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги ч.ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України, так як він не надав доказів проведення письмових консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, безпідставно вказавши в оскаржуваному рішенні про проведення письмових консультацій та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару ввезеного у попередні періоди становила 7798,00 дол. США. При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларацій за якою ввезено такий товар, періоду у якому такий товар розмитнено за вказаною ціною, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).

Отже, визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

Про необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 р у справі №808/454/18.

Таким чином, наведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару, оскільки відповідач не довів належними достовірними доказами, що імпортований позивачем транспортний засіб про який йдеться у системі АСАУР співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, датою ввезення та іншими приведеними вище характеристиками.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1536,80 грн., що документально підтверджується квитанціями №55064 від 30.08.2019 року та №55075 від 30.08.2019 року. Судовий збір зараховано за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1536,80 грн., що відповідає вимогам частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо ставки судового збору за подання позовної заяви з вимогами немайнового характеру.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості UА500000/2019/000424/2 від 02.08.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500650/2019/01064 від 02.08.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв