Рішення № 85394304, 04.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 160/9648/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2019 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 23.09.2019 року за виконавчим листом № 804/4015/18 від 20.09.2019 року у справі за виконавчим провадженням ВП №60121672 про стягнення з ГУПН витрат на проведення виконавчих дій у сумі 133,00 грн. – визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви.

22.10.2019 позивачем усунуто недоліки адміністративного позову в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 04.11.2019 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області своєчасно виконало рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі №804/4015/18 про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме – «майор поліції», з моменту прийняття на службу в поліцію, у зв`язку з чим постанова заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Міхіної О.І. у виконавчому провадженні ВП №60121672 від 23.09.2019 року про стягнення з боржника – ГУ НП в Дніпропетровській області витрат на проведення виконавчих дій у сумі 133,00 грн. є не обгрунтованою та підлягає скасуванню.

04.11.2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем рішення суду було виконано вже після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2019 року, а також після вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. При цьому, закінчення виконавчого провадження на підставі заяви стягувача у звязку із фактичним виконанням рішення боржником не відповідає обов`язку державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі №804/4015/18, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання поліції «майор поліції» та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області присвоїти ОСОБА_1 . спеціальне звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме – «майор поліції», з моменту прийняття на службу в поліцію.

11.06.2019 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області направлено на адресу Голови Національної поліції України, як до посадової особи, до повноважень якої входить присвоєння первинного спеціального звання середнього складу поліції, лист щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання, яке він мав на час звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме «майор поліції».

Проте, листом від 18.07.2019 року №3710/121/3/01-2019 Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України повідомив Головному управлінню НП в Дніпропетровській області, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року суд зобов`язав Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання поліції. Отже, вказаним рішенням суду обов`язку з присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «майор поліції» на Національну поліцію України не покладалося.

Судом встановлено, що 20.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №804/4015/18.

На підставі вказаної заяви 23.09.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міхіною О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60121672.

Також, 23.09.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міхіною О.І. у виконавчому провадженні ВП №60121672 прийнято постанову про стягнення з боржника – Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області витрат виконавчого провадження у сумі 133,00 грн.

Вказані постанови отримані представником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області – 25.09.2019 року, що не заперечувалось позивачем у позовній заяві.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.09.2019 року в рамках виконавчого провадження ВП №60121672.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Згідно із Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430, зокрема, до частин першої, другої та дев`ятої розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.04.2019 р. по справі № 296/3226/17 (адміністративне провадження № К/9901/18078/18), витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23.09.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міхіною О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60121672 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 133,00 грн.

Вказані постанови отримані представником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області – 25.09.2019 року, що не заперечувалось позивачем у позовній заяві.

27.09.2019 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області направило на адресу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міхіної О.І. лист за №18/6599, разом з витягом з наказу №306 о/с від 26.09.2019 року «Про присвоєння спеціального звання поліції», відповідно до якого ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання поліції, яке він мав на момент звільнення з ОВС України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме – «майор поліції»

Отже, боржником рішення суду було виконано саме 26.09.2019 року в день прийняття наказу про присвоєння спеціального звання, тобто виконано вже після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2019 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що фактично рішення суду виконано 11.06.2019 року, коли управлінням відправлено до Національної поліції України листа щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання, оскільки даний лист не є доказом виконання рішення суду, а є лише внутрішньою перепискою позивача з питання виконання рішення суду у справі №804/4015/18.

30.09.2019 року державним виконавцем направлена відповідна заява до Головного управління Державної казначейської служби України для примусового списання коштів з рахунків боржника, а саме: витрат на проведення виконавчих дій у сумі 133,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виконало рішення суду після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто 23.09.2019 року, а також після вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, у зв`язку з чим державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міхіна О.І. при винесенні постанов від 23.09.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № №60121672 діяла в межах повноважень та на підставі діючого законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності прийняття державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 133,00 грн. від 23.09.2019 року у ВП №60121672, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 401088866) до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець