Рішення № 85394233, 31.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Справа № 160/9298/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дійпротиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і виплачувати починаючи з 01.08.2019 року із середньомісячного заробітку липня місяця за довідкою виданою «КЗ обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ДОР» відповідно до ч. 3 ст. 57 порядку п.3 п.п 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`із збільшенням пенсії за понаднормативний стаж роботи у 16% середньомісячного заробітку відповідно норм ч. 2 ст. 56 цього Закону;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду у 10 денний термін часу з дня набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про повне виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії є безпідставною та порушує його право на соціальний захист, гарантований державою через Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», через що зазначене рішення підлягає скасуванню.Позивач вважає, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству, оскільки нормами ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» позивачу надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом ? Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» або спеціальним законом ? Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою суду від 27.09.2019 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.10.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу призначена пенсія згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому проводити перерахунок пенсії згідно ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає законних підстав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 22.04.2019 року,виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Поряд з цим присутня Довідка Обласної МСЕК № 4 Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації № 051516 від 13.12.2018 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого. Ступінь втрати професійної працездатності - 65%. Експертний висновокцентральної міжвідомчої експертної комісії № 4128 від 23.09.2015 року зазначає, що захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Протоколом призначення пенсії електронних даних з особистої пенсійної справи позивача підтверджено наявність у позивача стажу 36 років 1 місяць 20 днів.

05.08.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно ст. ст. 54, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом № 207/03-22-19 від 15.08.2019 року відповідачем відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховуючи норми 54, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачу призначена пенсія згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де не враховується стаж роботи позивача, тому проводити перерахунок пенсії згідно ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами України.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10Закону 1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Відповідно до ст. 54 Закону, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно достатей 54,57і59Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено «Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 року.

З наведеного відповідачем у відзиві розрахунку пенсії позивача станом на 01.08.2019 року вбачається, що він зроблений на підставі положень «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з інвалідності позивача, що настала внаслідок захворювання як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, на даний час позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до ст. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інвалід ІІ групи, захворювання якого пов`язане з виконанням військового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити його переведення на пенсію по інвалідності із збільшенням пенсії за понаднормований стаж роботи у 16 % середньомісячного заробітку відповідно норм ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) встановлені ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до яких час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пільги по обчисленню середньомісячного заробітку передбачені ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Проте, відповідно до норм ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи факт віднесення позивача до категорії 1 та наявності у нього стажу 36 років, тобто 16 років понад встановленого стажу для чоловіків-20 років, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на пенсію в повному розмірі, але у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, зазначена норма застосовується у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не у випадку призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Адже процедура призначення та розрахунку пенсії по інвалідності та пенсії за віком різні за змістом і механізмом їх проведення.

З наведеного вбачається, що підстав збільшення пенсії позивача за понаднормований стаж роботи у 16 % середньомісячного заробітку відповідно норм ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при переведенні його на пенсію по інвалідності немає, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку пенсії на підставі ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була обґрунтована.

Тому, позицію позивача про те, що пільги на обчислення середньомісячного заробітку, які надані ст. ст. 54, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині можливості обчислення пенсії незалежно від її виду за один з неповних календарних місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення, не можуть бути змінені іншими законами, в тому числі ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає помилковою.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд приходить висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094,Код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський