Ухвала суду № 85393949, 31.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

31 жовтня 2019 р. Справа № 120/2280/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

представника позивача: Тиховського Миколи Олеговича

представника відповідача: Корнійчука Дмитра Анатолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі:

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, б. 63, м. Вінниця, 21027)

до: Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, б. 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23227)

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративний позов Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - позивач) до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

29.08.2019 року за вх. № 44120 відповідачем надано до суду заяву про застосування строку позовної давності, у якій він просить дану позовну заяву залишити без розгляду. Заява мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, оскільки відповідачем надсилались на адресу позивача спірні рішення, які отримані 29.06.2017 року. Крім цього, на адресу позиача були надіслані відповідні листи з копіями рішень № 568, 569 та 570 від 29.09.2017 року щодо виконання вимог, що містились у клопотаннях. Вказані листи були отримані позивачем, про що свідчать відповідні відмітки про отримання. Таким чином, твердження позивача, що до одержання відповіді на клопотання про надання документів, він не міг дізнатися про приведення у відповідність до закону чи скасування оскаржуваних рішень не відповідає дійсності, а строк звернення до суду є пропущеним.

09.09.2019 року за вх. № 45035 позивачем через канцелярію суду надано заперечення проти заяви про застосування строку позовної давності. Позивач не погоджується з твердженням відповідача, що він дізнався про приведення у відповідність оскаржуваних рішень 04.10.2017 року, оскільки цього дня він отримав рішення відповідача від 19.09.2017 року № 173, 174, 175 прийняті на 22 сесії 7 скликання. Згідно даних рішень було вирішено питання щодо розгляду клопотань позивача № 0-2-0.441-9637/2-17, № 0-2-0.441-9638/2-17 та № 0-2-0.441-9637/2-17 від 08.08.2017 року про приведення у відповідність до законодавства рішення з питання регулювання земельних відносин після вирішення адміністративної справи № 128/860/17 та господарської справи № 902/517/17. Лише 11.04.2019 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 20.03.2019 року № 136, згідно якого було повідомлено, що на момент винесення рішень 17 сесії 7 скликання відповідача від 07.04.2017 року № 31, 32, 33 відповідач мав всі необхідні повноваження для винесення вищезазначених рішень. Таким чином позивач вказує, що скористався своїм правом досудового врегулювання, а тому строк звернення до суду не є пропущеним.

У судовому засіданні судом було зясовано, що вказане клопотання за своєю суттю є клопотанням про залишення позлвної заяви без розгляду. Представник відповідача клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду підтримав та просив задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас, згідно ч. 4 цієї статті, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У відповідності до п. «б» ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Системний аналіз норм доводить, що для звернення до суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Разом з тим, у випадку якщо законодавством передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З викладених вище норм вбачається, що законодавець уповноважив позивача правом внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно наказу від 15.06.2017 року за № 141-ДК здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, за результатами якого складений відповідний акт від 14.07.2017 року. у вказаному акті зазначено, що відповдачкеві відповідно до п. б ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" будуть внесені клопотання з вимогою приведення їх у відповіндість із законодавством. Позивач неодноразово звертався з відповідними клопотаннями до відповідача, однак результпту після розгляду таких клопотань позивач не отримував. 14.03.2019 року позивач знову звернувся до відповдача із клопотанням про надання щодо приведення у відповіндість із законодавством спірних рішень. І лише 11.04.2019 року відповідач відреагував на звернення позивача та надав інформацію щодо приведення у відповідність до законодавства рішень 17 сесії 7 скликання № 31, 32 та 33. Саме з цього моменту позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів, оскільки з наданої відповідачем відповіді останньому стало зрозуміло, що ним не були виконані приписи судових рішень у справах № 128/860/17 та № 902/517/17.

Крім того, суд вказує, що позивач мав правомірні очікування в контексті приведення відповідачем рішень 17 сесії 7 скликання № 31, 32 та 33 у відповідність до законодавства з огляду на що, він і звертався до останнього з клопотаннями відповідного змісту.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно неї орган публічної влади діятиме саме так, а не інакше.

Більш того, для того аби вимога могла вважатися «активом», що підпадає під дію ст. 1 протоколу № 1, Європейський суд з прав людини у справі «Дроан проти Франції» зазначив, що позивач повинен довести, що вона має достатні підстави в національному праві, приміром, що існує усталена судова практика національних судів на її підтвердження. Якщо це вдасться зробити - до гри вступає концепція «правомірних очікувань».

З наведеного вбачається, що позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, який передбачений законодавством. Саме після отриання останньої відповіді у позивача виникли підстави, що дали йому право на пред`явлення вказаних позовних вимог, відповідно строк звернення до суду позивачем не пропущено.

До аналогічного висновку суд дійшов в ухвалі суду від 05.08.2019 року.

Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень позивача щодо того, що оскаржувані рішення є нормативно-правовими актами, а тому можуть бути оскаржені до суду протягом всього строку їх чинності, з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актам притаманні наступні характерні властивості, ознаки: приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Проте оскаржувані рішення такими не є, адже не містять заганообов`язкових правил поведінки та не розраховані не невизначене коло осіб, а стосуються до конкретно визначених осіб та регулюють виключно їх права та обов`якзи. Таким чином, рішення 17 сесії 7 скликання № 31, 32 та 33 не є нормативно-правовими актами в загальноправовому розумінні цього поняття.

За таких обставин, суд не вважає доведеним факт пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, відповідно відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 122, 123, 240 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 120/2280/19-а за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 05.11.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна