Рішення № 85393942, 04.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 листопада 2019 р. Справа № 120/2766/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправною та скасування вимоги за №Ф 999-53 від 08.08.2019

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21036) про визнання протиправною та скасування вимоги за №Ф 999-53 від 08.08.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-999-53 від 08.08.2019, за якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити борг (недоїмку) в розмірі 5859,48 грн.

Разом з тим, останнім зазначено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №120/1455/19-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Визнано неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області, що виразилися у самовільному постановлені на облік (встановлення ознаки) як особи, що провадить незалежну професійну діяльність адвоката ОСОБА_1 , з 27.08.2019 року. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-999-53 від 06.03.2019 року на суму 2163,02 грн.

Позивач вказує на те, що податковий орган неправомірно продовжує нараховувати заборгованість по сплаті ЄСВ, а тому, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 04.09.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Стороною відповідача на адресу суду направлено відзив на позовну заяву вх. №47368/19, в якому представник відповідача, зазначає наступне.

Згідно реєстраційних даних АІС "Податковий блок", ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою - підприємцем 04.01.2002 та припинив підприємницьку діяльність 28.03.2019. Разом з тим, з 28.03.2019 позивач має ознаку ОПФ - "94" - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, адвокат.

Станом на 31.07.2019 в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) рахувався борг у сумі 5859,48 грн. за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, що виник внаслідок наступних нарахувань: 21.01.2019 - 2457 грн. 18 коп. (ФОП за IV квартал 2018); 21.01.2019 - 2457 грн. 18 коп. (фізичній особі, за IV квартал 2018 рік, у зв`язку із встановленням 29.08.2018 ознаки незалежної професійної діяльності - адвокат); 19.04.2019 - 2754 грн. 18 коп. (фізичній особі, за І квартал 2019 рік, у зв`язку із встановленням 28.08.2018 ознаки незалежної професійної діяльності - адвокат); 19.07.2019 - 2754 грн. 18 коп. (фізичній особі, за II квартал 2019 рік, у зв`язку із встановленням 28.08.2018 ознаки незалежної професійної діяльності - адвокат).

Ухвалою суду 04.11.2019 задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони його правонаступником. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

В силу положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований 04.01.2002 року як фізична особа - підприємець (номер запису: 21530170000000787) та перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, Козятинського управління, Калинівської ДПІ.

28.03.2019 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 21530060004000787.

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність за КВЕД: 69.10 - діяльність у сфері права.

28.03.2019 відповідачем взято на облік позивача, як особу, яка займається незалежною професійною діяльністю, адвокат.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №120/1455/19-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Визнано неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області, що виразилися у самовільному постановлені на облік (встановлення ознаки) як особи, що провадить незалежну професійну діяльність адвоката ОСОБА_1 , з 27.08.2019 року. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-999-53 від 06.03.2019 року на суму 2163,02 грн.

08.08.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-999-53 на суму 5859,48 грн.

Не погоджуючись із винесеною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа підприємець, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 14 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.01.2002. 28.03.2019 відбулось припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 21530060004000787, основним видом діяльності якого була діяльність у сфері права (КВЕД 69.10).

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем автоматично взято позивача на облік як особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми 28.08.2018. Вказана обставини встановлена у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №120/1455/19-а, яким визнано неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області, що виразилися у самовільному постановлені на облік (встановлення ознаки) як особи, що провадить незалежну професійну діяльність адвоката ОСОБА_1 з 27.08.2019 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-999-53 від 06.03.2019 року на суму 2163,02 грн.

Однак, 08.08.2019 податковим органом винесено вимогу за №Ф-999-53, якою визначено борг позивачу, як особі яка провадить незалежну професійну діяльність в сумі 5859,48 грн.

Щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

В силу вимог п. 4, п. 5 ч. 1 ст.4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

З огляду на те, що діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця припинена 28.03.2019, а дії щодо постановлення останнього на облік (встановлення ознаки) як особи, що провадить незалежну професійну діяльність адвоката ОСОБА_1, з 27.08.2019 року визнано неправомірними рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі 120/1455/19-а, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога за №Ф-999-53 від 08.08.2019, що прийнята контролюючим органом, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Окрім цього, суд вказує, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Вінницькій області, приймаючи оскаржувану вимогу, діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України. Відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-999-53 від 08.08.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

Повний текст рішення складено: 05.11.2019

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна