Рішення № 85393643, 21.10.2019, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2146/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чкан Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (м. Харків) до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (м. Харків) про стягнення 1734,49 грн, за участю представників:

позивача - адв. Кіпоть І.Г. (довіреність від 28.12.2018);

відповідача - юр. Донченка О.Ю. (довіреність від 08.01.2019);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (відповідач), в якій просить стягнути з Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61002, Харківська обл, м. Харків, вул. Кирпичова, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823 - для оплати основного боргу, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ - для оплати пені, 3% річних, інфляційних втрат, МФО 300647, ідентифікаційний код 39590621) заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 у розмірі 1287,21 грн - сума основного боргу, пеню у розмірі - 228,45 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі - 62,63 грн та інфляційні втрати у сумі 156,20 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо оплати отриманих послуг з постачання природного газу у січні 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У вказаній ухвалі суду вирішено розглядати справу №922/2146/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 31.07.2019 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.

19.07.2019 позивач надав письмове уточнення позовних вимог щодо періоду нарахованих санкцій, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожитий у січні 2018 року природний газ по договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 у розмірі 1287,21 грн, пеню за період з 08.01.2019 по 08.07.2019 включно у розмірі 228,45 грн, 3% річних за період з 11.02.2018 по 08.07.2019 включно у сумі 62,63 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по травень 2019 року у розмірі 156,20 грн.

Протокольною ухвалою суду від 31.07.2019 прийнято до розгляду письмове уточнення позивачем позовних вимог щодо періоду нарахованих санкцій у наданій редакції.

29.07.2019 відповідач надав відзив від 26.07.2019 на позовну заяву, в якому не заперечує, що йому було надано акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 від позивача у лютому 2018 року, в якому вказаний був об`єм газу 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн, а не на суму 52149,45 грн з об`ємом газу 7,495 тис куб м, як вказано позивачем у позові. Як зазначає відповідач у відзиві, ним було підписано акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 з об`ємом газу 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн та 12.02.2018 сплачено платіжним дорученням за №288, тому він заперечує проти основного боргу у сумі 1287,21 грн. Крім того, оскільки 12.02.2018 ним було сплачено заборгованість за спожитий природний газ у сумі 50862,25 грн відповідно до акту приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018, відповідач заперечує нарахування пені у сумі 228,45 грн в повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, відповідач зауважує, що за відсутності доказів настання строку оплати, належного розрахунку відповідних вимог, такі вимоги є безпідставними. Враховуючи викладене, відповідач у відзиві просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 31.07.2019 залишено без розгляду відзив на позовну заяву до надання відповідачем документів, що підтверджують надіслання відзиву на позовну заяву позивачеві, в оригіналі.

31.07.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області повідомлено сторін про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 11.09.2019 об 11:00 год.

16.08.2019 позивач надав письмові пояснення, в яких, зокрема, вказав, що ним відразу було проінформовано відповідача про складання нового акту приймання-передачі, а підписаний сторонами акт приймання-передачі було скасовано.

Також позивач у поясненні вказує, що він направив відповідачу простим листом новий акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018, відповідно до якого позивачем у січні 2018 року були передані відповідачу 7,495 тис куб м природного газу вартістю 52149,46 грн, але відповідач від підписання акту відмовився та проведення повної оплати за спожитий у січні 2018 року природний газ не здійснив, у зв`язку з чим позивач повторно листом №61707СЛ-8566-0619 направив для підписання вказаний акт приймання-передачі.

11.09.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області відкладено підготовче засідання на 25.09.2019 об 11:00 год, про що повідомлено учасників справи.

20.09.2019 відповідач надав клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву та про приєднання до відзиву на позовну заяву доказів відправки відзиву позивачу.

Протокольною ухвалою суду від 25.09.2019 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та про приєднання доказів відправки відзиву позивачу, а також про прийняття відзиву від 26.07.2019 на позовну заяву до розгляду.

25.09.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2019 о 14:00 год.

21.10.2019 представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2019 заперечує проти позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.04.2017 між позивачем та відповідачем був укладений договір №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) (надалі – договір), за яким постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність споживачу згідно ДК 021:2015:09120000-6 (лот - 2 - постачання природного газу для потреб гуртожитків) (далі - газ), а споживач (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - 110 тис куб м.

Згідно з п. 1.3 договору сторони визначили планові обсяги постачання газу по місяцях.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.9.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ.

Згідно з п. 2.9.2 вказаного договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Пунктом 2.9.3 договору сторони узгодили, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.9.5 договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Згідно з п. 3.2 договору ціна газу становить 5732,50 грн за 1000 куб м, крім того ПДВ 1146,50 грн, всього з ПДВ 6879,00 грн.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору, але не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі відповідно до положень частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

В п. 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунок за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони узгодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

В п. 11.1 договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатком №1 до договору визначено перелік ЕІС-код точок обліку споживача.

16.01.2018 між сторонами була укладена додаткова угода №5 до вищевказаного договору, в якій загальна вартість цього договору збільшена на суму 122925,22 грн, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, та обсяг газу по договору при тарифі 6957,90 грн збільшено на 17,667 тис куб м.

Також у цій додатковій угоді до договору визначено, що обсяг газу цього договору становить 106,093 тис куб м, а загальна вартість цього договору становить 737556,02 грн, у тому числі ПДВ 20% - 122926,00 грн.

У п. 5 додаткової угоди №5 від 16.01.2018 до договору сторони узгодили, що строк дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 продовжується до 31.03.2018 або до моменту укладання договору в рамках Закону України "Про публічні закупівлі".

На виконання умов договору №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017 позивач поставив відповідачу у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн, а відповідач прийняв з 01.01.2018 по 31.01.2018 природний газ обсягом 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн, що підтверджується копією акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до договору постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, підписаного уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідчені відбитками печаток обох підприємств.

Відповідач сплатив вартість поставленого йому у січні 2018 року природного газу обсягом 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн, що не заперечується позивачем та підтверджується копією платіжного доручення №288 від 12.02.2018 на суму 50862,25 грн.

Проте, у позовній заяві позивач зазначає, що він надав відповідачу послуги з постачання у січні 2018 року 7,495 тис куб м природного газу вартістю 52149,46 грн.

На думку позивача, оскільки відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснив не в повному обсязі, чим порушив істотні умови договору, то сума основного боргу по вищезазначеному договору за отриманий відповідачем у січні 2018 року природний газ обсягом 7,495 тис куб м, становить 1287,21 грн (52149,46 - 50862,25 грн), яку останній зобов`язаний сплатити з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого газу, які належить сплатити відповідачу на користь позивача, становить 62,63 грн, сума інфляційних втрат становить 156,20 грн та сума пені - 228,45 грн.

Підсумовуючи наведене, за твердженням позивача, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість за поставлений у січні 2018 року природний газ обсягом 7,495 тис куб м згідно з актом №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу на суму 52149,46 грн за договором №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 в сумі 1287,21 грн, пеню у розмірі 228,45 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі 62,63 грн та інфляційні втрати в сумі 156,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено судом вище, на виконання умов договору №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017 та додаткової угоди №5 від 16.01.2018 до цього договору, переданий позивачем у власність відповідачу у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн згідно акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, був прийнятий відповідачем у порядку, встановленому договором, а саме, шляхом підписання відповідного акту обома сторонами.

В свою чергу, відповідач перерахував позивачу грошові кошти за переданий у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м платіжними дорученнями на загальну суму 50862,25 грн, тобто надані позивачем послуги з постачання природного газу відповідачем були оплачені у повному обсязі.

У письмовому поясненні позивач підтверджує, що ним дійсно було направлено та відповідачем підписано акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 до договору на постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, в якому значилося, що позивачем у січні 2018 року були передані відповідачу 7,31 тис куб м природного газу вартістю 50862,25 грн, але на початку лютого 2018 року оператором ГРМ об`єми спожитого відповідачем газу були змінені на 7,495 тис куб м природного газу і уточнені дані передані позивачу для використання та формування акту приймання-передачі природного газу за відповідний період.

Позивач не надав господарському суду доказів на підтвердження викладеного, а саме щодо надання оператором ГРМ даних про спожитий відповідачем природний газ в обсязі 7,495 тис куб м у період дії укладеного між сторонами договору, а також щодо складання позивачем та надіслання відповідачу акту приймання-передачі природного газу за відповідний період у цьому обсязі у період дії укладеного між сторонами договору.

Слід зазначити, що на позивача - ТОВ "Харківгаз Збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно з Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ № 867 від 19.10.2018.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09,2015, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1437) (надалі – Правила).

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно до п. 13 розділу III зазначених Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Тобто, позивач отримує від оператора ГРМ дані щодо обсягу розподіленого газу конкретному споживачу та на підставі цих даних визначає ціну спожитого газу.

Визначені оператором ГРМ обсяги газу є обов`язковими для використання позивачем.

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів отримання ним у період дії договору, укладеного між сторонами, від оператора ГРМ даних про обсяг розподіленого газу конкретному споживачу, а саме - відповідачу (Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут"), обсягу природного газу, на підставі яких він визначив ціну спожитого газу.

Як вказує у письмовому поясненні позивач, він, отримавши від оператора ГРМ дані про обсяг розподіленого газу відповідачу, на підставі яких визначається ціна спожитого газу, відразу проінформував відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу, оскільки підписаний сторонами акт приймання-передачі було скасовано.

Однак, доказів на підтвердження викладеного, а саме доказів отримання від оператора ГРМ даних у період дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 про розподіл (поставку) природного газу в обсязі саме 7,495 тис куб м, переданого позивачем відповідачу, на підставі яких визначена позивачем ціна спожитого відповідачем газу, та про інформування позивачем відповідача про це, а також про скасування підписаного між сторонами акту приймання-передачі №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 на суму 50862,25 грн та складання нового акту приймання-передачі, позивач господарському суду не надав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 10 розділу ІІ вищевказаних Правил, постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Як зазначає позивач у наданому суду письмовому поясненні, на його запит №61707.Сл.11908.0719 від 18.07.2019 щодо надання інформації про постачальника, з ресурсу якого було розподілено природний газ в січні 2018 року, та про фактичний обсяг цього газу у зазначений період, йому була надана відповідь регіональної газової компанії АТ "Харківміськгаз" №61103.1-Лв-7274-0719 від 24.07.2019, в якій зазначено про те, що у січні 2018 року відповідачу ПАТ "Харківміськгаз" розподілено газорозподільними мережами природний газ для потреб населення (гуртожитки) з ресурсу ТОВ "Харківгаз Збут" в обсязі 7,495 тис куб м.

Проте, лист-відповідь регіональної газової компанії АТ "Харківміськгаз" №61103.1-Лв-7274-0719 від 24.07.2019 не може бути прийнята судом до уваги ані як належний та допустимий доказ отримання від оператора ГРМ даних у період дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо обсягу саме 7,495 тис куб м природного газу, розподіленого відповідачу, на підставі яких позивачем збільшено ціну спожитого відповідачем газу, ані як доказ оперативного контролювання обсягу споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС, ані як доказ самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (відповідача), ані як доказ своєчасного інформування відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу, оскільки строк укладеного між сторонами договору був продовжений сторонами до 31.03.2018, а запит оператору ГРМ про фактичний обсяг розподіленого відповідачу природного газу був надісланий позивачем тільки 18.07.2019, тобто через півтора року після припинення строку дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

У зв`язку з вищевикладеним, лист позивача №61707.Сл.8566-0619 від 05.06.2019 про повторне надіслання на адресу відповідача акту приймання-передачі природного газу за січень 2018 року по договору з іншим більшим обсягом природного газу та з іншою більшою сумою, також не може бути прийнятий судом до уваги як належний та допустимий доказ своєчасного інформування відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу.

Правовідносини сторін, що виникли з договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про публічні закупівлі", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015.

Суд зазначає, що ані договором, укладеним між позивачем та відповідачем, ані Цивільним кодексом України, ані Законом України "Про публічні закупівлі", ані вказаними вище постановами НКРЕП, ані діючим законодавством України не передбачено скасування стороною договору виконаного зобов`язання іншою стороною цього ж договору, тобто скасування однією стороною договору здійсненою іншою стороною цього ж договору дій з реалізації прав та обов`язків, що випливають із зобов`язань, передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017, сплативши позивачу повну вартість переданого йому природного газу в обсязі 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн відповідно до складеного позивачем та підписаного обома сторонами акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до вищевказаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач не надав суду доказів, що обґрунтовують його позовні вимоги, а саме: належних та допустимих доказів споживання відповідачем у січні 2018 року природного газу в обсязі 7,495 тис куб м; своєчасного надання відповідачу акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу обсягом 7,495 тис куб м та у період дії договору; неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо оплати отриманих послуг з постачання природного газу у січні 2018 року.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів спожитого відповідачем в більшому обсягу природного газу у січні 2018 року та їх вартості.

Отже, позов фактично представляє собою вимогу про зміну ціни договору після його виконання, що не допускається згідно ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Акт приймання-передачі відповідачу у січні 2018 року природного газу обсягом 7,495 тис куб м, на який посилається позивач, не є належним та допустимим доказом узгодження зміни ціни, оскільки він не підписаний відповідачем та наданий позивачем через півтора року після закінчення строку дії договору.

Крім того, позивач не надав письмового правового обґрунтування можливості скасування ним підписаного обома сторонами акту приймання-передачі природного газу обсягом 7,31 тис куб м за договором №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 з урахуванням діючого законодавства та складення ним нового акту приймання-передачі природного газу з іншим збільшеним обсягом природного газу та з іншою більшою сумою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий у січні 2018 року природний газ по договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 в сумі 1287,21 грн необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду, як джерело права.

Так, актуальна практика Європейського Суду з прав людини (надалі - Європейський суд) та Верховного Суду спирається на такі загально-правові категорії як "непорушність прав", "якість та точність закону", "стабільність та остаточність судових рішень", "законні очікування" тощо. Названі поняття можна узагальнити принципом правової (юридичної) визначеності, який відіграє надважливе значення у формуванні та функціонуванні системи права демократичної держави. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" та ін.).

Виконавши належним чином свої зобов`язання за договором по сплаті за спожитий у січні 2018 році природний газ відповідач мав законні очікування щодо непорушності його прав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий у січні 2018 року природний газ по договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 в сумі 1287,21 грн не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано на донараховану суму 1287,21 грн пеню за період з 08.01.2019 по 08.07.2019 включно в сумі 228,45 грн, 3% річних за період з 11.02.2018 по 08.07.2019 включно в сумі 62,63 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по травень 2019 року в сумі 156,20 грн.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відсутні докази прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, відсутні підстави для стягнення пені, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 193, 202 ГК України, ст. 2, 11, 251, 252, 525, 526, 530, 599, 629, 632, 712, 714 ЦК України, ст. 2, 11, 46, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 130, 165, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "31" жовтня 2019 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.