Рішення № 8539355, 16.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.11.09           Справа № 17/050-09

За позовом Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах

держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів: 1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква

Міністерства оборони України

2. Закрите акціонерне товариство “Київстар Дж.Ес.Ем.”

про визнання недійсним договору № 86 від 15.09.2006р.                    

                    Суддя Суховий В.Г.

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернувся з позовом Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –Позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України (далі –Відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” (далі –Відповідач-2) про визнання недійсним договору № 86 від 15.09.2006р. про надання послуг з утримання обладнання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний договір № 86 від 15.09.2006р. суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Зокрема, як видно зі змісту наведених положень Договору та встановлено прокурорською перевіркою, під виглядом надання послуг з «розміщення обладнання»КЕВ м. Біла Церква фактично передало ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»для використання у підприємницькій діяльності державне нерухоме майно - трубу котельної. З викладеного видно, що укладений між КЕВ м. Біла Церква та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»Договір - є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - правочину, заснованого на відносинах з орендою нерухомого майна.

Між тим, як зазначає позивач, виконавцем за вказаним договором фактично передано у користування нерухоме майно установи, яке відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України, ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», при здійсненні його передачі у користування являється об'єктом оренди. Таким чином, оцінюючи обставин, встановлені перевіркою, а також наведені норми законодавства, на думку позивача, під час укладення КЕВ м. Біла Церква та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»Договору № 86 від 15.09.2006р. про надання послуг з утримання обладнання, сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України (відповідач-1) у відзиві на позовну заяву № 739 від 29.05.2009р. проти позову заперечив та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Договір № 86 від 15.09.2006р. про надання послуг не порушує вимог чинного законодавства. Зокрема, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква не передалось ЗАТ «Київстар»нерухоме державне майно (труба котельної), а надано послугу з розміщення обладнання (антен), таким чином димова труба не змінила свою першочергову функцію і використовується за своїм прямим функціональним призначенням.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що труба котельної необхідна для використання безпосередньо ним для викиду продуктів згоряння від котлів котельної і не може передаватись в оренду. Також, враховуючи систематичне недофінансування з держбюджету на підготовку до опалювального сезону 2009-2010 років, отримані кошти від ЗАТ “Київстар” дозволяють проводити першочергові ремонтні роботи для завчасного початку опалювального сезону. Відсутність вказаних коштів призведе до зриву підготовчого періоду, та нанесе збитки державній установі.

Закрите акціонерне товариство “Київстар Дж.Ес.Ем.” (відповідач-2) у запереченні на позов вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що під час укладання правочину, сторони діяли відповідно до наданих повноважень та з дотриманням норм глави 63 ЦК України.

У зв’язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи неодноразово відкладався.

16.11.2009р. до господарського суду Київської області від Військового прокурора Білоцерківського гарнізону надійшов лист № 1612 про розгляд справи без участі прокурора.

Також 16.11.2009р. від Військового прокурора Білоцерківського гарнізону надійшла заява № 1611 (Вх. № 14155 від 16.11.2009р.) про зміну предмета позову, в якій прокурор просить суд змінити предмет позову, виклавши п. 1 позовної заяви в наступній редакції: Зобов'язати відповідачів: квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»привести відносини щодо утримання та зберігання телекомунікаційного обладнання, що регулюються договором № 86 від 15 вересня 2006 року у відповідність до типового договору, затвердженого Міністерством оборони України розпорядженням від 7 квітня 2009 року № 6891/з, а саме: - передбачити умови зберігання розміщеного обладнання, відповідно до типових умов; - визначити точний перелік майна, що розміщується, відповідно до акту приймання-передачі, що передбачено типовими умовами.

В судове засіданні 16.11.2009р. прокурор не з’явився. Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 проти уточнених позовних вимог не заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, суд в с т а н о в и в:

15 вересня 2006 року між Білоцерківською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України (відповідач-1) та Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж.Ес.Ем.” (відповідач-2) було укладено договір № 86 надання послуг з утримання обладнання (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі взаємної згоди сторін відповідач-2 (замовник за Договором) передає, а відповідач-1 (виконавець за Договором) приймає на утримання і розміщує у визначених сторонами в узгодженій схемі, невід’ємною частиною цього Договору, місцях (місце розташування) обладнання базової станції стільникового зв’язку комунікаційної мережі замовника та антенно-фідерні пристрої (АФП) зазначеної станції, які надалі разом іменуються “RBS”.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що місце розташування визначене сторонами на трубі котельної, яка належить Виконавцеві (відповідач-1) на правах державної власності, і знаходиться за адресою: мі Біла Церква, вул. Коновальця, військова частина А1232.

Згідно з п. 1.4 Договору передача Замовником (відповідач-2) “RBS” на утримання Виконавцю (відповідач-1) не може вести до переходу прав власності на неї, а також не спричиняє перекладення відповідальності за її роботу та збереження, які залишаються за Замовником.

Судом встановлено, що відповідно до п.1.2 договору сторони визначили місце надання послуг з утримання за адресою розміщення майна, яке закріплене за Міністерством оборони України та обліковується на балансі Відповідача -1, що відповідає ч.1 ст. 532 ЦК України. За спожиті послуги щомісячно вносилася плата, додатково був визначений перелік повноважних осіб Відповідача-2, які мали доступ до переданого на утримання обладнання, з метою контролю за його функціонуванням під час надання послуг, що свідчить про фактичні наміри сторін –відповідачів по справі, укласти реальний договір. Факт реального укладання правочину, проведення оплат підтверджується і поясненнями сторін по справі.

Рішенням Міністра оборони України №6891/з від 21.01.08р, з метою захистів інтересів Міністерства оборони України, систематизації та приведення до єдиного стандарту умов договорів на розміщення та надання послуг щодо обладнання операторів телекомунікацій розроблено та введено для застосування типову форму договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об‘єктах Міністерства оборони України. Відповідно до типової форми договору, для надання послуг зберігання телекомунікаційного обладнання дозволено використовувати, в тому числі розміщувати, майно, що закріплене за Міністерством оборони України. На виконання Рішення Міністерства оборони України, підпорядкованим йому об‘єднанням, з‘єднанням, військовим частинам (установам) Збройних сил України було надано розпорядження про приведення, в термін до 12.03.08р, договорів з надання послуг відносно телекомунікаційного обладнання відповідно до запровадженого типового договору Міністерства оборони України, що підтверджується телеграмою від 04.02.2008року №308/21/150 Генерального штабу Збройних Сил України. Зазначені обставини підтверджують згоду позивача на укладання договорів, предметом яких є надання послуг з використанням рухомого та нерухомого майна під час виконання зобов‘язань по таким правочинам та на укладання таких правочинів з операторами зв‘язку статус якого має Відповідач-2, що підтверджується статутними документами. Право на управління військовим майном і майном підпорядкованих підприємств, організацій, установ надано Міністерству оборони України статтею 10 Закону України «Про Збройні Сили України». Право здійснення господарської діяльності військовим частинам, підприємствам, установам, організаціям Міністерства оборони України передбачено ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України».

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст. 179 ГК України).

Частиною четвертою даної статті зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Аналогічні за змістом норми міститься і в Цивільному кодексі України, зокрема, відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ч.1 ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови (ч.2 ст. 637 ЦК України).

Судом встановлено, що спірним договором не передбачено надання таких послуг, як зберігання телекомунікаційного обладнання, в зв‘язку із чим не визначений і чіткий перелік такого обладнання. Запровадження та врегулювання порядку надання такого виду послуг визначено в типовому договорі на розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об‘єктах Міністерства оборони України, відповідно до рішення Міністра оборони №21.01.08р №6891/з. Зважаючи на документи Міністерства оборони України заступник прокурора, керуючись ст. 22 ГПК України, при зміні предмету позову, просив суд зобов‘язати відповідачів привести договір №86 на надання послуг з утримання обладнання, укладений 15.09.06р відповідно до типового договору, запровадженого Міністерством оборони України, та врегулювати питання зберігання телекомунікаційного обладнання, з визначенням його чіткого переліку.

Відповідачі по справі проти позовних вимог заступника прокурора не заперечували.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом приймаються тільки ті докази, які мають значення для справи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати відповідачів: квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України (код 08167863) та Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” (код 21673832) привести відносини щодо утримання та зберігання телекомунікаційного обладнання, що регулюються договором № 86 від 15 вересня 2006 року у відповідність до типового договору, затвердженого Міністерством оборони України розпорядженням від 7 квітня 2009 року № 6891/з, а саме: - передбачити умови зберігання розміщеного обладнання, відповідно до типових умов; - визначити точний перелік майна, що розміщується, відповідно до акту приймання-передачі, що передбачено типовими умовами.

3. Стягнути з квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України (код 08167863) в дохід Державного бюджету України судові витрати: держмито у розмірі 51,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” (код 21673832) в дохід Державного бюджету України судові витрати: держмито у розмірі 51,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя