Рішення № 85393302, 23.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/379/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна", вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко", вул. Б. Хмельницького, 8, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область

про стягнення 752 958 грн 85 коп.

За участі представників:

Позивача: Борисенко Є. С. – адвоката

Відповідача: Дзюбана А.І. - адвоката

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна", вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, надалі - позивач, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко", с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область, про стягнення грошових коштів в сумі 752 958 грн 85 коп., з яких: 72 404 грн 15 коп. - штраф, 236 032 грн 80 коп. - додатково витрачений матеріал (збитки) та 444 521 грн 90 коп. - упущена вигода (збитки), з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 02.09.2019 (вх. № 15845 від 09.09.2019).

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №09/05 від 20.05.2011.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, головуючим суддею для розгляду справи № 921/379/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2019 позовну заяву ТзОВ "Профайн Україна" б/н від 10.06.2019 (вх. № 469 від 18.06.2019) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: відомих номерів засобів зв`язку відповідача; офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін; обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються; інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2019, на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України, повернуто заяву ТзОВ "Профайн Україна" про застосування заходів забезпечення б/н від 10.06.2019 (вх. №10635 від 18.06.2019) та додані до неї документи - платіжне доручення за №5829 від 10.06.2019 про сплату судового збору в сумі 960,50 грн.

16.07.2019 на адресу Господарського суду Тернопільської області від ТзОВ "Профайн Україна", на виконання ухвали від 20.06.2019 та усунення визначених у ній недоліків позовної заяви, надійшла письмова інформація щодо відомих засобів зв`язку відповідача; офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін; обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються; інформація про наявність у сторін оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та інформація щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Окрім того, ТзОВ "Профайн Україна", в доповнення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, повідомило, що загальний розмір грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача становить 3 166 430 грн 37 коп, з яких: 2 413 471 грн 52 коп. - заборгованість за товар за видатковими накладними, 72 404 грн 15 коп. - штраф, 236 032 грн 80 коп. - додатково витрачений матеріал та 444 521 грн 90 коп. - упущена вигода, а в розрахунку ним було допущено технічну та арифметичну помилку. Просило прийняти дані уточнення до розгляду.

Також, 16.07.2019 від позивача на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява б/н від 12.07.2019 про застосування заходів забезпечення позову (вх. №12399). Згідно вказаної заяви ТзОВ "Профайн Україна" просило суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТзОВ "Віконенко" (згідно переліку) та на інших рахунках в фінансових установах, в межах суми боргу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2019 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/379/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 10:00 год. 14.08.2019 та запропоновано учасникам надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності). Зобов`язано позивача, у строк до 23.07.2019, надіслати на адресу відповідача надану суду, на виконання вимог ухвали від 20.06.2019, заяву б/н від 12.07.2019 про усунення недоліків позовної заяви та докази такого надіслання надати суду. Заяву б/н від 12.07.2019 (вх. №12399 від 16.07.2019) про застосування заходів забезпечення прозову на 2 арк., на підставі п. 7 ст. 140 ГПК України, повернуто ТзОВ "Профайн Україна".

07.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за № 2394 від 06.08.2019 (вх. № 13833) та докази на підтвердження викладеного в ньому.

14.08.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 12.08.2019 (вх. № 14224) та заява про застосування заходів забезпечення прозову б/н від 12.08.2019 (вх. № 14222).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2019 підготовче засідання було відкладено на 11:30 год. 11.09.2019; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Окрім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2019 відмовлено ТзОВ "Профайн Україна" у задоволенні заяви про забезпечення позову б/н від 12.08.2019 (вх. № 14222 від 14.08.2019).

30.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за № 2505 від 30.08.2019 (вх. № 15405).

09.09.2019 від позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог б/н від 02.09.2019 (вх. № 15844) та заява про відшкодування судових витрат в розмірі 30 849,00 грн. Зокрема, позивач стверджував, що станом ТОВ "Профайн Україна", окрім судового збору, понесло судові витрати у вигляді витрат на відрядження для юриста ОСОБА_1 та генерального директора ОСОБА_2 Л.С., з метою представництва інтересів товариства під час розгляду справи (авіаквитки, проживання в готелі, оплата добових у відрядженні).

Також, 09.09.2019 на адресу суду від ТзОВ "Профайн Україна" надійшла заява б/н від 02.09.2019 (вх. № 15845), згідно якої позивач просив зменшити розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми заборгованості за товар в розмірі 2 413 471,52 грн. Заяву обґрунтовано сплатою відповідачем даної суми під час судового розгляду. Окрім того, враховуючи зазначені обставини, просив постановити ухвалу про повернення сплаченого ним судового збору в розмірі 37 322,99 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2019 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" про зменшення розміру позовних вимог б/н від 02.09.2019 (вх. № 15845 від 09.09.2019), встановлено, що предметом позову у даній справі є: стягнення 72 404 грн 15 коп. штрафу, 236 032 грн 80 коп. додатково витраченого матеріалу (збитків) та 444 521 грн 90 коп. упущеної вигоди (збитків); строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 10:00 год. 02.10.2019.

В підготовчому засіданні 02.10.2019, враховуючи вирішення усіх питань, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України, за письмовою згодою усіх учасників справи, судом закінчено підготовче судове засідання (закрито підготовче провадження) та розпочато розгляд справи по суті, про що постановлено відповідну ухвалу від 18.06.2018, яку занесено до протоколу судового засідання. В судовому засіданні 02.10.2019 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово повноважних представників сторін, з`ясував обставин справи, дослідив надані сторонами докази та оголосив перерву до 10:00 год. 23.10.2019, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про судове засідання 23.10.2019 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 23.10.2019, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми штрафу, зазначив, що останній розраховано у відповідності до умов договору, виходячи із суми заборгованості за товар, яка існувала на момент звернення до суду з даним позовом.

Вимогу про стягнення 236 032,80 грн - вартості додатково витраченого матеріалу (збитків) обґрунтовує умовами Додаткової угоди №2 від 29.05.2012 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011, приписами ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст. 225 Господарського кодексу України (надалі – ГК України). Стверджує, що у зв`язку із фактичним припиненням між сторонами у справі господарських відносин на складі ТОВ "Профайн Україна" станом на 28.05.2019 утворилися залишки захисної плівки "PERFECT" в загальній кількості 336 800 м, на загальну суму 236 032,80 грн. Вважає, вказані залишки є збитками у вигляді додатково витраченого матеріалу, які відповідач як Покупець за Договором поставки має відшкодувати позивачу. Просить врахувати, що саме на назві плівки "PERFECT" та разом з укладенням Додаткової угоди №2 від 29.05.2012 був побудований фірмовий стиль відповідача та зареєстрована торгова марка "PERFECT бездоганне вікно", власником якої є ТОВ "Віконенко". Захисна плівка "PERFECT", яка була замовлена позивачем для виконання замовлень відповідача з метою дотримання умов договору поставки не може бути використана, оскільки має особливості, які полягають у тому, що з часом вона телескопіюється (стягується в конус) та не може бути використана надалі в екструдерній лінії, яка виготовляє профіль та одночасно наносить захисну плівку на профіль ПВХ. Зазначає, що оскільки об`єми продажу товарів було обумовлено завчасно, ТОВ "Профайн Україна" як постачальник Товару розуміло ризики, тому і було укладено Додаткову угоду №2. Товариство планувало реалізовувати товар з дотриманням умов договору поставки без затримок та з формуванням складських запасів, для вчасної реалізації та виконання замовлень відповідача. Перехід відповідача до нового постачальника товару повністю залишив ТОВ "Профайн Україна" в позиції неможливості реалізовувати плівку, яка була запасом лише для одного клієнта та є його зареєстрованою торговою маркою. Просить врахувати, що ТОВ "Профайн Україна" має материнську компанію – "profi GmbH" (Федеративна Республіка Німеччина), яка володіє 100% статутного капіталу; дії щодо закупівлі плівки узгоджувались з материнською компанією, яка надавала спеціальні дозволи на закупівлю з вимогою повної реалізації плівки клієнту (відповідачу). Наведені обставини і зумовили укладення Додаткової угоди №2 від 29.05.2012. Вважає, що оскільки при викупі передбачених у вказаній Додатковій угоді обсягів товару відповідачем порушено визначені нею строки, тому на підставі п. 3 останньої ТзОВ "Віконенко" має викупити всі наявні у позивача залишки захисної плівки.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 444 521,90 грн упущеної вигоди зазначає, що між сторонами у справі в рамках основної мети Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 в усній формі були досягнуті домовленості стосовно ексклюзивного кольору ("вінтажна сосна"), який був візитною картою ТОВ "Віконенко" та реалізовувався виключно даному клієнту. З метою належного виконання договірних відносин та своєчасної поставки відповідачу продукції ТзОВ "Профайн Україна" був вироблений та заламінований в ексклюзивному кольорі товар, залишків якого на складі позивача є на суму 444 521,90 грн. Відповідач зменшив обсяги замовлень продукції та змінив основного постачальника без будь-яких попереджень або інформаційних листів. З огляду на наведене, вважає, що вказані вище залишки заламінованої продукції в ексклюзивному кольорі є недоотриманим прибутком, на який позивач розраховував. Відповідач своїми діями призвів до наслідків втрати прибутку, а тому, відповідно до приписів ст. 225 ГК України, зобов`язаний відшкодувати вказані збитки.

Відповідач у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, підтриманих його повноважним представником в судових засіданнях, позовні вимоги, з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 02.09.2019 (вх. № 15845 від 09.09.2019)), визнає лише в частині заявленої до стягнення суми штрафу. Вважає, що оскільки станом на день звернення позивача з даним позовом до суду існувала заборгованість за поставлений товар в сумі 2 413 471,52 грн, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 72 404,15 грн.

Вимогу позивача про стягнення збитків у вигляді додатково витраченого матеріалу на загальну суму 236 032,80 грн вважає безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. Зазначає, що дійсно між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду №2 до договору поставки №09/05 від 20.05.2011, за умовами якої відповідач взяв на себе зобов`язання щодо придбання у позивача товару із захисною плівкою "PERFECT" у передбачених у ній обсягах. На виконання своїх зобов`язань за вказаною додатковою угодою ТОВ "Віконенко" за період з 08.06.2012 по 30.09.2016 придбано (отримано) у ТОВ "Профайн Україна" та повністю оплачено вказані в Додатковій угоді №2 обсяги товару. В підтвердження наведеного посилається на долучені товариством до відзиву на позов реєстри видаткових накладних за період з 08.06.2012 по 20.05.2016, видаткові накладні за вказаний період та реєстри платіжних доручень ТОВ "Віконенко" по контрагенту ТОВ "Профайн Україна" за період з 08.06.2012 по 30.09.2016.

Вважає, що п. 3 Додаткової угоди №2 від 29.05.2012 передбачено обов`язок відповідача викупити у позивача всі наявні залишки товару в межах погоджених сторонами в п. 1 даної додаткової угоди обсягів, які залишились не викупленими до настання вказаних у п. п. 1, 2 строків. Зазначає, що відповідач не заперечує факту недотримання вказаних у пункті 1 додаткової угоди строків для викупу товару. Поряд із цим, стверджує, що зобов`язання по Додатковій угоді №2 відповідачем в повному обсязі виконано перед позивачем. Зауважує, що будь-яких інших правочинів (договорів) між ТОВ "Профайн Україна" та ТОВ "Віконенко" щодо придбання конкретних додаткових обсягів товару із захисною плівкою "PERFECT", в тому числі товару із захисною плівкою "PERFECT" в загальній кількості 336 800 м, не укладалось. З огляду на наведене, вважає, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем щодо придбання (оплати) залишків захисної плівки "PERFECT" в загальній кількості 336 800 м на загальну суму 236 032,80 грн чи відшкодування позивачу збитків на вказану суму як додатково витраченого ним матеріалу. Посилання позивача на рахунок-фактуру №011204 від 28.05.2019 на оплату залишків плівки, на думку відповідача, не є доказом досягнутих домовленостей між сторонами щодо купівлі-продажу цього товару та жодним чином не може підтверджувати зобов`язання відповідача щодо придбання останнього.

Вимогу про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) на загальну суму 444 521,90 грн заперечує в повному обсязі. Стверджує, що протягом періоду співпраці з постачальником - ТОВ "Профайн Україна" на підставі Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 ТОВ "Віконенко" по мірі необхідності та на підставі власних замовлень придбавало у позивача необхідні обсяги профілю ПВХ, в тому числі і в ламінованому кольорі "вінтажна сосна". За умовами укладеного правочину товар поставлявся окремими партіями згідно з надходженням замовлень та оплатою поставок Покупцем. Підставою для розрахунків між сторонами згідно з умовами Договору є виставлені Продавцем на підставі замовлень Покупця рахунки. Будь-які правочини (договори) між ТОВ "Профайн Україна" та ТОВ "Віконенко" щодо придбання конкретних обсягів ламінованого профілю ПВХ в кольорі "вінтажна сосна", в тому числі на суму 444 521,90 грн чи будь-яку іншу суму, ніколи не укладались. Придбання такого профілю ПВХ, як і будь-якого іншого, відбувалось виключно в обсягах згідно конкретних потреб та замовлень відповідача. Обсяги необхідного складського запасу такого профілю ПВХ позивачем, як окремим господарюючим суб`єктом, визначалися самостійно та на власний ризик. Враховуючи наведене, вважає, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем щодо придбання (оплати) профілю ПВХ в кольорі "вінтажна сосна" на загальну суму 444 521,90 грн чи відшкодування позивачу збитків на вказану суму як неодержаного прибутку, а вказана вимога є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

20.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконенко", як Покупцем, з другої сторони, укладено Договір поставки №09/05 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця пластиковий профіль та комплектуючі до нього (далі - Товар) виробництва компанії "профайн ГмбХ" і власного виробництва, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Товар поставляється окремими партіями згідно з надходженням замовлень та оплатою поставок Покупцем.

Згідно з п. п. 3.3, 3.7 Договору Покупець зобов`язується забрати Товар зі складу Продавця протягом п`яти днів з моменту отримання повідомлення Продавця про зарахуванням оплати за Товар на його банківський рахунок. Окремими угодами Сторін можуть встановлюватись інші умови поставки Товару. Поставка Товару вважається завершеною, а Товар таким, що належним чином отриманий Покупцем, з моменту підписання Сторонами видаткової накладної. Датою поставки є дата відмітки у видаткових накладних.

Ціна на Товар є комерційною таємницею та зазначається у комерційній пропозиції Постачальника, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна Товару включає в себе вартість профілю, гарантію від виробничого браку, надання технічних консультацій, експертний нагляд за дотриманням технології обробки та використання Товару, надання інструментів для обробки Товару на умовах, викладених в цьому Договорі. Загальна сума Договору складає суму всіх видаткових накладних по поставленому Товару, визначеному в цьому Договорі та протягом строку його дії. Видаткові накладні є невід`ємною частиною цього Договору (п. п. 4.1, 4.3-4.4 Договору).

П. п. 5.1-5.3 Договору сторони передбачили, що підставою для розрахунків між Покупцем та Продавцем є рахунки виставлені Продавцем за замовленнями, що надійшли від Покупця. Продавець, отримавши замовлення Покупця, в разі наявності Товару на складі надає Покупцю рахунок на оплату 100% вартості Товару, який є у наявності. Валюта платежу – національна валюта України.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011. В разі, якщо жодна із сторін Договору не повідомить іншу Сторону про намір розірвати Договір до дати вказаної в п. 11.1 Договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік. Доповнення та зміни до цього Договору можливі тільки в письмовій формі. Всі додатки та доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною (п. п. 11.1-11.2, 12.3-12.4 Договору).

Додатковою угодою №1 від 20.05.2011 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 сторони погодили, що Постачальник здійснює поставку Товару на склад Покупця.

29.05.2012 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 (надалі – Додаткова угода №2), відповідно до якої сторони погодили строк та обсяг поставки Покупцю Товару із захисною плівкою "PERFECT", строк викупу вже виробленого товару та відповідальність Покупця за порушення зобов`язань передбачених даною додатковою угодою.

Додатковою угодою №3 від 11.10.2012 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 сторони, зокрема: дійшли згоди передбачити можливість поставки Товару Постачальником Покупцеві без здійснення передоплати на загальну суму, що не перевищує гривневий еквівалент 90 000 Євро за курсом НБУ на день відвантаження товару, а саме 948 402 грн. Поставку здійснити до 31 жовтня 2012 р.; встановили графік проведення оплати отриманого Товару; передбачили відповідальність Покупця у вигляді пені в разі прострочення оплати Товару відповідно до погодженого у ній графіку.

14.04.2014 між сторонами у справі підписано Додаткову угоду №4 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011, якою викладено в новій редакції, зокрема, п. 5.2 Договору, відповідно до якого "Постачальник, в разі наявності Товару на складі, може надавати Покупцю Товар на суму, що не перевищує 300 000 євро з прив`язкою до курсу продажу євро на Міжбанківській Валютній Біржі (МВБ), що за домовленістю сторін, на день укладення даної Додаткової угоди, складає 4 560 000 грн, в т.ч. ПДВ, без попередньої його оплати. Сторони погодили, що Покупець не може перевищувати ліміт погодженої суми в гривнях. Курс МВБ визначається відповідно до даних сайту https://index.minfin.com.ua.

Покупець здійснює з Постачальником розрахунок за поставлений Товар в українських гривнях. Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар в українських гривнях, з урахуванням перерахунку єврового еквівалента ціни Товару на день оплати. При цьому, враховуючи імпортну складову Товару, сторони дійшли згоди, що остаточна сума проведення розрахунків на день проведення оплати вартості Товару, визначається по курсу покупки євро до гривні, встановленого на день оплати Товару на торгах МВБ.

У разі зміни суми компенсації вартості поставленого Товару у день проведення Покупцем остаточної оплати Постачальник надає Покупцю додаткові документи, а саме: розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до рахунку-фактури, на підставі якого може здійснюватись оплата, та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до видаткової та податкової накладних.

Розрахунок за Товар здійснюється в гривнях, з урахуванням перерахунку євро в гривні по курсу МВБ діючому на день оплати (в момент закриття торгів на МВБ в цей день), який визначається відповідно до даних сайту https://index.minfin.com.ua. згідно з погодженим у даній додатковій угоді графіком".

Окрім того, Додатковою угодою №4 сторони доповнили Договір п. 5.4 наступного змісту: "За прострочку виконання грошового зобов`язання за цим Договором, більше ніж на 3 робочих дня, Покупець на вимогу Постачальника додатково сплачує штраф у розмірі 3% від загальної суми заборгованості за поставлений Товар на момент оплати".

П. 8 вказаної додаткової угоди сторони змінили редакцію п. 11.1 та 11.2 Договору та погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків – до їх повного завершення. В разі, якщо жодна з сторін Договору не повідомить іншу сторону про намір розірвати Договір до дати вказаної в п. 11.1 Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік. Автоматичне продовження Договору не потребує укладення сторонами письмової додаткової угоди.

Додатковою угодою №5 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 сторони доповнили останній п. 5.6, згідно з яким передбачили можливість та порядок надання Покупцю бонусу за придбання у 2014 року товару на суму 1 050 000 євро.

02.02.2015 між сторонами у справі підписано Додаткову угоду №6 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011, якою, зокрема, доповнено Договір п. 5.6, 5.7 наступного змісту:

"5.6 Постачальник може надавити Покупцеві Товар без попередньої його оплати на суму, що не перевищує 100 000 євро з прив`язкою до курсу Національного банку України (НБУ), сума в гривнях разом з ПДВ визначається в рахунках і підлягає перерахуванню кожні два тижні за середнім курсом попередніх двох тижнів курсу НБУ. Покупець здійснює оплату за кожну партію поставленого Товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження зазначеної у видатковій накладній. Якщо заборгованість Покупця перед Постачальником перевищить зазначену суму, наступна поставка Товару не проводиться".

П. 5.7 Договору сторони встановили порядок проведення перерахунку курсових різниць у випадку прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів з дати відвантаження у випадку якщо поточний курс євро на день оплати збільшиться в порівнянні з курсом євро на день покупки Товару.

Додатковою угодою №7 від 01.01.2016 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 сторони змінили редакцію п. 5.2 Договору, яким погодили, що Постачальник, в разі наявності Товару на складі, може надавати Покупцеві Товар без попередньої його оплати на суму, яка не перевищує гривневого еквіваленту 254 775 євро 33 центів з прив`язкою до курсу продажу євро встановленого Національним Банком України (НБУ), сума в гривнях разом з ПДВ визначається відповідно до середнього курсу НБУ попередніх 2 тижнів і діє 2 тижні. Курс НБУ визначається відповідно до даних сайту index.minfin.com.ua. Сторони погодили, що Покупець не може перевищувати ліміт погодженої суми.

Також вказаним пунктом Договору сторони погодили графік оплати Покупцем поставленого на суму 254 775,33 євро Товару.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. ст. 11, 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов`язань.

В силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з жовтня місяця 2018 року по квітень місяць 2019 року згідно:

- видаткових накладних №-011557 від 16.10.2018 на суму 208 235,47 грн, №-011660 від 23.10.2018 на суму 62 545,09 грн, №-011801 від 30.10.2018 на суму 27 383,01 грн, №-011989 від 06.11.2018 на суму 19 296,84 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №008697 від 16.10.2018;

- видаткових накладних №-011741 від 23.10.2018 на суму 228 144,48 грн, №-011800 від 30.10.2018 на суму 3 514,13 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №008815 від 22.10.2018;

- видаткових накладних №-012070 від 06.11.2018 на суму 166 091,91 грн, №-012110 від 21.11.2018 на суму 6 561,75 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009081 від 05.11.2018;

- видаткових накладних №-012342 від 21.11.2018 на суму 345 869,26 грн, №-012402 від 04.12.2018 на суму 1 880,34 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009322 від 19.11.2018;

- видаткових накладних №-012478 від 27.11.2018 на суму 165 213,99 грн, №-012517 від 04.12.2018 на суму 3 276,77 грн, №-012669 від 14.12.2018 на суму 902,27 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009411 від 23.11.2018;

- видаткової накладної №-012487 від 27.11.2018 на суму 418,50 грн, виписаної на підставі рахунку-фактури №009459 від 27.11.2018;

- видаткових накладних №-012617 від 04.12.2018 на суму 327 753,24 грн, №-012667 від 11.12.2018 на суму 21 457,40 грн, №-012766 від 14.12.2018 на суму 8 146,71 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009548 від 03.12.2018;

- видаткових накладних №-012739 від 11.12.2018 на суму 5 217,16 грн, №-012811 від 14.12.2018 на суму 919,47 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009573 від 04.12.2018;

- видаткових накладних №-012706 від 11.12.2018 на суму 128 503,19 грн, №-012765 від 14.12.2018 на суму 902,27 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009614 від 10.12.2018;

- видаткових накладних №-012861 від 22.12.2018 на суму 162 014,11 грн, №00000000044 від 16.01.2019 на суму 921,73 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009703 від 14.12.2018;

- видаткових накладних №-012860 від 22.12.2018 на суму 43 075,53 грн, №00000000047 від 16.01.2019 на суму 690,34 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №009711 від 17.12.2018;

- видаткових накладних №00000000106 від 16.01.2019 на суму 192 109,14 грн, №-012874 від 22.01.2019 на суму 5 271,17 грн, №-012938 від 30.01.2019 на суму 17 380,10 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №0000000034 від 10.01.2019;

- видаткової накладної №-012862 від 16.01.2019 на суму 7 968,25 грн, виписаної на підставі рахунку-фактури №0000000060 від 15.01.2019;

- видаткових накладних №-012910 від 22.01.2019 на суму 147 049,24 грн, №-012939 від 30.01.2019 на суму 23 251,08 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №0000000117 від 21.01.2019;

- видаткових накладних №-013010 від 30.01.2019 на суму 139 890,02 грн, №-013067 від 06.02.2019 на суму 180,57 грн, №-013153 від 26.02.2019 на суму 840,42 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №0000000183 від 28.01.2019;

- видаткової накладної №-013353 від 26.02.2019 на суму 74 382,33 грн, виписаної на підставі рахунку-фактури №0000000188 від 28.01.2019;

- видаткової накладної №-013110 від 06.02.2019 на суму 82 167,57 грн, виписаної на підставі рахунку-фактури №009845 від 04.02.2019;

- видаткової накладної №-013354 від 26.02.2019 на суму 1 061,36 грн, виписаної на підставі рахунку-фактури №009955 від 13.02.2019;

- видаткових накладних №-013352 від 26.02.2019 на суму 428 183,13 грн, №-013388 від 20.03.2019 на суму 9 465,15 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №010071 від 25.02.2019;

- видаткових накладних №-013616 від 20.03.2019 на суму 268 638,03 грн, №-013670 від 02.04.2019 на суму 1 851,49 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №010225 від 11.03.2019;

- видаткових накладних №-013617 від 20.03.2019 на суму 146 709,85 грн, №-013669 від 02.04.2019 на суму 5 803,60 грн, №-013909 від 09.04.2019 на суму 257,33 грн, виписаних на підставі рахунку-фактури №010297 від 18.03.2019, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 3 491 394,79 грн (належним чином засвідчені копії перелічених вище видаткових накладних та рахунків-фактур - в матеріалах справи).

Як зазначав позивач та вбачається з матеріалів справи, умовами укладеного правочину кінцевого строку виконання зобов`язання по оплаті вартості отриманого Товару не передбачено. Поряд із цим, судом встановлено, що строк здійснення оплати за отриманий згідно наведених вище видаткових накладних Товар визначено в останніх, зокрема:

- за видатковою накладною №-011557 від 16.10.2018 строк сплати встановлено не пізніше 16.01.2019;

- за видатковими накладними №-011660 та №-011741 від 23.10.2018 – не пізніше 23.01.2019;

- за видатковими накладними №-011801 та №-011800 від 30.10.2018 – не пізніше 30.01.2019;

- за видатковими накладними №011989 та №-012070 від 06.11.2018 – не пізніше 06.02.2019;

- за видатковими накладними №-012110 та №-012342 від 21.11.2018 – не пізніше 22.01.2019;

- за видатковими накладними №-012402, №-012517 та №-012617 від 04.12.2018 – не пізніше 04.02.2018;

- за видатковими накладними №-012478 та №-012487 від 27.11.2018 – не пізніше 28.01.2019;

- за видатковими накладними №-012669, №-012766, №-012811, №-012765 від 14.12.2018 – не пізніше 14.02.2019;

- за видатковими накладними №-012667, №-012739, №-012706 від 11.12.2018 – не пізніше 11.02.2019;

- за видатковими накладними №-012861, №-012860 від 22.12.2018 – не пізніше 22.02.2019;

- за видатковими накладними №00000000044, №00000000047, №00000000106, №-012862 від 16.01.2019 – не пізніше 02.03.2019;

- за видатковими накладними №-012874, №-012910 від 22.01.2019 – не пізніше 08.03.2019;

- за видатковими накладними №-012938, №-012939, №-013010 від 30.01.2019 - не пізніше 16.03.2016;

- за видатковими накладними №-013067, №-013110 від 06.02.2019 – не пізніше 07.05.2019;

- за видатковими накладними №-013153, №-013353, №-013354, №-013352 від 26.02.2019 - не пізніше 12.04.2019;

- за видатковими накладними №-013388, №-013616, №-013617 від 20.03.2019 – не пізніше 04.05.2019;

- за видатковими накладними №-013670, № -013669 від 02.04.2019 – не пізніше 17.05.2019.

Умовою поставки Товару за видатковою накладною №-013909 від 09.04.2019 визначено передоплату.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем зобов`язань та поставку відповідачу протягом жовтня місяця 2018 року - квітня місяця 2019 року згідно наведених вище видаткових накладних Товару в сумі 3 491 394,79 грн відповідачем не заперечено.

Однак, ТзОВ "Віконенко" зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого згідно наведених вище видаткових накладних Товару виконувало неналежним чином, вартість Товару станом на дату звернення до суду оплатило частково на суму 1 077 923,27 грн, з яких:

- 233 590,56 грн – оплата згідно рахунку-фактури №008697 від 16.10.2018;

- 150 000 грн - оплата згідно рахунку-фактури №008815 від 22.10.2018;

- 305 517,50 грн - оплата згідно рахунку-фактури №009322 від 19.11.2018;

- 200 000 грн - оплата згідно рахунку-фактури №009548 від 03.12.2018;

- 188 815,21 грн – оплата згідно рахунку-фактури №010071 від 25.02.2019.

У зв`язку із наведеним станом на 10.06.2019 заборгованість відповідача за отриманий згідно наведених вище видаткових накладних Товар становила 2 413 471,52 грн, що зумовило позивача звернутись до суду.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечено повноважними представниками сторін, що станом на 30.08.2019 зазначену вище заборгованість за отриманий Товар ТзОВ "Віконенко" погашено в повному обсязі, що і стало підставою для подання позивачем 03.09.2019 (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті) заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята ухвалою суду від 11.09.2019.

Поряд із цим, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості отримано згідно наведених вище видаткових накладних Товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 72 404 грн 15 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

П. 5.4 Договору, в редакції Додаткової угоди №4, сторони передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов`язання за цим Договором, більше ніж на 3 робочих дня, Покупець на вимогу Постачальника додатково сплачує штраф у розмірі 3% від загальної суми заборгованості за поставлений Товар на момент оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого згідно наведених вище видаткових накладних Товару, зокрема допущення прострочення оплати його вартості на загальну суму 2 413 471,52 грн більше ніж на 3 робочих дні, встановлено в судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи, не заперечено відповідачем у відзиві на позов та його повноважним представником в судових засіданнях.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 72 404 грн 15 коп., зважаючи на допущену відповідачем прострочку терміну оплати вартості поставленого протягом жовтня місяця 2018 року – квітня місяця 2019 року згідно наведених вище видаткових накладних Товару, суд прийшов до висновку, що вимоги в даній частині є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді додатково витраченого матеріалу на загальну суму 236 032,80 грн та збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) на загальну суму 444 521,90 грн.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У вигляді упущеної вигоди, відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст.623 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. У вигляді ж упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2012 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011, за умовами якої Покупець зобов`язався придбати у Постачальника до 28 лютого 2013 року Товар із захисною плівкою "PERFECT", а саме: КВЕ 5-к Рама 5-к Біла з сірим ущільн., артикул 390.07 LWSWSZ в кількості 54 600 м та КВЕ 5-к Стулка 5-к Біла з сірим ущільн., артикул 395.67 LWSWSZ в кількості 40 950 м.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №2 Покупець зобов`язався до 31 грудня 2012 року викупити Товар, зазначений в п. 1 цієї Додаткової угоди, який вже вироблений Постачальником для Покупця на підставі його місячних прогнозів та реальних замовлень до зазначеної в цьому пункті дати.

П. 3 Додаткової угоди №2 сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем своїх зобов`язань, передбачених п. 1 та п. 2 даної Додаткової угоди, Покупець зобов`язується викупити у Постачальника всі наявні в нього залишки захисної плівки "PERFECT".

Позивач стверджує, що обумовлений вказаною Додатковою угодою об`єм Товару відповідачем було викуплено лише у період з 08.06.2012 по 20.05.2016, тим самим порушено умови п. 2 зазначеної Додаткової угоди. Вважає, що оскільки станом на день звернення до суду на складі Продавця є залишки захисної плівки вкількості 336 800 м на загальну суму 236 032,80 грн, то останні є збитками Товариства у вигляді додатково витраченого матеріалу, які відповідач повинен відшкодувати на підставі п. 3 зазначеної вище Додаткової угоди.

Відповідач факт виконання зобов`язань щодо придбання у позивача Товару із захисною плівкою "PERFECT" у визначених Додатковою угодою №2 від 29.05.2012 обсягах з порушенням строку - протягом червня місяця 2012 року – вересня місяця 2016 року, не заперечує. Поряд із цим, стверджує, що ТОВ "Віконенко" свої зобов`язання перед ТОВ "Профайн Україна" згідно Додаткової угоди №2 до Договору поставки №09/05 від 20.05.2011 виконало в повному обсязі. Будь-яких інших правочинів (договорів) між сторонами щодо придбання конкретних додаткових обсягів товару із захисною плівкою "PERFECT" в загальній кількості 336 800 м не укладалось.

З огляду на наведене вважає, що у ТзОВ "Віконенко" відсутні зобов`язання перед позивачем щодо придбання (оплати) залишків захисної плівки в загальній кількості 336 800 м на загальну суму 236 032,80 грн чи відшкодування позивачу збитків на вказану суму як додатково витраченого матеріалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши умови Додаткової угоди №2, суд прийшов до висновку, що передбачена п. 3 останньої відповідальність Покупця у вигляді його обов`язку викупити в Постачальника всі наявні у нього залишки захисної плівки пов`язана саме із порушенням відповідачем зобов`язань щодо придбання Товару із захисною плівкою у встановлені п. п. 1 та 2 даної Додаткової угоди строки та в обумовленій п. 1 останньої кількості Товару.

З матеріалів справи вбачається та не заперечено повноважними представниками сторін, що відповідачем порушено строки виконання визначених Додатковою угодою №2 зобов`язань. Поряд із цим, зобов`язання щодо придбання визначеної у даній Додатковій угоді кількості Товару із захисною плівкою виконані ТзОВ "Віконенко" в повному обсязі. Зокрема, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву належним чином засвідчені копії видаткових накладних, реєстри видаткових накладних та реєстри платіжних доручень свідчать про те, що за період з 08.06.2012 по 30.09.2016 ТзОВ "Віконенко" придбано у ТзОВ "Профайн Україна" вказані у Додатковій угоді обсяги Товару, а саме: КВЕ 5-к Рама 5-к Біла з сірим ущільн., артикул 390.07 LWSWSZ в загальній кількості 54 661,50 м на загальну суму 1 893 727,07 грн та КВЕ 5-к Стулка 5-к Біла з сірим ущільн., артикул 395.67 LWSWSZ в загальній кількості 41 133,79 м на суму 1 736 873,46 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечується повноважними представниками сторін в судових засіданнях, що договірні відносини між ТзОВ "Профайн Україна" та ТзОВ "Віконенко" тривали та, відповідно, поставка Товару здійснювалась і протягом 2016-2019 років.

Доказів на підтвердження того, що виявлені позивачем в ході проведення у травні місяці 2019 році інвентаризації та визначені у рахунку-фактурі №-011204 від 28.05.2019 залишки захисної плівки є залишками Товару, які зумовлені порушенням відповідачем строків придбання визначеного Додатковою угодою №2 Товару із захисною плівкою матеріали справи не містять.

Обставин, які б свідчили про те, що визначена п. 3 вказаної Додаткової угоди відповідальність Покупця щодо викупу наявних у позивача залишків захисної плівки "PERFECT" застосовується до правовідносин сторін щодо поставки Товару в кількості, яка не обумовлена умовами Додаткової угоди №2 судом не встановлено.

Також, суд погоджується з доводами відповідача про те, що проведена позивачем у травні місяці 2019 року інвентаризація та виставлений відповідачу за її наслідками рахунок-фактура за №011204 від 28.05.2019 не може бути доказом досягнення між сторонами домовленостей щодо купівлі залишків захисної плівки "PERFECT" в загальній кількості 336 800 м на суму 236 032,80 грн та підтверджувати наявність у відповідача зобов`язання перед позивачем щодо придбання (оплати) її залишків чи відшкодування останньому збитків на вказану суму як додаткового витраченого матеріалу.

Враховуючи усе наведене вище, суд прийшов до висновку, що позов в даній частині є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 444 521,90 грн втраченої вигоди (неодержавного доходу), суд відзначає наступне:

Неодержаний дохід (упущена вигода) – це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, і вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Як вже зазначалось вище, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Договору поставки №09/05 від 29.05.2011.

За змістом укладеного правочину обов`язковою умовою поставки Товару визначено замовлення Покупця.

Долучені відповідачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних підтверджують факт здійснення поставки Товару саме на підставі замовлень.

П. 5.1 Договору визначено, що підставою для розрахунків між Покупцем та Продавцем є рахунки виставлені Продавцем за замовленнями, що надійшли від Покупця.

Наведене вище в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про те, що конкретні обсяги поставки Товару за Договором поставки №09/05 від 29.05.2011 та Додаткових угод до нього залежать від наданих Покупцем (відповідачем у даній справі) замовлень.

Будь-яких інших правочинів, які б передбачали обов`язок позивача поставити, а відповідача прийняти конкретні обсяги ламінованого профілю ПВХ в кольорі "вінтажна сосна", зокрема на суму 444 521 грн 90 коп., матеріали справи не містять.

Виставлений позивачем рахунок-фактура за №011137 від 23.05.2019, за відсутності відповідного замовлення відповідача, не може бути підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо придбання даного Товару.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що підприємницька діяльність – це діяльність на власний страх і ризик.

Формування запасів Товару та ламінування профілю ПВХ, без наявності відповідних замовлень Покупця, є ризиком підприємницької діяльності позивача, оскільки, як вбачається із змісту наявних в матеріалах справи заяв останнього по суті справи та пояснень його повноважних представників в судових засіданнях, метою таких дій, зважаючи на тривалий процес замовлення, виготовлення та поставки плівки, було дотримання домовленостей з відповідачем та здійснення своєчасної доставки ламінованого товару та ламінаційної плівки, згідно замовлень Покупця.

Враховуючи наведене, твердження позивача про те, що наявні на його складі запаси Товару, з кольором "вінтажна сосна" на суму 444 521,90 грн, за відсутності відповідного замовлення Покупця, є неотриманим прибутком товариства (упущеною вигодою), який відповідач зобов`язаний відшкодувати, суд вважає безпідставними, а доводи останнього про можливість отримання даного прибутку – абстрактними.

За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 444 521,90 грн упущеної вигоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, предметом судового розгляду є заява позивача б/н від 02.09.2019 (вх. №15846 від 09.09.2019) про відшкодування судових витрат в сумі 30 849 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зі змісту зазначеної вище заяви позивача вбачається, що до понесених судових витрат на загальну суму 30 849 грн у справі №921/379/19 віднесено витрати на відрядження, зокрема: вартість авіаквитків (загальна сума 27 629 грн), проживання в готелі (1 897 грн +940 грн), оплата добових у відрядженні (400 грн).

Системний аналіз ст. ст. 3, 12, 13, 15, 120, 120, 185, 223, 331, 338 ГПК України свідчить про те, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані з її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а відтак і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи подається до суду разом з першою заявою по суті спору.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Залишаючи позовну заяву ТзОВ "Профайн Україна" без руху в ухвалі від 20.06.2019 суд вказував позивачу зокрема на необхідність надання попереднього (орієнтованого) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В заяві про усунення недоліків б/н від 12.07.2019 (вх. №12398 від 16.07.2019) позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2019, зокрема, повідомив, що: "На сьогоднішній день ТзОВ "Профайн Україна" не понесло судових витрат крім сплати судового збору за подачу позову та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову та не планує заявляти до відшкодування понесені додаткові витрати пов`язані з розглядом справи". Також, зазначив, що: "ТзОВ "Профайн Україна" вважає, що у разі задоволення позову, розмір штрафу в 3% від суми заборгованості повністю покриє витрати, що можуть бути понесені в процесі розгляду справи".

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що у першій заяві позивача по суті справи не наведено попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс чи планує понести у зв`язку із розглядом справи, окрім судового збору. Більше того, Товариство чітко висловило свою позицію щодо відсутності наміру заявляти до відшкодування понесені додаткові витати пов`язані з розглядом справи.

Ст. 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

За даних обставин, зважаючи на те, що в порушення приписів чинного процесуального законодавства позивачем у першій заяві по суті справи не наведено попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс чи планує понести у зв`язку із розглядом справи, окрім судового збору, в задоволенні заяви позивача б/н від 02.09.2019 (вх. №15846 від 09.09.2019) про відшкодування судових витрат в сумі 30 849 грн суд відмовляє.

Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 123, ч. 2 п. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 086 грн 07 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко", вул. Б. Хмельницького, 8, с. Озерна, Зборівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37345655, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна", вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 30770195, 72 404 грн 15 коп. штрафу та 1 086 грн 07 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.11.2019

Суддя І.М. Гирила