Рішення № 85392869, 21.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1136/19

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м. Київ,

до відповідача: Товариства обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс»,

м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», м. Львів,

про: звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

позивача: Лойфер А.О. – представник, довіреність №452 від 13.06.2019 р.;

відповідача: Шпунт М.Б.-представник, ордер серія ЛВ № 170372 від 16.08.2019 р.;

третя особа: не з`явилась.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1136/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до відповідача Товариства обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1136/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.07.2019 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

В судове засідання 21.10.2019 р. представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовільнити.

В судове засідання 21.10.2019 р. представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання 21.10.2019 р. представник третьої особи не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло всі права грошової вимоги до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» за Кредитним договором та всі права вимоги за Договором іпотеки. ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» свої зобов`язання за Кредитним договором не виконало: отримавши кредит у розмірі 300 000,00 доларів США, повернуло лише 30 000,00 доларів США, отже основна заборгованість за кредитом становить 270 000,00 доларів США. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» має право задовольнити свої вимоги до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» за Кредитним договором в сумі 7 271 126,46 грн (із розрахунку: 100 доларів США - 2693,0098 грн згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.06.2019 року) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні 21.10.2019 р. представник позивача, в порядку абз.2 ч. 8 ст. 129 ГПК України зробив заяву про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат на професійно-правничу допомогу. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечив, подав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, у провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває справа № 2-470/11, провадження № 2/461/77/19 за позовом ТОВ Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про звернення стягнення на той же предмет іпотеки кредитним договором та договором іпотеки, що є предметом спору у цій справі. Також у вказаній справі представником Позивача подано клопотання про залучення ТОВ «Юрпромтехсервіс» до участі у справі як правонаступника Відповідача. Вказана обставина визнається Позивачем, зокрема аналогічні відомості містяться у позовній заяві у цій справі, а копія судової повістки про виклик до Галицького районного суду м.Львова по справі № 2-470/11 позивачем долучено до матеріалів справи разом із клопотанням про забезпечення позову. За приписами п.3 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. За таких обставин, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК України.

Відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності від 27.08.2019 р. (а/с 125)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», далі - Банк) та ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» (третя особа у справі) було укладено кредитний договір № 158 від 30.07.2008 року (далі - Кредитний договір). (а/с 29-31)

На виконання умов Кредитного договору Банк надав ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» кредит на суму 300 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №2899637 від 01.08.2008 року та меморіальним ордером №2970924 від 06.08.2008 року. (а/с 33, 34)

Відповідно до п. 1 Кредитного договору ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» зобов`язалось повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та комісії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.07.2010 р. у справі №2/97, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р., постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р., в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна корпорація “Львіввікнопласт” до Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Першої Львівської філії ПАТ “Кредобанк” про визнання недійсним кредитного договору №153 від 30.07.2008р., відмовлено.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки від 30.07.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 1702 (далі - Договір іпотеки). (а/с 37-39)

Відповідно до п. 3 Договору іпотеки предметом іпотеки визначено нерухоме майно - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про іпотеку були внесені до Державного реєстру іпотеки (реєстраційний номер 7658866 від 30.07.2008 року).

29.11.2011 року між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (позивач у справі) був укладений Договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив, а ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» як новий кредитор набуло повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів. (а/с 42-55)

Відповідно до п. 3.2. Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року Банк передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає Права Вимоги за Кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до Додатку № 1. Сторони зобов`язані підписати на дату надходження Ціни відступлення на рахунок Банку Акт приймання-передачі Портфеля заборгованості, згідно Додатку 2 до Договору на підтвердження зазначеного приймання-передачі. Даний Акт є підтвердженням переходу права вимоги за Портфелем заборгованості відповідно до умов цього Договору. Договір набирає чинності з моменту підписання даного Акту.

Згідно платіжного доручення №5 від 13.12.2011 р. позивачем, на рахунок ПАТ «Кредобанк» внесено кошти в сумі 211 695 318,92 грн, за викуп Портфеля заборгованості на основі Договору факторингу від 29.11.2011 р. (а/с 63)

Згідно Акту приймання-передачі Портфеля Заборгованості від 14.12.2011 р., відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 р., ПАТ «Кредобанк» передав Портфель Заборгованості, а позивач прийняв його згідно Додатку №1 до Договору. (а/с 64)

25.04.2013 року між Банком (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новий іпотекодержатель) був укладений Договір про відступлення прав за іпотечним договором, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушко Р.С. та зареєстровано в реєстрі за№ 1080. (а/с 65-66)

На підставі Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло всі права грошової вимоги до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» за Кредитним договором та всі права вимоги за Договором іпотеки.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обставини переходу прав вимоги від Банку до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», дійсність Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року були предметом судового розгляду та встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року у справі № 6-12866св14 та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 року у справі № 461/10151/13 (провадження № 22-ц/783/3470/16).

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2017 року, якою залишено без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 року у справі № 461/10151/13 (провадження № 22-ц/783/3470/16), встановлено, що 29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, згідно якого, ПАТ «Кредобанк» продав та відступив ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», а останній прийняв права вимоги по вищезазначених кредитних договорах. При цьому, як вбачається з повідомлень № 1198 та № 1199 від 14.12.2011 року вих. № 23-14090/11, ПАТ «Кредобанк» повідомив про відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями на підставі кредитних договорів, а також зазначив, що зобов`язання за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки повинні виконуватися на користь нового кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведені обставини підтверджують перехід прав вимоги від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» свої зобов`язання з повернення отриманого кредиту не виконало, що на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п.3.1.4. Договору іпотеку обумовило право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

В 2013 році Литвин ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за участю третіх осіб - приватного нотаріуса ЛМНО Білиця О.З., приватного нотаріуса КМНО Петрушко Р.С., Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, в якому просив визнати припиненою з 14.12.2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за номером 965; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати припиненою з 14.12.2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі заномером 1702; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1080; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1081; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі про відступлення прав.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року у справі № 461/10151/13, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року, позовні вимоги задоволено. На підставі цих судових рішень було припинено іпотеку за Договором іпотеки від 30.07.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 1702 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 7658866 від 30.07.2008 року).

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» було подано касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 року було зупинено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 461/10151/13 до закінчення касаційного провадження у справі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задоволено; рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Проте, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 07.11.2014 року, тобто після винесення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року у справі № 461/10151/13, проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Юрпромтехсервіс» (відповідач у справі).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №169289754 від 05.06.209 року, предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено Новим власником даного об`єкта являється ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» (номер запису про право власності 7683445, дата державної реєстрації: 07.11.2014 р.) (а/с 74).

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постанові від 27.06.2018 року у справі № 903/295/17 та у постанові від 18.12.2018 року у справі № 910/2382/18, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. У разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, шо іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Вказаний правовий висновок наведений також у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-53цс15, від 27.05.2015 року у справі № 6-332цс15, від 25.05.2016 року у справі № 6-2858цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» перебачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» свої зобов`язання за Кредитним договором не виконало: отримавши кредит у розмірі 300 000,00 доларів США, повернуло лише 30 000,00 доларів США, отже основна заборгованість за кредитом становить 270 000,00 доларів США.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: визнання права; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло всі права грошової вимоги до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» за Кредитним договором та всі права вимоги за Договором іпотеки.

Обставини переходу прав вимоги від Банку до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», дійсність Договору факторингу шляхом уступки права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року були предметом судового розгляду та встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року у справі № 6-12866св14 та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.10.2016 року у справі № 461/10151/13 (провадження № 22-ц/783/3470/16) та в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребують.

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність переходу права вимоги від Банку до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.1.4. Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або боржником за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» перебачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як встановлено судом, ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» свої зобов`язання за Кредитним договором не виконало: отримавши кредит у розмірі 300 000,00 доларів США, повернуло лише 30 000,00 доларів США, отже основна заборгованість за кредитом становить 270 000,00 доларів США.

Згідно з ч . 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №169289754 від 05.06.209 року, предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вул. Пасічна, АДРЕСА_1 , було відчужено Новим власником даного об`єкта являється ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» (номер запису про право власності 7683445, дата державної реєстрації: 07.11.2014 р.)

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» має право задовольнити свої вимоги до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» за Кредитним договором в сумі 7 271 126,46 грн (із розрахунку: 100 доларів США - 2693,0098 грн згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.06.2019 року) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної об`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, зважаючи на те, що відповідач в ході розгляду справи не спростував законність та обґрунтованість вимог позивача, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги підтвердженні, доведені відповідними засобами доказування, а тому позов підлягає до задоволення.

Щодо клопотання Відповідача про застосування позовної давності від 27.08.2019 р., судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В силу з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Слід зазначити, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Водночас слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку"). Натомість Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абз.2 ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку".

В силу ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Отже, причини пропуску мають бути дійсно поважними та підтверджуватися належними письмовими доказами.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Зважаючи на звернення первісним кредитором до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття провадження у справі ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.04.2010 р. та тривалий судовий розгляд справи, в силу ст. 264 ЦК України позовна давність перервана.

Як встановлено судом, відповідач не є іпотекодавцем, набув право власності на нерухомість після укладення Договору іпотеки, право на звернення позивача з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача з 25.11.2016 р. з моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої йому стало відомо про зміну власника предмета іпотеки. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 р. у справі №6-30цс15).

Виходячи з встановленого судом, клопотання відповідача про застосування позовної давності залишається судом без задоволення.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76,77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції (ідентифікаційний код: 37356981; місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек всі права іпотекодержателя, які визначені чинним законодавством України та Договором іпотеки від 30.07.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 1702, в тому числі переважне право одержати задоволення своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» (ідентифікаційний код: 33753008; місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Тарнавського, 74А) за кредитним договором № 158 від 30.07.2008 року за рахунок предмета іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, та належать на праві власності Товариству обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378384546101).

3. Звернути стягнення на предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, та належать на праві власності Товариству обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378384546101) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» (ідентифікаційний код: 33753008; місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Тарнавського,74А) за кредитним договором № 158 від 30.07.2008 року в сумі 7 271 126,46 грн (сім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча сто двадцять шість грн 46 коп.) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

4. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 93, ідентифікаційний код: 39380953) на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7, ідентифікаційний код: 37356981) 110 987, 90 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 31.10.2019.

Суддя Синчук М.М.