Ухвала суду № 85392742, 05.11.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

"05" листопада 2019 р. Справа № 911/2623/19

Суддя Господарського суду Київської області Сокуренко Л.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, булв. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи Броницького Олександра Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 77 596,33 грн., що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за договором оренди комерційної нерухомості № 3316-82Е000 від 07.11.2016,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи Броницького Олександра Євгенійовича заборгованості з орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат за договором оренди комерційної нерухомості № 3316-82 Е000 від 07.11.2016 у розмірі 77 596,33 грн. Крім того, заявник просив покласти на боржника судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 192,10 грн.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви 07.11.2016 між заявником та Фізичною особою-підприємцем Броницьким Олександром Євгенійовичем укладено договір оренди комерційної нерухомості № 3316-82Е000, на підставі якого позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщення та на відшкодування експлуатаційних витрат за період з листопада 2016 року по серпень 2017 року включно.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду (№1005883238 станом на 24.10.2019) 21.12.2016 до зазначеного реєстру внесено запис про те, що Фізична особа-підприємець Броницький Олександр Євгенійович за власним рішенням припинив свою підприємницьку діяльність.

Одночасно, заявником не заперечується даний факт, у зв`язку із чим, у вступній частині заяви боржника Броницького Олександра Євгенійовича зазначено в статусі фізичної особи. Крім того, заявником повідомлено суд, що ним було подано позовну заяву до Баришівського районного суду Київської області з вимогами до боржника. Проте, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10.10.2019 у справі № 355/1497/19 із посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 14.02.2019 у справі № 910/8729/18, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки такі справи підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Наразі, судом наголошується, що хоча заявником вірно подано заяву про видачу судового наказу в порядку господарського судочинства, проте він мав її подавати не в порядку наказного провадження, а саме в порядку позовного провадження, з огляду на наступне.

Оскільки заявник просить суд стягнути з боржника заборгованість по договору оренди за період з листопада 2016 року по серпень 2017 року включно, а безпосередньо, боржник в статусі фізичної особи-підприємця та як сторона по зазначеному договору, припинив свою діяльність ще в грудні 2016 року, тому фактично, заборгованість після грудня 2016 року не є безспірною, а тому не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що заявлена вимога про стягнення з боржника заборгованості не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 147-148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи Броницького Олександра Євгенійовича про стягнення заборгованості у розмірі 77 596,33 грн.

2. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко