Рішення № 85392679, 05.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/10030/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт груп" вул. Вавілових, 9, м. Київ, 04060

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського р-ну м. Києва" вул. Закревського,15, м. Київ, 02217

про стягнення 181 176,54 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрімонт груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про стягнення 183 874,80 грн., а саме 146 775,60 грн. основного боргу, 29274,70 грн. пені, 2473,07 грн. процентів річних та 5351,43 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 31656Т від 25.07.2018 року в частині своєчасної оплати виконаних позивачем будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 року, за результатами розгляду супровідного листа позивача № 31 від 09.08.2019 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10300/19 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/10300/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом повідомлено, що 29.08.2019 року через канцелярію суду позивачем подані пояснення б/н від 29.08.2019 щодо визначеного позивачем періоду пені. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також 02.09.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив № 46-3403 від 28.08.2019 року, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на виявлені комісією відповідача в межах гарантійного строку недоліки у виконаних позивачем роботах, які відповідно до умов Договору позивач мав усунути, що позивачем здійснено не було. Окрім цього, відповідач зазначає про невідповідність періоду нарахування пені позивачем приписам ч. 6 ст. 232 ГК України. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію суду позивачем 06.09.2019 року подано відповідь на відзив б/н від 05.09.2019 року, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та наголошує на невиконанні останнім умов п. 11.1 спірного Договору в частині оплати виконаних підрядником будівельних робіт на підставі Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 не пізніше 5 банківських днів з дня підписання вказаних документів, враховуючи підписання сторонами останніх 29.12.2019 року. Також позивач зазначає про одностороннє складання замовником актів обстеження від 31.10.2018 року та від 15.04.2019 року, а також ненадсилання їх на адресу підрядника. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Окрім цього 06.09.2019 року через канцелярію суду позивачем подано заяву б/н від 05.09.2019 року в порядку ст. 46 ГПК України, в якій позивач зменшує загальну суму позовних вимог до 181 176,54 грн., а саме зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені до 26069,76 грн. за період з 03.01.2019 року по 03.07.2019 року, збільшує позовні вимоги в частині стягнення процентів річних до 2979,12 грн. за період з 03.01.2019 року по 06.09.2019 року. Заява разом з доданими до неї, зокрема, доказами надсилання її на адресу відповідача, судом долучена до матеріалів справи.

Так, згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача в порядку ст. 46 ГПК України, суд розцінює останню як заяву про зміну розміру позовних вимог, а саме в частині пені (зменшення) та процентів річних (збільшення).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що збільшення/зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо нового розміру предмета позову та наведенні його доводів при розгляді даної справи, заява позивача про зміну розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду в тридцяти денний термін з дня відкриття провадження у справі (розгляду справи по суті), відповідна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт груп" прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено сторонами, 25.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрімонт груп» (позивач у справі, підрядник за договором) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено Договір № 31656Т (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов`язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати послуги з поточного ремонту (далі - роботи) по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Цвєтаєва, 14, Деснянського району м. Києва (далі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Розділами 2 - 16 Договору сторони узгодили вартість робіт, строки їх виконання, права та обов`язки замовника та підрядника, порядок забезпечення робіт ресурсами та послугами, організацію робіт, контроль за якістю робіт і ресурсів, оплату і порядок розрахунків, порядок приймання виконаних робіт, виправлення недоліків, гарантії, відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 17.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Вказаний Договір підписаний представниками підрядника та замовника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно п. 1.2 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до тендерної пропозиції підрядника, на основі дефектного акту розробляється зведений кошторисний рахунок (Додаток № 3), календарний графік виконання робіт (Додаток № 2), договірна ціна (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами п.3.2 Договору підрядник зобов`язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є Додатком № 2 до Договору.

Відповідно до Календарного плану виконання робіт по об`єкту м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 14 (Додаток № 2 до Договору), копія якого наявна в матеріалах справи, початок робіт - з дати укладання договору, термін закінчення робіт - 31.12.2018 року, вартість робіт - 322438,80 грн.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Зведений кошторисний розрахунок за Договором є твердим та підлягає зміні виключно за погодженням сторін (п.2.2 Договору).

Зокрема, сторонами у відповідності до умов Договору узгоджено Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва «Послуги з ремонту житлового будинку (об`єкту) за адресою: м. Київ, вул. Цвєтаєва, 14» на загальну суму 322 438,80 грн.

Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим Договором визначена на підставі договірної ціни (Додаток № 1) та складає 322 438,80 грн., в т.ч. ПДВ.

Сторони погодили, що уточнення (зменшення) вартості робіт за Договором проводиться шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.3 Договору).

Так, відповідно до п. 1.3 Додаткової угоди № 1 від 28.12.2018 до Договору сторони виклали п. 2.1 Договору у наступній редакції: «Ціна договору (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата виконану ним роботу) за цим Договором визначена на підставі договірної ціни (Додаток № 1) та складає 146775,60 грн., в тому числі ПДВ 24462,60 грн.»

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами п. 12.1 Договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт.

Протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Актів замовник зобов`язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання (п.12.2 Договору).

Аналогічні умови підписання Акту сторонами викладені в п.11.3 Договору.

Згідно п.12.3 Договору прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, Договором та/або законодавством.

При цьому відповідно до п. 12.4 Договору у разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненадання необхідних документів, замовник має право відмовитись від підписання наданих документів.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем виконані підрядні роботи на загальну суму 146775,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2018 року від 29.12.2018 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2018 року від 29.12.2018 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається із наданих позивачем акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актом та довідкою, а також заперечення щодо визначених обсягів робіт, строків виконання та їх ціни відсутні.

Факт виконання робіт за вказаними актом виконаних робіт та довідкою згідно умов Договору та підписання зазначених документів відповідачем не заперечувався, зокрема, підтверджено останнім в поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання будівельних робіт на дату підписання акту та довідки матеріали справи не містять, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови замовника від приймання виконаних робіт та підписання акту та довідки сторонами суду не надані.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню будівельних робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт та Довідці про вартість будівельних робіт за грудень 2018 року, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2, КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін.

На основі даних про виконані роботи щомісяця складається Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (типова форма № КБ-3), на підставі яких формуються рахунки для оплати замовником (п.11.2 Договору).

У відповідності до п.11.4 Договору замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та Акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2 не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені договором будівельні роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов Договору відповідач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" свого грошового зобов`язання в частині оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт належним чином не виконав та у визначений п. 11.4 Договору строк грошові кошти не перерахував, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 146775,60 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 5 від 25.06.2019 року, яка згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 042091953090 останнім отримана 27.06.2019 року.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем будівельні роботи в розмірі 146775,60 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Окрім того, оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати виконаних за Договором будівельних робіт, позивачем на підставі п.1.4.2.1 Договору нараховано пеню в сумі 26069,76 грн. за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, та на підставі ст. 625 ЦК України - 2979,75 грн. процентів річних за період з 03.01.2019 по 06.09.2019 та 5351,43 грн. втрат від інфляції за період 03.01.2019 по 26.07.2019, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

При цьому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на неякісне виконання позивачем передбачених Договором будівельних робіт, факт якого встановлено складеними замовником актами обстеження, та неусунення підрядником виявлених недоліків всупереч гарантії.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 31656Т від 25.07.2018 року та Додаткової угоди № 1 до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Як зазначалось вище, статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник (генеральний підрядник) зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником (субпідрядником) відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Згідно п.п. 13.1 - 13.4 Договору гарантійні строки за цим договором становлять: 2 роки - на роботи, прямо передбачені даним Договором; згідно строку гарантії, який встановлений заводом - виробником цих матеріалів, обладнання - на матеріали, устаткування та обладнання. Перебіг гарантійних строків починається з моменту прийняття замовником всіх робіт за Договором. В разі дострокового припинення договору або в разі, якщо за Договором будуть виконанні не всі роботи, передбачені Договором, гарантійний строк починається з моменту такого дострокового припинення Договору або з моменту погодження сторонами зменшення кількості робіт, що виконуються за Договором, відповідно.

Протягом гарантійного строку замовник має право пред`являти підряднику вимоги, пов`язані з порушенням останнім умов цього Договору, дефектами, недоліками, виявленими у результатах робіт.

Всі дефекти, недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, підрядник зобов`язаний усунути власними силами та за свій рахунок.

Так, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що 31.10.2018 року комісією у складі працівників Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського р-ну м. Києва", а саме провідного інженера відділу ремонту ОСОБА_1 , провідного інженера-кошторисника відділу ремонту ОСОБА_5 та начальника відділу благоустрою ОСОБА_6, було виявлено ряд недоліків у виконаних позивачем роботах, зокрема, за адресою вул. Цвєтаєвої, 14 - замінені двері виготовлені кустарним способом та не відповідають нормам ДБН і дефектному акту, які, за висновком комісії, ТОВ «Фрімон груп» має усунути. Зазначені факти зафіксовані позивачем в Акті обстеження виконаних поточних робіт по наступним житловим будинках: вул.Милославська, 23; вул.Цвєтаєвої, 16; вул.Цвєтаєвої, 14; просп.. Маяковського, 63а від 31.10.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому за твердженням відповідача, позивач обіцяв виправити виявлені недоліки за свій рахунок при належних погодних умовах, але станом на 15.04.2019 року не виправив.

Згідно п.13.5 Договору у разі виявлення замовником недоліків, дефектів протягом гарантійного строку, він зобов`язаний повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків, дефектів. Якщо підрядник не направить своїх повноважних представників для складення такого акту у визначений замовником термін, це вважатиметься відмовою підрядника взяти участь у складенні акта. У такому випадку замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів та надіслати його підряднику. Складений таким чином акт буде вважатися безперечно прийнятим підрядником.

Окрім цього відповідачем надана копія вимоги № 46-2015 від 21.05.2019 року, в якій замовник зазначає про проведення 15.04.2019 року комісією у складі працівників КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського р-ну м. Києва" провідного інженера ОСОБА_7, інженера ОСОБА_3 та майстра рем. дільниці ОСОБА_4 комісійного обстеження за адресою вул. Цвєтаєвої, 14, та встановлення недоліків ремонту, про що складено Акт недоліків по виконанню поточного ремонту ж/б № 14 по вул. Цвєтаєвої після виконання робіт підрядною організацією ТОВ «Фримонт груп» від 15.04.2019 року. Також вимога містить звернення до підрядника щодо направлення уповноваженого представника 31.05.2019 року для складання акту про виявлені недоліки, порядок та строки їх усунення.

Дослідивши надані відповідачем акти обстеження від 31.10.2018 року та 15.04.2019 року суд зазначає про відсутність у складі комісій представників підрядника, а також доказів ознайомлення останнього зі змістом вказаних документів, будь - які докази надсилання актів обстеження та вимоги на адресу ТОВ «Фримонт груп» в матеріалах справи також відсутні, в зв`язку з чим суд не приймає до уваги відповідні твердження відповідача про належне фіксування виявлених недоліків та повідомлення/виклик підрядника як такі, що не підтверджені жодними доказами.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Аналогічні умови підписання акту приймання виконаних робіт та зобов`язання письмового мотивування відмови від прийняття робіт визначені сторонами в п.п. 11.3, 12.2 Договору.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 за грудень 2018 року та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, на час підписання вказаних документів сторонами суду не надано, що свідчить про фактичне прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даних актах.

Зважаючи на відсутність зазначення в акті та довідці про відмову від їх підписання відповідачем, як і на відсутність доказів повідомлення (зауваження) про виявлені недоліки, як того вимагають ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України та умови Договору, а також зауважень щодо визначеної в акті та довідці за грудень 2018 року обсягу та ціни будівельних робіт, суд доходить висновку, що виконані позивачем підрядні роботи за грудень 2018 року в силу імперативних вимог ст. 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, за відсутності будь-яких належних доказів наявності зауважень з боку останнього щодо обсягів та якості виконаних підрядних робіт за Договором.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за виконані будівельні роботи в сумі 146775,60 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 ст.546 та ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 14.2.1 Договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує підряднику за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати виконаних будівельних робіт у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 26069,76 грн. за період з 03.01.2019 по 03.07.2019, та на підставі ст. 625 ЦК України - 2979,75 грн. процентів річних за період з 03.01.2019 по 06.09.2019 та 5351,43 грн. втрат від інфляції за період 03.01.2019 по 26.07.2019, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України ).

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наразі, як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені, процентів річних та втрат від інфляції період прострочення визначений з 03.01.2019 року, проте з урахуванням вихідних та святкових днів, а також п. 11.4 Договору граничний строк виконання замовником зобов`язань з оплати прийнятих за актом № 1 від 29.12.2018 року будівельних робіт становить 09.01.2019 року, та, відповідно, період прострочення та можливого нарахування пені та процентів річних починається з 10.01.2019 року.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду закінчення нарахування та враховуючи визначений судом початок такого періоду, становить 25 056,30 грн. пені, 2 895,29 грн. процентів річних та 4 438,67 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції внаслідок несвоєчасної оплати виконаних позивачем будівельних робіт підлягають частковому задоволенню у розмірі, нарахованому судом, а саме 25 056,30 грн. пені, 2 895,29 грн. процентів річних та 4 438,67 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному правона справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги. Частиною 2 цієї статті встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів на підтвердження сплати судового збору за розгляд справи в Господарському суді міста Києва позивачем до позовних матеріалів долучено платіжне доручення № 11 від 24.07.2019 року на суму 2758,12 грн., виходячи з розміру позовних вимог в сумі 183 874,80 грн..

Враховуючи зменшення розміру позовних вимог позивачем відповідним клопотанням, яке прийнято судом, до 181176,54 грн., належний до сплати розмір судового збору становить 2717,65 грн., тобто переплата становить 40,47 грн.

Проте зважаючи на відсутність відповідного клопотання, викладеного в тексті прохальної частини заяви б/н від 05.09.2019 року в порядку ст. 46 ГПК України, підстави для прийняття відповідного процесуального рішення у суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва " (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 39605452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт груп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 9, код за ЄДРПОУ 41861551) 146 775,60 грн. основного боргу, 25 056,30 грн. пені, 2 895,29 грн. процентів річних та 4 438,67 грн. втрат від інфляції, а також 2687,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2019 року.

Суддя А.М. Селівон