Рішення № 85392549, 05.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/12327/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/12327/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни

до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

09 вересня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни (позивач) надійшла позовна заява б/н від 02.09.2019 року до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором оренди нежилого приміщення № 1/2 від 23.06.2014 року в сумі 23 803,92 грн., з них: пені - 17 521,69 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 69 копійок), інфляційного збільшення - 4800,31 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 31 копійка) та 3% річних - 1481,92 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не виконав взяті на себе зобов`язання за договором оренди нежилого приміщення № 1/2 від 23.06.2014 року в частині сплати орендних платежів за період з січня 2019 року по липень 2019 року, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції за вказаним правочином за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12327/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Публічному акціонерному товариству "Креді Агріголь Банк" за адресою: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052023061 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 року у справі № 910/12327/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 12.09.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 27.09.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 року Фізичною особою-підприємцем Богословою Світланою Миколаївною (надалі - позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріголь Банк" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/2 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення (надалі - об`єкт оренди), загальною площею 88,6 кв.м, яке розташоване у будівлі за адресою: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т Гагаріна, 25, приміщення № 41.

Згідно п. 1.3. договору, об`єкт оренди передається в оренду з метою розміщення відділення (філії) орендаря.

Відповідно до п. 10.1. договору, термін оренди об`єкту оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців: з 01.06.2017 року по 31.04.2020 року включно.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за цим договором за 1 (один) квадратний метр приміщення становить суму в гривнях, еквівалентну 16,93 доларам США по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ.

В п. 6.2. договору визначено, що загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об`єкта оренди згідно з актом прийому-передачі на зазначений вище розмір орендної плати за один квадратний метр згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1 500,00 доларам США, по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ за місяць.

За умовами п. 6.9. договору, орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений в розділ 12 цього договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця (у випадку якщо орендодавець не порушує строку, згідно якого виставляється рахунок на оплату орендної плати), за який здійснюється оплата, на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендарю не пізніше 5-го числа поточного місяця.

У зв`язку з неналежним виконанням орендарем обов`язку зі сплати орендної плати позивач звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" заборгованості з орендної плати за період з січня 2019 року по квітень 2019 року в сумі 164 700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 року закрито провадження у справі № 910/5862/19, у зв`язку з тим, що відповідач 22.05.2019 року сплати заборгованість по орендній сплаті в сумі 164 700,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 6.9. договору у період з травня 2019 року по липень 2019 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату орендної плати № 5 від 02.05.2019 року на суму 40 034,80 грн., № 6 від 01.06.2019 року на суму 40 409,57 грн., № 7 від 02.07.2019 року на суму 39 373,73 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 02.05.2019 року, 01.06.2019 року, 02.07.2019 року, накладними № 5002701300344, № 5002701400845, № 5002701529953 та описами вкладення у цінний лист від 02.05.2019 року, 01.06.2019 року, 02.07.2019 року (копії містяться в матеріалах справи).

У відповідності до рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовими ідентифікаторами № 5002701300344, № 5002701400845, № 5002701529953 вищезазначені рахунки були отримані уповноваженою особою відповідача - 03.05.2019 року, 03.06.2019 року, 05.07.2019 року (копії містяться в матеріалах справи).

Вказані рахунки відповідач повинен був сплати у строк до 15.05.2019 року включно - за травень 2019 року, у строк до 17.06.2019 року включно (ч. 5 ст. 254 ЦК України) - за червень 2019 року, у строк до 15.07.2019 року включно - за липень 2019 року.

За період користування орендованим приміщенням з травня по липень 2019 року, згідно курс продажу ПАТ «Креді Агріколь Банк» долара США (на офіційному сайті ПАТ «Креді Агріколь Банк» станом на 15.05.2019 року, 17.06.2019 року, 15.07.2019 року, відповідач, за розрахунками позивача, мав сплати суму орендних платежів в розмірі 118 410,00 грн.

Як встановлено судом, 25.07.2019 року відповідач сплатив заборгованість по орендним платежам за період з травня 2019 року по липень 2019 року в сумі 118 410,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення № 1/2 від 23.06.2014 року за період з січня 2019 року по липень 2019 року, оскільки погашення боргу за період з січня 2019 року по квітень 2019 року було здійснено відповідачем 22.05.2019 року, а за період з травня 2019 року по липень 2019 року - 25.07.2019 року, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції за вказаним правочином за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок несвоєчасної оплати орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення № 1/2 від 23.06.2014 року направив відповідачу претензію № 8-а від 05.08.2019 року про сплату штрафних санкцій в сумі 23 803,92 грн. у строк до 23.08.2019 року. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком 06.08.2019 року (копія міститься в матеріалах справи). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 5002701606435 зазначена претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 07.08.2019 року.

Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Так, за приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов`язково стягується орендна плата. Розмір орендної плати визначається сторонами та встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з січня 2019 року по квітень 2019 року були виставлені відповідачу рахунки на оплату орендної плати № 1 від 03.01.2019 року на суму 41 850,21 грн., № 2 від 04.02.2019 року на суму 41 549,86 грн., № 3 від 01.03.2019 року на суму 40 499,95 грн., № 4 від 01.04.2019 року на суму 41 250,04 грн., які відповідачем в обумовлений договором строк оплачені не були, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня 2019 року по квітень 2019 року в сумі 164 700,00 грн. (справа № 910/5862/19).

22.05.2019 року відповідач сплатив заборгованість по орендній сплаті в сумі 164 700,00 грн., у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 року було закрито провадження у справі № 910/5862/19.

В подальшому, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з травня 2019 року по липень 2019 року, а саме: № 5 від 02.05.2019 року на суму 40 034,80 грн., № 6 від 01.06.2019 року на суму 40 409,57 грн., № 7 від 02.07.2019 року на суму 39 373,73 грн., які були отримані уповноваженою особою відповідача - 03.05.2019 року, 03.06.2019 року, 05.07.2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за поштовими ідентифікаторами № 5002701300344, № 5002701400845, № 5002701529953.

З огляду на положення пункту 6.9. договору відповідач повинен був здійснити оплату орендних платежів у строк до 15.01.2019 року включно - за січень 2019 року, у строк до 15.02.2019 року включно - за лютий 2019 року, у строк до 15.03.2019 року включно - за березень 2019 року, у строк до 15.04.2019 року включно - за квітень 2019 року, у строк до 15.05.2019 року включно - за травень 2019 року, у строк до 17.06.2019 року включно (ч. 5 ст. 254 ЦК України) - за червень 2019 року, у строк до 15.07.2019 року включно - за липень 2019 року.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідач допустив прострочення зобов`язання по сплаті орендних платежів, оскільки заборгованість по орендних платежах за період з травня 2019 року по липень 2019 року в сумі 118 410,00 грн. була сплачена відповідачем 25.07.2019 року.

За прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 521,69 грн., інфляційне збільшення в розмірі 4800,31 грн. та 3% річних в розмірі 1481,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями частини другої статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 9.4. договору визначено, що у випадку прострочки орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 17 521,69 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2019 року виникло би по закінченню січня 2019 року у лютому 2019 року, за лютий 2019 року виникло би по закінченню лютого 2019 року у березні 2019 року, за березень 2019 року виникло би по закінченню березня 2019 року у квітні 2019 року, за квітень 2019 року виникло би по закінченню квітня 2019 року у травні 2019 року, на підставі повідомлення Державної служби статистики України про індекс споживчих цін у лютому, березні, квітні та травні 2019 року.

Як зазначалося судом вище, відповідач повинен був здійснити оплату орендних платежів у строк до 15.01.2019 року включно - за січень 2019 року, у строк до 15.02.2019 року включно - за лютий 2019 року, у строк до 15.03.2019 року включно - за березень 2019 року, у строк до 15.04.2019 року включно - за квітень 2019 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.01.2019 року, 16.02.2019 року, 16.03.2019 року та 16.04.2019 року.

З наданого позивачем розрахунку інфляційного збільшення вбачається, що позивач здійснює нарахування за січень 2019 року (01.01.2019 року - 31.01.2019 року), лютий 2019 року (01.02.2019 року - 28.02.2019 року), березень 2019 року (01.03.2019 року - 31.03.2019 року) та квітень 2019 року (01.04.2019 року - 30.04.2019 року), тоді як відповідач є таким, що прострочив з 16.01.2019 року, 16.02.2019 року, 16.03.2019 року 16.04.2019 року, тобто прострочення грошового зобов`язання відповідачем тривало менше місяця, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення задоволенню не підлягають.

При перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 1481,92 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 року встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 19 003,61 грн. з них: пені - 17 521,69 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 69 копійок) та 3% річних - 1481,92 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1533,61 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 193, 233-238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Креді Агріголь Банк" (ідентифікаційний код 14361575, адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4) на користь Фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: пені - 17 521,69 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 69 копійок), 3% річних - 1481,92 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки) та судовий збір - 1533,61 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять три гривні 61 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.11.2019р.

Суддя О.В. Котков