Рішення № 85392368, 28.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/139/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 Справа № 908/1965/19

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091 Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул.Адмірала Ушакова, 251)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми 70614,50 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Нікітін А.В., довіреність № 479/20-19 від 15.01.2019;

від відповідача: Леус Г.О., ордер ЗП № 130831 виданий 23.10.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача: Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича, про стягнення суми 66020,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, суми 1058,17 грн. - 3% річних, суми 3536,33 грн. інфляційних витрат, всього -суми 70614,50 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1965/19, присвоєний номер провадження 9/139/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.09.2019. В судовому засіданні 24.09.2019 оголошено перерву до 15.10.2019.

Судове засідання, призначене на 15.10.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. (з 15.10.2019 по 21.10.2019) на лікарняному. Ухвалою суду від 22.10.2019 судове засідання у справі призначено на 28.10.2019.

В судовому засіданні 28.10.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, які мотивовані тим, що Концерн «МТМ» на виконання основної мети своєї діяльності та рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2017-2018 та 2018-2019 років здійснював постачання теплової енергії на об`єкт - нежитлове приміщення №23, загальною площею 200,7 кв.м., яке знаходиться у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , та має спільне з будинком підключення внутрішньої системи опалення до теплової мережі позивача. Вказане приміщення використовується відповідачем з 16.11.2017 на підставі договору оренди. Системи опалення цього приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно розташоване. Правові підстави та технічна можливість відключення окремих приміщень багатоквартирного будинку від системи центрального опалення відсутні, оскільки втручання в неї вплине на зміни гідравлічного опору та якість наданих послуг до інших приміщень, чим порушуються права споживачів багатоквартирного будинку. В період з листопада 2017 по квітень 2019 відповідачу було відпущено теплову енергію на загальну суму 66020,00 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача. Оскільки договір купівлі-продажу теплової енергії, проект якого направлявся на адресу відповідача для підписання, останнім не укладено, нарахування за спожиту теплоенергію виконуються згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії, шляхом пропорційного розподілення між житловими та нежитловими приміщеннями у будинку згідно розрахованого теплового навантаження на опалення. Відповідач обов`язки по сплаті спожитої теплової енергії не виконав. На підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до сплати відповідачу суму 1058,17 грн. 3% річних за весь період прострочення та суму 3536,33 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано ст.ст.11, 15,16, 509, 526, 530, 625, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, ст.ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", п.п. 23,40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198.

Відповідач відзив на позовну заяву з доказами на його обґрунтування у встановлений судом строк не надав.

28.10.2019 від відповідача надійшла заява щодо заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, згідно з якою відповідач, посилаючись на ч. 3 ст. 247, п. 2 ч. 4 ст. 250 ГПК України, просив суд призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - КП «Наше місто» Запорізької міської ради, як балансоутримувача орендованого відповідачем нежитлового приміщення.

В судовому засіданні 28.10.2019 представник відповідача в усній формі заявив клопотання про поновлення строку для подання вищезазначеної заяви.

Представник позивача проти розгляду справи в загальному позовному провадженні не заперечив.

Судом у задоволенні зазначеного клопотання та заяви відповідача відмовлено, оскільки у відповідності до приписів ч. 5 ст. 12, ст. 247 ГПК України дана справа є малозначною в силу закону та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 7 ст. 250 ГПК України частина друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

28.10.2019 є останнім днем строку розгляду справи, який встановлено ст. 248 ГПК України, тому у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи відмовлено.

28.10.2019 відповідачем подано через канцелярію суду письмове пояснення в якому відповідач зазначив, що про існування судового спору він дізнався лише 21.10.2019, вказав, що проти позову він заперечує та виклав свої заперечення по суті позовних вимог. Також відповідачем подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме: копії акту обстеження системи теплопостачання від 28.02.2018.

Згідно з ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Письмове пояснення відповідача з додатком - копією акту обстеження системи теплоспоживання від 28.02.2018, прийнято судом з огляду на приписи ч. 1 ст. 42 ГПК України та з метою встановлення всіх обставин справи та повного і всестороннього її розгляду.

У поясненні відповідач, зокрема, зазначив про відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді; зазначив, що відповідач є лише орендарем приміщення, а не його власником; в приміщення, яке орендує відповідач, відсутня технічна можливість як для надання так і для споживання теплової енергії через відсутність у ньому опалювальних радіаторів, стояки за ізольовані та закриті гіпсокартоном, централізоване гаряче водопостачання не підведене, що підтверджується актом обстеження від 28.02.2018. Оскільки договірні відносини між сторонами відсутні, у орендованому нежитловому приміщенні відсутнє опалювальне обладнання приєднане до централізованої внутрішньобудинкової системи опалення, ФОП Костін В.В. не є споживачем теплової енергії. У зв`язку із цим підстав для стягнення боргу за спожиту теплову енергію, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, на думку відповідача, немає. У зв`язку із цим, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином. Ухвали суду надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору № 299/4 оренди нежитлового приміщення по вул . Республіканській 76 від 16.11.2017, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), КП «Наше місто» Запорізької міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою - підприємцем Костіним Віталієм Вікторовичем (Орендар, відповідач у справі), з урахуванням додаткової угоди від 11.12.2017 до нього, останній прийняв в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 23 (літ. А-3) загальною площею 200,7 кв.м в будинку № 76 по вул. Республіканській, яке перебуває на балансі КП «Наше місто» Запорізької міськради, для розміщення магазину продовольчих товарів (п.п.1.1,1.2 договору). Згідно з п.11.1. договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 16 листопада 2017 по 16 жовтня 2020.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" (позивач у справі) основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними ат місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут. Основними функціями Концерну є: - забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення населення тепловою енергією для комунально-побутових потреб, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об`єктів, розташованих в межах діяльності Концерну; - збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Статтею ст.1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

об`єктами у сфері теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

джерело теплової енергії - виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-VІ, який діяв на час існування спірних відносин і був чинним до 01.05.2019, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

У статті ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Відповідно до змісту ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок кореспондується з обов`язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать, що Концерном «МТМ» на адресу відповідача - ФОП Костіна В.В. було направлено лист з пропозицією підписати договір № 704453 від 01.08.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та проект даного договору, який отримано особисто ФОП Костіним В.В. 22.08.2018. Однак, відповідач договір не підписав, тому сторонами відповідний договір не укладений.

Згідно з актом обстеження теплоспоживання від 28.02.2018, складеного представниками Концерну «МТМ» за участю споживача, система опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 , - однотрубна з верхньою разводкою з елеваторним вузлом. Системи опалення нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі будинку, яке займає відповідач, є спільною із системою опалення будинку. В акті зазначено, що радіатори опалення відсутні, наявні пластикові стояки: 25х4, 2 - 10 шт. - l=30,6 м., 20х3,4 - 1 шт., l = 3,2 м; стояки ізольовані мерилоном товщиною 5 мм та закрити частково гіпсокартонними панелями. Централізоване водопостачання відсутнє - немає підведення.

Концерн «МТМ» направляв на адресу відповідача, зазначену в договорі оренди нежитлового приміщення, яка була актуальною до внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру щодо місця проживання фізичної особи-підприємця, акти приймання-передачі теплової енергії, спожитої відповідачем протягом опалювальних сезонів за період з листопада 2017 по квітень 2018 та з листопада 2018 по квітень 2019, а також рахунки на оплату, що підтверджується відповідними реєстрами на відправку рекомендованих листів з повідомленнями із відбитками календарних штемпелів відділення поштового зв`язку.

У примітці актів приймання-передачі повідомлялося про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.

Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими рахунками загальна сума нарахована відповідачу за спожиту теплову енергію за спірний період склала 66020,00 грн.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв, отже вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення розрахунків. Спожита без договору теплова енергія за вищезазначений період відповідачем не оплачена.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Слід зазначити, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється внутрішньобудинковій системі теплопостачання всього будинку, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 78, 79 ГПК України).

Як зазначив позивач та слідує з матеріалів справи, система опалення нежитлового приміщення, яке на праві оренди використовується ФОП Костіним В.В. , не відокремлена від системи опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Система опалення цього приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку в якому воно розташоване.

Судом враховується, що розрахунок вартості спожитої теплової енергії був здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення нежитлового приміщення. Згідно із поясненнями позивача, в кількість спожитої теплової енергії, яка зазначена в актах приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача у спірний період, було враховано дані акту обстеження системи теплоспоживання від 28.02.2018 щодо відсутності обладнання системи опалення (радіаторів), нарахування здійснювалося за обсяг фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження. Відповідачем протилежного не доведено.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Згідно з ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та досліджені докази, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не є правовою підставою для звільнення відповідача від її оплати, а заборгованість, що виникла, підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт споживання теплової енергії відповідачем. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість. Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів на підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував відповідачем не надано. Доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 66020,00 грн. боргу за спожиту теплову енергію є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1058,17 грн., а також суми втрат від інфляції в розмірі 3536,33 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача в цій частині є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних за загальний період з 01.09.2018 по 01.06.2019, суд встановив, що його здійснено правильно, з урахуванням фактичних обставин справи, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення суми втрат від інфляції вимоги задовольняються частково, а саме: в розмірі 3166,95 грн., що фактично належить до стягнення згідно зі здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат на суму боргу 37331,33 грн. (за спожиту теплову енергію з 16.11.2017 по 30.04.2018 згідно з актом від 31.07.2018) за заявлений позивачем період нарахування - з вересня 2018 по березень 2019. В іншій частині розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки суми боргу (простроченого платежу) за листопад та грудень 2018, на які здійснено нарахування, не відповідають сумам, зазначеним в актах приймання-передачі теплової енергії за вказані місяці, що містяться в матеріалах справи, тому вимоги в цій частині є недоведеними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Костіна Віталія Вікторовича , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул.Адмірала Ушакова, 251) суму 66020 (шістдесят шість тисяч двадцять) грн. 00 коп. боргу, суму 1058 (одна тисяча п`ятдесят вісім) грн. 17 коп. - 3% річних, суму 3166 (три тисячі сто шістдесят шість) грн. 95 коп. інфляційних втрат, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 04.11.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва