Рішення № 85392337, 24.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 Справа № 908/1664/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/1664/19

За позовом: Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57; адреса для листування: 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 8)

До відповідачів:

1 – Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 04353927)

2 – Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” (70520, Запорізька область, Оріхівський район, с. Вільнянка, вул. Космічна, буд. 29, код ЄДРПОУ 30837652)

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) та зобов`язання повернути земельні ділянки,

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення № 035881 від 05.10.2015, прокурор;

Від відповідача-1: Клюшник В.В., довіреність № 02-01-10/40 від 14.01.2019 ;

Від відповідача-2: Макаренко О.М., довіреність № б/н від 18.01.2019 ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.07.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури № 37/4-2021вих-19 від 01.07.2019 (вх. №1792/08-07/19 від 05.07.2019) до відповідачів: 1 – Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, 2 – Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 справу № 908/1664/19 призначено до розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1664/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/120/19, підготовче засідання призначено на 01.08.2019 з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 01.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 07.10.2019 та відкладено розгляд справи на 25.09.2019. Явка представників сторін визнана обов`язковою. Ухвалою суду від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.10.2019 з повідомленням (викликом) сторін. У судовому засіданні 02.10.2019 оголошено перерву до 15.10.2019. Ухвалою суду від 15.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.10.2019 о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 24.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.10.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У судовому засіданні 24.10.2019 прокурор підтримав вимоги з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням відповіді на відзив, зазначивши, що згідно з договором оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, укладеного між Вільнянською сільською радою Оріхівського району та ТОВ «Вільнянка», орендодавець передав, а орендар прийняв на невизначений строк в оренду виділений в натурі єдиний масив невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 37,48 умовних кадастрових гектарів вартістю 128 440,00 грн. Рішенням Запорізької обласної ради № 1 від 27.08.2015 утворено Преображенську сільську територіальну громаду Оріхівського району Запорізької області з центром в с. Преображенка, об`єднавши територіальні громади сіл, в тому числі с. Вільнянка. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 28.02.2018, 07.06.2018 та 13.06.2018 за Преображенською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га відповідно. Згідно із витягами із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок загальна нормативно-грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить 579 391,11 грн. Пунктом 4 рішення Преображенської сільської ради «Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року» № 8 від 22.01.2019, прийнятого на підставі заяви уповноваженого представника ТОВ «Вільнянка», вирішено внести зміни до Договору від 22.03.2001 шляхом укладення додаткової угоди, умовами якої змінено найменування орендодавця на Преображенську сільську раду Оріхівського району Запорізької області, визначено об`єктом оренди виділені в натурі земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, визначено розмір орендної плати на рівні 8% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та встановлено строку дії Договору – до 22.01.2026. На підставі вищезазначеного рішення між Преображенською сільською радою та ТОВ «Вільнянка» 23.01.2019 укладено додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001. Вищевказані земельні ділянки, станом на час укладення додаткової угоди від 22.01.2019 до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, перебували у комунальній власності. Таким чином, зазначеною додатковою угодою штучно створено можливість та передумови для реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Вільнянка», адже передбачені договором оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, права зареєструвати було неможливо через відсутність у ньому істотних умов, у тому числі об`єктів правовідносин (кадастрових номерів земельних ділянок). Крім цього, вказані земельні ділянки не можуть бути передані у користування приватним особам у інший спосіб, ніж як в оренду на конкурсній основі. Рішеннями Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справах № 908/12/19, № 908/16/19 та від 02.04.2019 у справі № 908/14/19 встановлено факт припинення дії договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, до якого укладено оспорювану додаткову угоду, саме з часу державної реєстрації прав на спірні земельні ділянки (13.06.2018). Крім цього, приймаючи до уваги той факт, що порушення закону при розпорядженні спірними земельними ділянками допущено саме Преображенською сільською радою, у зв`язку з чим вона на рівні з ТОВ «Вільнянка» притягується до юридичної відповідальності, та як наслідок, виступає відповідачем у даній справі, в силу ст. 23 та ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на вищезазначене прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 рішення Преображенської сільської ради «Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001» № 8 від 22.01.2019 в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 за номером 667 від 23.01.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнянка» та Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” повернути на користь Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” повернути на користь Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” повернути на користь Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- стягнути з Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Прокуратури Запорізької області кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4 802,50 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” на користь Прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4 802,50 грн.

Представник відповідача-1 заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Крім цього, представник відповідача-1 зазначив, що рішенням Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 22.01.2019 № 8 вносились зміни до діючого договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 у зв`язку з тим, що пройшла реорганізація Вільнянської сільською ради Оріхівського району Запорізької області, а саме об`єднання 5 територіальних громад Оріхівського району одну, Преображенську сільську об`єднану територіальну громаду, в юридичній особі Преображенська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, яка є правонаступником прав та обов`язків Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Враховуючи умови п. 2.3. Договору в частині того, що власник земельної ділянки має право зберегти договір оренди, заключивши додатку угоду з орендодавцем та стати стороною даного договору оренди або має право припинити договір оренди після закінчення сільськогосподарського року, Преображенська сільська рада, яка правонаступник Вільнянської сільської ради поєднала в собі як статус Орендодавця за договором, так і власника земельних ділянок. У зв`язку з тим, що на дату укладення додаткової угоди № 667 від 23.01.2019 та станом на час розгляду вказаної справи договір є чинним, а також поєднання в собі власника земельної ділянки та орендодавця земельної ділянки, Преображенська сільська рада мала законні підстави прийняти рішення ради та укласти додаткову угоду. Посилання прокурора на рішення Господарського суду Запорізької області по інших справах не відповідає дійсності, оскільки при розгляді Господарським судом Запорізької області справ № 908/12/19 від 18.03.2019, № 908/16/19 від 18.03.2019 та № 908/14/19 від 02.04.2019, договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 не був предметом спору чи предметом дослідження. На підставі викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 також заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що Преображенська сільська рада Оріхівського району Запорізької області стала власником земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026 ще у 2013 році на підставі рішень судів по справах № 323/2430/13-ц, № 323/2429/13-ц. Договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, який зареєстрований 13.04.2001 за № 667 не визнано недійсним чи таким, що припинив свою дію в частині вказаних земельних ділянок. Самі земельні ділянки у ТОВ «Вільнянка» не вилучались а перебували у користуванні відповідача-2, на підставі чого Товариством сплачувалась відповідна орендна плата. Крім цього, оскільки Преображенська сільська рада, яка правонаступник Вільнянської сільської ради поєднала в собі як статус Орендодавця за договором, так і власника земельних ділянок, в силу приписів Договору надало їй право укласти відповідну додаткову угоду до існуючого договору оренди. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів – 1 та 2, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2001 між Вільнянською сільською радою Оріхівського району Запорізької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнянка» (Орендар) укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), який 13.04.2001 зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Вільнянської сільської ради за № 667 (далі – Договір № 667 від 13.04.2001).

Розділом 1 договору № 667 встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду виділений в натурі єдиний масив невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 37,48 умовних кадастрових гектарів вартістю 128 440,00 грн.

Відповідно до ч. 2.1. розділу 2 договору, масив невитребуваних земельних часток (паїв) передається в оренду з метою сільськогосподарського використання.

Згідно з ч. 2.3. розділу 2 договору, договір складено сторонами на невизначений термін. У випадку звернення власника сертифіката в сільську раду, йому буде виділена земельна частка (пай), якою він може розпоряджатися відповідно до діючого законодавства України. Він має право зберегти договір оренди, заключивши додаткову угоду з Орендодавцем та стати стороною даного договору оренди. Також власник сертифіката зберігає за собою право за згодою з Орендарем припинити договір оренди, але тільки після закінчення сільськогосподарського року. Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. За орендодавцем зберігаються всі права по розпорядженню земельною часткою. Проте, умови договору до закінчення терміну дії договору у випадку розпорядження земельною часткою є обов`язковими для виконання новими власниками та правонаступниками.

Додатком до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 13.04.2001 встановлений список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані в управління Вільнянській сільській раді, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

11.01.2012 між Вільнянською сільською радою та ТОВ «Вільнянка» укладено додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв), відповідно до якої сторони вирішили внести зміни до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року в частині «Додаток до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року». Список власників земельних часток (паїв) чиї землі передані в управління Вільнянській с/раді. А саме, ОСОБА_1 змінити на ОСОБА_5 .

Рішенням Запорізької обласної ради № 1 від 27.08.2015 утворено Преображенську сільську територіальну громаду Оріхівського району Запорізької області з центром в селі Преображенка, об`єднавши територіальні громади сіл Преображенка, Василівка, Червона криниця, Омельник, Свобода, Широке, Червоний Яр, Вільнянка, Обще, Василівське, Новоселівка, Єгорівка, Микільське, Новосолошине та Тимошівка.

18.01.2018 ТОВ “Вільнянка” звернулась до Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області із заявою № б/н від 18.01.2019 (вх. № 74/01-02 від 18.01.2019), в якій зазначило, що станом на дату звернення з вказаною заявою, ТОВ «Вільнянка» має у користуванні земельні ділянки на території Вільнянського старостинського округу Преображенської сільської ради: за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га. Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні на підставі на підставі трьох договорів оренди земельних ділянок, укладених в серпні 2018 року, проте, договори оренди вказаних земельних ділянок укладені передчасно, у зв`язку з чим просило розірвати договори оренди земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами, укладені у серпні 2018 та внести відповідні зміни (додаткову угоду) до договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001.

На підставі вищевказаної заяви ТОВ «Вільнянка», 22.01.2019 Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області прийнято рішення № 8 «Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 року та укладення додаткової угоди до договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001», яким припинено дію договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін. Уповноважено сільського голову Сідуна В.А. підписати відповідні додаткові угоди про таке припинення.

Пунктом 4 вищевказаного рішення № 8 від 22.01.2019 вирішено внести зміни до Договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 за реєстраційним № 667 від 13.04.2001, шляхом укладення додаткової угоди, умовами якої змінити найменування орендодавця на Преображенську сільську раду Оріхівського району Запорізької області, визначити об`єктом оренди виділені в натурі земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, визначити розмір орендної плати на рівні 8% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та встановлення строку дії договору – до 22.01.2026 року. Уповноважено сільського голову Сідуна В.А. підписати додаткову угоду до Договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001.

На підставі вищевказаного рішення 22.01.2019 між Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, в особі керівника – сільського голови Сідуна В.А. (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнянка» (орендар) укладено додаткову угоду № б/н до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, який зареєстрований 13.04.2001 за № 667.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № б/н від 22.01.2019, преамбулу Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено між Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, код за ЄДРПОУ 04353927, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та діє у відповідності до вимог чинного законодавства України, від імені якої діє Сільський голова – Сідун ОСОБА_6 , діла за текстом – «Орендодавець», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільнянка», код за ЄДРПОУ 30837652, від імені якого на підставі Статуту діє Генеральний директор – ОСОБА_7 , далі за текстом – «Орендар», а разом – «Сторони», уклали цей Договір про наступне:».

Пунктом 2 Додаткової угоди № б/н від 22.01.2019 вирішено викласти перший розділ Договору в наступній редакції: « 1. Предмет договору. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування на правах оренди земельні ділянки з числа не витребуваних земельних часток (паїв), які було виділено в натурі та визнано і зареєстровано право власності за Орендодавцем, що складаються з масиву:

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:001:0026 площею 8,7830 га;

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га;

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:02:002:0015 площею 7,4720 га;

- земельна ділянка в умовних кадастрових гектарах площею 9,37 га без виділення в натурі частки (паю).

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № б/н від 22.01.2019, викладено п. 2.2. Договору в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок. Нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що є об`єктом оренди орендарю надає орендодавець на початку календарного року. Сторони узгодили, що розмір орендної плати має бути автоматично змінений в разі зміни розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та має становити 8% від такої оцінки. Сплата орендної плати здійснюється орендарем в порядку, визначеному чинним законодавством України».

Пунктом 3 Додаткової угоди № б/н від 22.01.2019 викладено п. 2.3. Договору в наступній редакції: «Договір укладено строком до 22.01.2026 року». Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє з урахуванням ротації сільськогосподарських культур – до закінчення збору урожаю тієї культури, що буде висіяна в рік закінчення дії цього Договору.»

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № б/н від 23.01.2019 до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, який зареєстрований 13.04.2001 за № 667, додаток до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року викладено в наступній редакції: «Список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані у власність (управління) Преображенської сільської ради та є об`єктом Договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) становлять:

1. ОСОБА_5 – земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013 року, право власності зареєстровано;

2. ОСОБА_4 – земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 05.07.2013 року, право власності зареєстровано;

3. ОСОБА_8 – земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013 року, право власності зареєстровано;

4. ОСОБА_2 – земельна ділянка перебуває у володінні Преображенської сільської ради без виділу в натурі. Виділення земельної частки (паю) ОСОБА_2 в натурі та реєстрації права власності на виділену земельну ділянку – є підставою для внесення змін до цього договору».

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 28.02.2018, 07.06.2018 та 13.06.2018 за Преображенською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га відповідно, тобто вказані земельні ділянки перейшли до комунальної власності.

Як пояснили представники відповідачів – 1 та 2, вищевказані земельні ділянки перейшли до комунальної власності як відумерла спадщина, оскільки громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 померли.

Згідно з витягами із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, загальна нормативно-грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить 579 391,11 грн., а саме: нормативна грошова оцінка земельних ділянок за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 становить 201 524,44 грн., за № 2323981000:02:002:0015 становить 196 547,12 грн. та за № 2323981000:01:001:0026 – 181 319,55 грн. відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, прокурор звернувся до господарського суду з вимогами: визнати незаконним та скасувати п. 4 рішення Преображенської сільської ради «Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001» № 8 від 22.01.2019 в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026; визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 за номером 667 від 23.01.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнянка» та Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільнянка” повернути на користь Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га відповідно.

Як підставу для самостійного звернення до господарського суду з вказаним позовом прокурор зазначив, що порушення закону при розпорядженні спірними земельними ділянками допущено саме Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, у зв`язку з чим вона на рівні з ТОВ «Вільнянка» притягується до юридичної відповідальності, та як наслідок, виступає відповідачем у даному позові. Внаслідок незаконного укладення вищевказаної додаткової угоди до припиненого договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) в частині спірних земельних ділянок, а відтак і передачі цих земельних ділянок в оренду на поза конкурсній основі Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області порушено право громади с. Вільнянка Оріхівського району Запорізької області на надання спірної землі в оренду на найвигідніших умовах та отримання відповідного прибутку.

Таким чином, звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання законності розпорядження землею.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1664/19, відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Водночас, особливістю правової природи договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 є те, що власник переданої в оренду землі не визначений, у зв`язку з чим предметом договору № 667 від 13.04.2001 є земельна ділянка невизначеної форми власності, внаслідок чого,у разі набуття у власність земельної ділянки (визначення власника), переданої раніше у користування на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) (власник невизначений), предмет цього договору змінюється, і відповідно договір припиняє свою дію та будь-які додаткові угоди до нього є недійсними з моменту укладення.

Згідно з абзацами 3 та 5 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (…). Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

У разі реєстрації права власності на нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї), договір оренди, укладений у порядку ст. 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в цій частині припиняється (втрачає чинність), і відповідно, до нього не можуть бути внесені зміни, у тому числі шляхом укладення додаткової угоди.

Як встановлено судом, земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га відповідно перейшли до комунальної власності, права яких зареєстровано за Преображенською сільською радою як відумерла спадщина, що визнається усіма учасниками справи та не потребує доказуванню в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не поширюються на вказані земельні ділянки, оскільки вони втратили статус невитребуваних земельних ділянок у зв`язку зі смертю фізичних осіб, яким належало право їх витребування та переходу земельних ділянок до комунальної власності.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що Преображенська сільська рада Оріхівського району Запорізької області неправомірно прийняла пункт 4 рішення «Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001» № 8 від 22.01.2019 в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026 та уклала спірну додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001» № 8 від 22.01.2019 в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України, одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 1 та 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України гарантовано право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Верховний Суд України у рішенні по справі №6-251 Оце 15 від 16.12.2015 зазначив, що прийняття рішення про передачу земель державної чи комунальної власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленим законом порядком становлять “суспільний”, “публічний” інтерес.

Як вбачається з пояснень прокурора, підставою для самостійного звернення до суду з вказаним позовом став той факт, що порушення закону при розпорядженні спірними земельними ділянками допущено саме Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, у зв`язку з чим вона на рівні з ТОВ «Вільнянка» притягується до юридичної відповідальності, та як наслідок, виступає відповідачем у даному позові. Внаслідок незаконного укладення вищевказаної додаткової угоди до припиненого договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) в частині спірних земельних ділянок, а відтак і передачі цих земельних ділянок в оренду на позаконкурсній основі Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області порушено право громади с. Вільнянка Оріхівського району Запорізької області на надання спірної землі в оренду на найвигідніших умовах та отримання відповідного прибутку.

Проте, суд не погоджується з такою позицією прокурора, у зв`язку з наступним.

Частинами 1 та 5 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами (абз. 4); дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (абз. 5).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 затверджено положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення).

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 251 «а» ч. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв`язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Як вбачається із матеріалів справи спірні земельні ділянки розташовані на території Запорізької області, а тому повноваження по розпорядженню такими земельними ділянками відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1 - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2 - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 по справі № 927/246/18).

В матеріалах справи відсутні та прокурором суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів звернення прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як органу, якому уповноваженому державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, що склались у даній справі з метою дослідження питання чи виконував вказаний державний орган покладені на нього функції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 4 ч. 5 та ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Проте, у зв`язку з тим, що вищевказані обставини досліджені та встановлені судом під час розгляду справи по суті, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення складено: 04.11.2019.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.