Рішення № 8539191, 23.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

23.11.09           Справа № 17/147-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄСТА Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс"

про стягнення 21777,91 грн

                     Суддя Суховий В.Г.

Представники:

позивача: Косарев Д.В.;

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄСТА Україна" (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс" (далі –Відповідач) про стягнення 21777,91 грн заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань відповідно до Договору № 464.09.02.13 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 13.02.2009р. та заявки на перевезення вантажу № 1 від 13.02.2009р. щодо розрахунків з експедитором за доставку вантажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2009р. порушено провадження у справі № 17/147-09 та призначено до розгляду на 02.11.2009р.

У зв’язку з неподанням відповідачем витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача, суд відклав розгляд справи на 23.11.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 02.11.2009р. з відміткою “Відправлено Вих. № 917 від 03.11.2009р.”.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:

13 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЄСТА Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беарс" (замовник) було укладено Договір № 464.09.02.13 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів (далі - Договір) та Заявку на перевезення вантажу № 1 від 13.02.2009р.

Відповідно до умов Договору (п. 1.1), замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання, протягом всього строку дії цього Договору, здійснювати організацію перевезень вантажів замовника або для замовника автомобільним транспортом.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу № 1 від 13.02.2009р. відповідач замовив транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутами: місто Венло (NL) –Гештахт (D) –Калинівка (UA).

Відповідно до договору відповідач замовив транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутами Італія-Україна (Київ) та Україна-Польща.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору вартість перевезення вантажів та вартість послуг експедитора встановлюються за взаємною згодою замовника і експедитора вказується в заявках на перевезення вантажу, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу № 1 від 13.02.2009р. сторони узгодили вартість перевезення (ставку) у розмірі 21000 грн в т.ч. ПДВ.

Правовим документом, який підтверджує факт виконання зобов'язань експедитором належним чином, є СМR та акт приймання-передачі послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів підписаний Сторонами.

Підставою для здійснення взаєморозрахунків між Сторонами є рахунок, податкова накладна та акт приймання-передачі.

На підставі заявки на перевезення вантажу № 1 від 13.02.2009р., яка є додатком до Договору № 464.09.02.13 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 13.02.2009р. позивачем були надані послуги з перевезення вантажу (копія заявки в матеріалах справи).

Виконання позивачем власних зобов’язань підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0113612 (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник здійснює розрахунки з експедитором протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту, якщо інше не обумовлено в замовленні.

Відповідно до заявки сторони обумовили умови оплати: безготівковий розрахунок на протязі 30 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов заявки та Договору позивачем надіслано, а відповідачем отримано пакет документів (рахунок-фактура, податкова накладна, акт приймання-передачі, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR), що підтверджується квитанцією про доставку кур’єрскої служби КСД та відбитком печатки про її отримання відповідачем –11.03.2009р.

Відповідач відповідно до виписки по особовим рахункам за 04.06.2009р. за надані послуги розрахувався частково на суму 10 000 грн і має перед позивачем заборгованість в сумі 20 000 грн

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Згідно ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання транспортно-експедиційного обслуговування вантажу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг за зазначеним Договором та заявкою та має перед позивачем заборгованість у сумі 20 000 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20 000 грн правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 5.4 у випадку порушення строків здійснення платежів по цьому Договору Замовник зобов'язаний сплатити Експедитору пеню у подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати. Пеня розраховується від несплаченої в строк суми.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені згідно поданого розрахунку у розмірі 1777 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс" (код 30977922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄСТА Україна" (код 35322154) 20 000 грн основного боргу та 1777 грн пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 453,78 грн та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя