Рішення № 85390919, 25.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12112/19

Провадження № 2/761/4764/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Горюк В.А.,

за участі

позивача ОСОБА_1

Відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 23.03.2016 р. позивач надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 428 500,00 грн.,що підтверджується відповідною розпискою. Грошові кошти мали бути повернуті в термін до 11.06.2017 р. Частину боргу у розмірі 105 000.00 грн. відповідачем була повернута, інша у сумі 323 500,00 грн. у термін встановлений у розписці повернуто не було. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 323 500,00 грн. та інфляційні збитки у сумі 65 249,95 грн. та 3% річних - 17 096,75 грн. за період з 17.06.2017 р. по 21.03.2019 р. як це встановлено положеннями ст. 625 ЦК України.

03.06.2019 р. у даній цивільній справі відкрито провадження, вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 вказав, що повернув грошові кошти на виконання договору. Заяв та клопотань від нього не надходило.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується відповідачем, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будо укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 428 500,00 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так на підтвердження укладання договору відповідач надав розписку де зазначив, що суму у розмірі 428 500,00 грн. зобов`язується повернути до 11.06.2017 р.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач вказав, що частина коштів ОСОБА_2 повернув, проте залишок у сумі 323 500,00 грн. так і не було повернуто.

В свою чергу відповідач зазначив, що ОСОБА_1 отримав всі належні йому кошти за договором позики.

Доказами, в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані, відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПУК України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Так, під час розгляду справи позивачем було надано для огляду оригінал розписки від 23.03.2016 р. на якій зазначено, про залишок боргу у розмірі 323 500,00 грн. з підписом позичальника.

Зазначене підтверджує доводи позивача щодо повернення частини коштів, проте не спростовує його доводів щодо невиконання зобов`язань щодо повернення решти суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на те, що розписка, а саме її оригінал перебуває у позивача, на переконання суду, підстави вважати виконаним зобов`язання за договором позики відсутні.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до приписів ст. 629 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 суму основного боргу за договором у розмірі 323 500 грн. 00 коп.

Також суд приходить до висновку щодо задоволення вимог і частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних з огляду на таке.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наданим розрахунком позивача, який було перевірено в судовому засіданні та не спростовано відповідачем, за період з 17.06.2017 р. по 21.03.2019 р. (дня перед зверненням до суду з позовом) інфляційні збитки становлять 65 249 грн. 95 коп. та 3% річних - 17 096 грн. 75 коп.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача зазначених у позові сум підлягають задоволенню

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354,430 ЦПК України, ст.ст. 526,625,629,1046-1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Сягнути ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму боргу у розмірі 323 500,00 грн., проценти за користування у розмірі 17 096 грн. 75 коп., інфляційні збитки у розмірі 65 249 грн. 95 коп.

Сягнути ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 4 058 грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29.10.2019 року.

Суддя: