Рішення № 8539057, 26.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16 т. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2009 р. Справа №8/146-09

за позовом Служби безпеки України, м. Київ

до відповідача Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, с. Мархалівка, Васильківський район

про скасування рішень,

Суддя Чорна Л.В.

Представники:

від позивача: Кириленко О.П. –довір. №22/469-Д від 24.03.2009р. –представник;

від відповідача: Боженко І.Ф. –довір. б/н від 28.07.2009р. - представник;

Петренко В.В. –витяг з рішення №2-1-v від 14.04.2006р. –голова;

від третьої особи: не з‘явився;

Асадчий В.О. –довір. №19/16-102 від 24.03.2009р. –представник (ДП „ДГ „СБУ”).

оголошувалась перерва для підготовки мотивованого рішення

суть спору:

          Позивач просить суд скасувати рішення Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 27.05.2008р. №422-22-V та від 01.07.2009р. №547-35-V.

          Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах, недоведеність позивачем факту правонаступництва між підсобним господарством СБУ та новоствореним державним підприємством „ПГ СБУ”, ст.ст. 3, 12, 20, ч. ч. 1, 3 ст. 24, ст.ст. 37, 123 Земельного кодексу України.

          Також відповідачем подані додаткові пояснення, згідно яких відповідач вважає, що позивач не є належним позивачем, правонаступництво землі для новоствореного державного підприємства „Підсобне господарство Служби безпеки України” неможливо без зміни або цілей господарювання, або підстав набуття (оренда), тому „автомат” переходу прав на землю є незаконним.

          Ухвалою суду від 22 вересня 2009р. до участі у справі залучено підсобне господарство СБ України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

          Третя особа жодного разу в судове засідання не з‘явилась, вимог суду не виконала, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законодавством порядку.

          Ухвалою суду від 13 жовтня 2009р. залучено до участі у справі державне підприємство „Підсобне господарство СБ України” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

          Згідно письмових пояснень державного підприємства „Підсобне господарство СБ України” вбачається, що останнє не створене на базі „Підсобного господарства СБ України”, відсутність доказів ліквідації „Підсобного господарства СБ України”.

          Позов підлягає задоволенню.           

судом встановлено:          

          Згідно Державного акту на право постійного користування землею серія КВ-32, виданого відповідно до рішення 4-ї сесії 22 скликання Іванковичівської сільської ради від 04 березня 1995р., підсобному господарству СБ України надано в постійне користування 85,6га для ведення підсобного господарства.

          Рішенням Мархалівської сільської ради Васильківського району №422-22-У від 27 травня 2008р. припинено землекористування підсобним господарством СБ України земельною ділянкою площею 19га, яка була у постійному користуванні підсобного господарства СБ України та передано її до земель запасу Мархалівської сільської ради з послідуючим виготовленням технічної документації.

          Рішенням Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області №547-35-V від 01 липня 2009р. припинено землекористування підсобним господарством СБ України земельною ділянкою 64,6га, яка була в постійному користування підсобного господарства СБ України для ведення підсобного господарства та передано її до земель запасу Мархалівської сільської ради з послідуючим виготовленням технічної документації.

          Оскаржувані рішення прийняті у зв‘язку із листом позивача №19/16-1212 від 12.05.2008р. про переоформлення акту постійного користування.

          Відповідно до п. 8 Постанови Верховної Ради України „Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі” №2200-XII від 13 березня 1992р. встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадкування або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6 Перехідних Положень Земельного кодексу України (від 01.01.2002р.) громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з цим, положення пункту 6 Розділу X щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідаєКонституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005р.

Тобто позивач звернувся до відповідача для переоформлення у встановленому порядку, оскільки переоформлення не є обов‘язком, а правом.

Натомість відповідач своїми рішеннями припинив землекористування позивача.

В силу ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.           

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Положення зазначених норм є вичерпним, доказів дотримання вимог вказаних норм відповідач не навів та не довів.

Доказів добровільної відмови в порядку ст. 142 Земельного кодексу України та припинення діяльності позивача відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 ст. 144 Земельного кодексу України рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користуванні земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до п. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За таких обставин вимоги обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, то предметом даного спору є порушення права, тому даний спір підлягає розгляду господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Щодо переоформлення земельної ділянки на позивача, зазначене також не є предметом даного спору. Предметом даного спору є оскарження актів.

Відповідно до п. 2 роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Визнати рішення Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області (код 22206191, 08633, вул. Шкільна, 13, с. Мархалівка, Васильківський район, Київська область) від 27.05.2008р. №422-22-V та від 01.07.2009р. №547-35-V недійсними.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Чорна Л.В.