Рішення № 8539026, 26.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" листопада 2009 р. Справа № 13/207-09          

За позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ

до Таращанської міської ради, м. Тараща

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Таращанського районного споживчого товариства, м. Тараща

про визнання частково недійсним рішення

                                                                                           Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:                                                             

від позивача Мальчик Т.Ю. –довіреність №01-02 від 06.01.2009р.;

від відповідача Войцехівський П.В. - довіреність № 792 від 22.12.2008р.;

від третьої особи Кобець Л.В. - довіреність б/н від 02.01.2009р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Таращанської міської ради (далі – відповідач) про визнання недійсним п. 1 рішення від 02.11.2006 р. за №55-5-У.

Позовні вимоги грунтуються на невідповідності п. 1 рішення Таращанської міської ради від 02.11.2006 р. за №55-5-У вимогам законодавства та порушенні прав позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2009 р. надав суду відзив на позов в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах виключної компетенції органів місцевого самоврядування, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою від 16.11.2009 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Таращанське районне споживче товариство (адреса: 09500, Київська обл., м.Тараща, вул. Шевченка, 25).

Третя особа у письмових поясненнях від 23.11.2009 р. просить залишити без задоволення позовну заяву позивача з огляду на те, що процедура набуття позивачем права власності на нерухоме майно, яке було оформлене згідно рішень „Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності Таращанського ринку Київської облспоживспілки”; рішення №121 від 02.12.1999р. „Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб”; рішення №50 від 28.04.2004р. „Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Таращанського ринку, розташованого по вул. П.Комуни, 19, та магазину А-1 в м. Таращі по вул. Радянській, 18, за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації” є незаконною.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009 р. надав суду пояснення в яких спростував заперечення відповідача та третьої особи щодо заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.07.1987р. №265 та постанови ЦК Компартії України і Ради міністрів УРСР від 14.04.1987 року № 124 Виконкомом Київської обласної ради народних депутатів прийнято рішення «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»№ 143 від 05.05.1987 р., відповідно до п. 2 якого було доручено управлінню торгівлі передати протягом II кварталу 1987 року облспоживспілці обєднану дирекцію колгоспних ринків з ринками та іншими: структурними підрозділами, які входять до її складу. Прийняття і передачу було вирішено провести з балансу на баланс з проведенням інвентаризації фактичного стану цінностей.

На виконання даного рішення була прийнята спільна постанова колегії управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки №51 від 21.05.1987 «Про передачу обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків» згідно п.2 якої всі ринки області передано у підпорядкування Київській облспоживспілці. Передача ринків відбулася згідно акту приймання-передачі від 16.07.1987, підписаного управлінням торгівлі Київського облвиконкому та Київською облспоживспілкою.

Постановою правління Київської облспоживспілки №151 від 18.09.1997 створено госпрозрахункове об'єднання ринків та доручено райспоживспілкам і районним споживчим товариствам повернути всі ринки станом на 01.10.1997 в підпорядкування новоствореному об'єднанню Київської облспоживспілки.

Як зазначає позивач з метою розвитку та покращення матеріально-технічної бази колгоспних ринків Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 05.02.1998 № 13 «О совершенствовании структури рьнков»п. 1 Таращанський ринок був переданий Таращанській райспоживспілці в тимчасове користування. В подальшому цілісний майновий комплекс Таращанського ринку було передано Київською обласною спілкою споживчих товариств Київській регіонспоживспілці.

На підставі рішення виконкому Таращанської міської Ради № 112 від 26 листопада 1999 року Таращанський ринок Київської Облспоживспілки отримав Свідоцтво на право власності на не житлові будівлі загальною площею 1414,7 м2 , які розташовані за адресою: м. Тараща вул. Паризької Комуни, 19.

На підставі рішення виконкому Таращанської міської Ради № 121 від 02 грудня 1999 року оформлено право власності за Таращанським ринком Київської Облспоживспілки на не житлову будівлю загальною площею 261,4 м2 та туалет 1,4 м2 розташовані за адресою м. Тараща вул. Радянська ,18 та видано свідоцтво на право власності.

28.04.2004 р. Виконавчим комітетом Таращанської міської ради було прийнято рішення №50 «Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Таращанського ринку, розташованого в м. Таращі по вул. П. Комуни, 19 та магазину А-1 в м. Таращі по вул. Радянській, 18 за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації». Згідно п .2 зазначеного рішення вирішено також видати Київській регіональній спілці споживчої кооперації свідоцтво на право власності на цілісний майновий комплекс Таращанського ринку, розташованого в м. Таращі по вул. П. Комуни, 19 та магазину А-1 в м. Таращі по вул. Радянській, 18

06.09.2004 р. Білоцерківським МБТІ позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення Виконавчого комітету Таращанської міської ради №50 від 28.04.2004 р.

02 листопада 2006 року розглянувши та обговоривши пропозиції постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, розвитку промисловості та підприємництва, заслухавши представників Київської регіональної спілки споживчої кооперації та ліквідаційної комісії Таращанської райспоживспілки та врахувавши пропозиції депутатів міської ради, постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, розвитку промисловості та підприємництва, клопотання робочої групи при райдержадміністрації з вивчення проблем та проведення аналізу роботи діяльності споживчої кооперації району Таращанська міська рада на засіданні позачергової сесії V скликання прийнято рішення № 55-5-У (далі- Рішення), пунктом 1 якого вирішено відмінити рішення виконавчого комітету Таращанської міської ради від 26.11.1999§ року №112 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності Таращанського ринку Київської облспоживспілки»; від 02.12.1999 року №121 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», та рішення №50 від 28.04,2004 року «Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс Таращанського ринку, розташованого по вул. П.Комуни, 19, та магазину А-1 в м. Таращі по вул. Радянській 18, за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації»

На думку позивача оскаржуване рішення відповідача є необгрунтованим, прийнятим без врахуванням всіх обставин, що мають значення, з перевищенням повноважень, які надані Законом України «Про місцеве самоврядування», а отже неправомірним, що є безумовною підставою для його скасування в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного суду України від 11.11.2004 № 16-РП/2004 встановлено, що колгоспні ринки у 1987 році передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління. Отже, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України «Про власність» набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів. Передача колгоспних ринків із залишенням їх у державній власності не породжувала б обов'язку кооператорів самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно відновлювати, реконструйовувати, оснащувати, розвивати колгоспні ринки, оскільки це призводило б до порушення конституційного принципу, згідно з яким державне керівництво економікою здійснювалося з активним використанням господарського розрахунку, прибутку, собівартості, інших економічних підойм і стимулів (частина друга статті 16 Конституції (Основного Закону) Української РСР 1978 року).

У вищезазначеному Рішенні Конституційний суд України також дійшов висновку, що принцип недоторканності власності кооперативних організацій, закріплений у положеннях частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію», пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», згідно з якими власність кооперативних організацій перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце лише за умов і на підставах, визначених законом.

Надання споживчим товариствам права безпосереднього володіння, користування і розпорядження належним їм майном виключає втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність організацій споживчої кооперації, крім випадків, прямо передбачених законом (частина шоста статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункт 7 статті 17 Закону України "Про споживчу кооперацію").

Недоторканність власності споживчої кооперації є гарантією державного захисту від посягань на здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень його права на своє майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника.

Враховуючи вищевикладене, прийняття Таращанською міською радою оспорюваного рішення свідчить про порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, оскільки органом місцевого самоврядування в односторонньому порядку фактично вирішено питання про правомірність належних на праві власності Київській регіональній спілці споживчої кооперації об’єктів нерухомого майна та скасування акту який таке право посвідчував до прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановленому законом.

Також судом встановлено, що ані Закон України «Про місцеве самоврядування», ані інші нормативно-правові акти не наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати оцінку правомірності набуття права власності юридичною особою та вчинянти дії щодо скасування акту який таке право посвідчував. Фактично зазначеними діями Таращанська міська рада виконує функції та повноваження судових органів, що прямо суперечить ч. 1 ст. 124 Конституції України.

До того ж суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Положенню частини першої статті 59 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009)

Відповідно до абз. 6 п 4.1 Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 судом встановлено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абз. 5.6 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що п. 1 оскаржуваного рішення позивач всупереч прийнятих ним раніше рішень, що були на правлені на породження правовідносин між ним та позивачем щодо реалізації останнім права власності на об’єкти нерухомості, враховуючи, що дії, які були вчинені позивачем на підставі скасованих відповідачем ненормативних правових актів органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію фактом їхнього виконання з боку позивача, про що свідчать обставини викладені судом вище та які підтверджуються матеріалами справи в односторонньому порядку припинив правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав позивача та його охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведеного приймаючи п.1 оскаржуваного рішення Таращанська міська рада допустила порушення вимог законодавства і права власника цілісного майнового комплексу Таращанського ринку, що належить позивачу.

Що стосується заперечень відповідача та третьої особи щодо позовних вимог, то вони не спростовують порушень законодавства відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення та зводяться до оцінки правовідносин щодо процесу набуття позивачем права власності на спірні об’єкти нерухомості, що, на переконання суду, не є предметом дослідження в межах даної справи, оскільки право власності позивача виникло не з оспорюваного рішення.

Суд також враховує, що набуття права власності Київської облспоживспілки на Таращанський ринок було предметом дослідження судових органів, у справі за позовом Таращанської районної спілки споживчих товариств до Таращанської районної державної адміністрації, Київської обласної спілки споживчих товариств, Таращанського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним Статуту Таращанського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств, що вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2004 р. по справі №276/4-03/5.

Так, в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2004 по справі №276/4-03/5 було встановлено, що є хибним твердження тих обставин, що передача Таращанського колгоспного ринку відбулася безпосередньо районній спілці споживчих товариств та встановлено факт того, що ринок перебував саме в користуванні райспоживспілки.

Також як зауважив суд апеляційної інстанції Таращанська райспоживспілка в свою чергу не надала належних і допустимих доказів про виникнення у неї права власності на Таращанський колгоспний ринок.

Вищенаведене свідчить про те, що майновий комплекс Таращанського ринку був власністю саме Київської облспоживспілки, і вона як власник здійснювала свої повноваження.

Таким чином суд дійшов висновку, що прийняттям оскаржуваного рішення в частині п. 1 відповідач порушив норми ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України та п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»та відповідно права та інтереси позивача.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення в частині пункту 1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним в зазначеній частині.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним п. 1 рішення Таращанської міської ради Київської області №55-5-У від 02.11.2006.

3.          Стягнути Таращанської міської ради Київської області (Київська обл., м. Тараща, вул. Шевченка, 7; код 04054955) на користь Київської регіональної спілки споживчої кооперації (м. Київ, вул. П. Лумумби, 21; код 01753776) судові витрати 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя