Рішення № 85387236, 31.10.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1337/19

Провадження № 2/480/697/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 жовтня 2019 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Терентьєва Г.В., за участю секретаря Куртась К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22 травня 2015 року малолітній ОСОБА_3 перебував у Миколаївському обласному будинку дитини. Відповідно до розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 25.11.2016 ОСОБА_3 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з рішенням суду про позбавлення батьківських прав матері та відсутності відомостей про батька. 29 травня 2017 року позивача призначено опікуном ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач забрала дитину з Миколаївського обласного будинку дитини. За час перебування позивача опікуном малолітньої дитини відповідач не з`являвся, життям дитини не цікавився та не піклувався про дитину. Крім цього, відповідач не надає і матеріальної допомоги на утримання сина у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому 24.10.2019 позивач подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позов та просила задовольнити його у повному обсязі; розгляд справи просила проводити без її участі; проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин; відзив не подав.

Представник служби у справах дітей у судове засідання не прибув, при цьому, 24.10.2019 подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю; позовні вимоги підтримує.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 36).

Відповідно до листів начальника Миколаївського РВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області від 28.05.2019, 19.11.2018, 30.11.2018 встановити місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 , 1964 року народження, не представилося можливим, оскільки на території Миколаївського району Миколаївської області він тривалий час не мешкає (а. с. 37, 38, 39).

Згідно з відповіддю сільського голови Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 07.05.2019 відповідач ОСОБА_2 згідно книги погосподарського обліку зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час не проживає, за слів сусідів останній раз був у с. Михайлівка у грудні 2018 року. Акт обстеження умов проживання не можливо надати, оскільки відсутній доступ до житла (а. с. 40).

Відповідно до інформації, наданої сільським головою Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 15.05.2019, ОСОБА_2 - батько малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом шести місяців на території сільської ради не проживає, участі у вихованні дитини не приймає, дитину не відвідує (а. с. 49).

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 334-р від 25 листопада 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та залишено в Миколаївському обласному Будинку дитини на повному державному забезпеченні (а. с. 43).

ОСОБА_1 призначена опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 влаштований на спільне проживання з ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації №141-р (а. с. 42).

Малолітній ОСОБА_3 має такий склад сім`ї: опікун - ОСОБА_1 , мати опікуна - ОСОБА_4 , батько опікуна - ОСОБА_5 (не проживає), чоловік опікуна - ОСОБА_6 (не проживає) (а. с. 46).

Відповідно до копії акта обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_3 від 04.06.2019, ОСОБА_3 не зареєстрований, але проживає у АДРЕСА_2 , в опікунській сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Квартира із зручностями, газифікована, складається із двох житлових кімнат, кухні, коридору, вбиральні. Кімнати чисті, умебльовані. У ОСОБА_7 є дитяча стінка, шафа для книжок та одягу, телевізор. Дитина завжди охайна, забезпечена одягом, іграшками, продуктами харчування всім необхідним для виховання та розвитку. ОСОБА_8 відвідує дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок». Опікун створила належні умови для проживання та утримання дитини (а. с. 47).

Згідно з характеристикою вихованця Зеленоярського ДНЗ «Дзвіночок» ОСОБА_9 2014 року народження він є вихованцем вказаного навчального закладу з лютого 2018 року та за цей час проявив себе як добрий та життєрадісний хлопчик. ОСОБА_8 виховується у повній сім`ї; прив`язаний як до мами опікуна - ОСОБА_1 , яка проводить з сином (підопічним) весь вільний час, так і до батька опікуна - ОСОБА_6 , який виявляє непідробний інтерес до життя сина (підопічного). Педагогами підмічено , як він з великою любов`ю, та лагідністю ставиться до своїх батьків-опікунів, називаючи їх « мамулечка », «папулечка». Щодня з нетерпінням чекає, коли його заберуть з садочка додому, а потім з трепетом притулитися до них. Батьки з теплом, турботою, любов`ю відносяться до свого маленького синочка. Сім`я матеріально забезпечена, ОСОБА_8 має все необхідне для життя і відвідування дитсадка. Хлопчик займається за програмою середньої групи. Має відповідний віку фізичний розвиток, розуміє інструкції вихователя, але часто відволікається. Хлопчик дуже активний, весь час йому треба чимось займатися. Зі свого боку потребує дуже великої уваги. Дитина володіє досить великим словниковим запасом, добре розмовляє, вміє рахувати, висловлює свої думки та має добру слухову та зорову пам`ять. ОСОБА_3 любить музику та співати, брати участь у ранках та подобаються продуктивні види діяльності - добре справляється з аплікацією та малюванням. ОСОБА_8 - веселий, відкритий хлопчик, адекватно реагує на похвалу і критику. Вміє ділитися з дітьми, розуміє що таке «погано», намагається втішити іншу сумну дитину, любить тварин. Навички самообслуговування сформовані відповідно до його віку: вміє самостійно одягатися, роздягатися, тримай свій одяг в чистоті, користуватися хусткою, серветкою, гребінцем, столовими приборами, застібати ґудзики; під час приймання їжі - акуратний (а. с. 48).

Відповідно до висновку від 23 липня 2019 року Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 по відношенню його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 49-50).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 за № 789-XII) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 вказаної статті СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з положеннями ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

У пунктах 15, 16, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 та не виконує батьківський обов`язок по відношенню до нього, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, дитину не відвідує, маючи можливість проводити час з ним не використовує такої можливості, виховним процесом не цікавиться, предметами першої необхідності та одягом не забезпечує, своєю поведінкою демонструє незацікавленість у возз`єднанні сім`ї, тому суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітньої дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, при цьому, обставини, які б унеможливлювали виконання обов`язку відповідачем по утриманню дітей за станом здоров`я або за іншими обставинами відсутні.

Отже, відповідач як батько дитини зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, а отже позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім цього, суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Тирасполь, Молдова (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав до його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Улянівка Миколаївського району Миколаївської області.

Стягувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Тирасполь, Молдова (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Весняне Миколаївського району Миколаївської області, паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили - надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Г. В. Терентьєв

31.10.2019