Постанова № 85386618, 25.09.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/702/19

Провадження № 1-кс/487/7700/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019 року

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Гаврасієнко В.О., при секретарі судового засідання Полінкевич К.Г., за участю прокурора Кравченко О.Є., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Горбаченко П.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ

20.09.2019 року слідчий Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Горбаченко П.А. звернувся до слідчого судді з клопотанням в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення відомості щодо вчинення якого 18.01.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019161010000030 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , яке мотивував тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст.409 КК України, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до 7 років. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого із підстав вказаних в ньому, посилаючись на те, що матеріали клопотання містять достатньо відомостей для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого.

Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, а також матеріали, якими слідчим обґрунтовані його доводи, суд дійшов наступного.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді водія - заправника відділення забезпечення пально-мастильних матеріалів відділу забезпечення Одеського прикордонного загону (військова частина 2138), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 113 у військовому званні «солдат», 14.11.2018 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби достовірно знаючи про те, що невстановленими досудовим розслідуванням особами у невстановлений досудовим розслідуванням період часу в листопаді 2018 року внесено неправдиві відомості в офіційний документ - Довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 548881 від 30.10.2018 в графу 12 «Висновок про умови та характер праці», а саме запису: «Потребує постійного стороннього догляду», надав до стройової частини Одеського прикордонного загону (військова частина 2138) рапорт про звільнення з лав Державної прикордонної служби України з додаванням завідомо підробленого документу - Довідку серія 12 ААА № 548881 від 30.10.2018, чим ввів в оману командування зазначеної військової частини про нібито існування законних підстав для його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме необхідністю постійного стороннього догляду за хворою матір`ю, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується, зокрема доданими до клопотання матеріалами.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознака кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст.409 КК України.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В своєму клопотанні та в судовому засіданні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України встановлено наявність ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, так як ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст.409 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, за ступенем тяжкості відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. У звязку з чим, просять застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши прокурора з приводу внесеного клопотання, зважаючи на обґрунтування клопотання та позицію підозрюваного, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів,суд доходить висновку,що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 409 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчим суддею враховано обставини вчинення інкримінованого діяння та його суспільну небезпечність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

В той же час, слідчий суддя вважає за необхідне розяснити, що згідно з ст..198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст..178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст..177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Разом з тим, в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки лише сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, доходить висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 відповідних обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

За таких обставин слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу підлягає до задоволення частково.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного,обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обовязки, передбачені ст..194 КПК України. В разі невиконання вищезазначених обов`язків до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 7 ст.194 КПК України, обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст..199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обовязки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обовязки скасовуються.

Керуючись ст. ст.177-179, 193,196,205,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного - до 25 листопада 2019 року.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України Кравченко О.Є. або іншого прокурора, визначеного в постанові про призначення групи прокурорів в даному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ В.О. ГАВРАСІЄНКО