Рішення № 85384071, 01.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року №826/377/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрвуглебуд" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкової вимоги, - В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Укрвуглебуд» звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11 квітня 2016 року, до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-384-22 від 06 серпня 2015 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 470287 грн. 30 коп., станом на 31 липня 2015 року та №Ю-384-22 від 02 вересня 2015 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 477749 грн. 30 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

19 жовтня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимоги винесені податковим органом № Ю-384-22 від 06 серпня 2015 року та № Ю-384-22 від 02 вересня 2015 року, в частині визначення Товариству боргу з єдиного внеску в сумі 420480 грн., відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі №826/377/16 скасовано, а справу №826/377/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 визначено суддю Вєкуа Н.Г. для розгляду адміністративної справи № 826/377/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 року прийнято справу № 826/377/16 до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що станом на 22.03.2016 року відповідно до облікових даних карток особового рахунку ПрАТ «Укрвуглебуд» обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 545 985,89 грн..

Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу від 06.08.2015 № Ю-384-22 по сплаті недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 470 287,3 грн.

Також, Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу від 02.09.2015 № Ю-384-22 по сплаті недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 477 749,3 грн

Позивач не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вимог по сплаті недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звернувся за захистом своїх прав до суду.

19 жовтня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимоги винесені податковим органом № Ю-384-22 від 06 серпня 2015 року та № Ю-384-22 від 02 вересня 2015 року, в частині визначення Товариству боргу з єдиного внеску в сумі 420480 грн., відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі №826/377/16 скасовано, а справу №826/377/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

У силу частин 2-4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що недоїмка по сплаті єдиного внеску у позивача виникла за період травень - грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийняття вищевказаного Указу Президента України зумовило початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України (частина території Луганської, Донецької і Харківської областей).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Місто Дружківка Донецької області знаходиться в зоні проведення АТО, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п.93 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Положенням ч. 1 п. 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідно до довідки ГУ статистики у Донецькій області від 16.05.2014 ПрАТ «Укрвуглебуд» було зареєстровано у м. Донецьку.

Отже, сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску виникла за період, що передував до березня 2015 року, тобто коли позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів розташованому на території, де проводилась антитерористична операція (Державна податкова інспекція у м. Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області).

Відповідно до ч.2 п.94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону підставою для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на час прийняття спірної вимоги антитерористична операція не закінчена, отже строк подання заяви вказаної у ч.2 п.94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону не настав

Позивачем не надано суду сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин.

Проте, позивачем було направлено платіжні доручення від 16.03.2015 року № 24 про сплату єдиного внеску за період травень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року на загальну суму 420 480 грн. та від 16.03.2015 року №25 про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 105 914 грн. з розрахункового рахунку 26002039789801 належного позивачу відділенні 151 м. Димитрова АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі №826/377/16 скасовано, а справу №826/377/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва зазначено, що суди попередніх інстанцій не застосували повною мірою Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме абзац 10 частини 10 статті 9 Закону України, яким закріплено, що днем сплати єдиного внеску вважається зокрема у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Як зазначено вище, згідно ст. 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо факту списання коштів згідно платіжних доручень від 16.03.2015 року № 24 та від 16.03.2015 року №25 про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 105 914 грн з рахунку позивача, проте, згідно відзиву відповідачем вказана інформація не перевірялась, тоді як до уваги було взято лише відсутність зарахування вказаної суми на рахунок органу доходів і зборів (до бюджету).

Так, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей, у силу положень пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно з приписами абзацу 2 пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, суд враховує положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 №22 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976)

Відповідно до п. 1.9 цієї Інструкції, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Пунктом 1.12 Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов`язаний, зокрема: узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 23).

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 2.22. Інструкції передбачено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 2.25. Інструкції, платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно пункту 3.6. Інструкції, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Аналіз зазначених положень Інструкції свідчить, що банк не приймає платіжне доручення від платника, якщо його сума перевищує суму, яка є на рахунку платника. У випадку прийняття платіжного доручення платника, заповнені відмітки «дата надходження» та «дата виконання» на такому платіжному дорученні клієнта банку свідчать про факти одержання банком відповідного платіжного доручення його виконання, шляхом списання коштів з рахунків клієнта та зарахування на рахунок отримувача.

Таким чином, враховуючи факт подачі позивачем платіжних доручень від 16.03.2015 року № 24 про сплату єдиного внеску за період травень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року на загальну суму 420 480 грн. та від 16.03.2015 року №25 про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 105 914 грн. з розрахункового рахунку 26002039789801 належного позивачу відділенні 151 м. Димитрова АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вказані обставини виключають можливість притягнення позивача, як платника єдиного внеску, до відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі зобов`язань з єдиного внеску за вказаний період, включаючи штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 у справі №К/800/65943/13, від 26.02.2014 у справі №К/800/13275/13, від 15.12.2014 у справі №К/800/45490/14, від 13.11.2014 у справі №К/800/48189/14 та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі №826/18885/14.

З урахуванням викладеного, оскаржувана вимога від 06.08.2015 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню , від 02.09.2015 в частині визначення недоїмки в сумі 420480 грн. Решта позовних вимог в частині скасування вимоги від 02.09.2015 №Ю - 384-22 на суму 57 267,3 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів сплати коштів у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-384-22 від 06.08.2015, винесену Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-384-22 від 02.09.2015, винесену Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві в частині визначення ПрАТ «Укрвуглебуд» боргу з єдиного внеску в сумі 420480 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа