Ухвала суду № 85384022, 31.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 жовтня 2019 року м. Київ№ 640/15322/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглядаючи адміністративну справу

за позовом Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська»доМіністерства освіти і науки Українитреті особиФонд державного майна України Донбаська національна академія будівництва і архітектури про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В:

Державний навчальний заклад «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» звернувся до суду з даним позовом, якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1536 від 24.11.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 31.10.2019, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з урахуванням наступного.

За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011.

У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником та одночасно єдиним органом управління ДНЗ «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська» є Міністерство освіти і науки України.

Аналогічним чином, єдиним засновником третьої особи - Донбаської національної академії будівництва і архітектури є Міністерство освіти і науки України.

Міністерством освіти і науки України видано оскаржуваний наказ № 1536 від 24 листопада 2017 року «Про безоплатну передачу нерухомого майна в м. Краматорськ з балансу ДНЗ «Міжрегіональне вище професійне училище м. Краматорська», відповідно до якого, передано безоплатно з балансу позивача на баланс третьої особи - Донбаської національної академії будівництва та архітектури нерухоме майно державної форми власності: будівлю гуртожитку загальною площею 4841,5 кв.м.

Суть спору виходить з того, що позивач, як юридична особа, на балансі якої перебуває нерухоме майно (гуртожиток), не згоден з правомірністю дій власника майна щодо передачі такого майна іншій особі.

Тобто, спір виник не у зв`язку із здійсненням Міністерством владних (управлінських) функцій, а в зв`язку з позбавленням позивача права користування нерухомим майном власником такого майна, що свідчить на користь існування між сторонами спору про право.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній станом на 31.10.2019, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги наведені вище положення чинного законодавства, враховуючи суть даного спору, а також те, що спірні правовідносини не мають характеру публічно-правових, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 241-243, 248 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі №640/15322/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 31.10.2019.

Суддя П.О. Григорович