Рішення № 85383935, 01.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року № 640/19609/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби м. Києві про визнання протиправним рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття рішення від 10.11.2017 №101302-17 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.11.2017 року №101302-17 про опис майна у податкову заставу;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звільнити майно, зазначене в акті опису майна № 742/26-15-17-03-15 від 24.09.2018 р з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за платежем «земельний податок з фізичних осіб» записи про нарахування податкової заборгованості.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач, після повідомлення про наявність судових рішень та неузгоджених податкових зобов`язань, виніс рішення про опис майна у податкову заставу, чим обмежив позивача у володінні майном.

Відповідач із такими твердженнями позивача не погодився, надав відзив на позовну заяву, де вказав, що станом на час подання відзиву у позивача податковий борг не обліковується, відповідно до ст. 60 Податкового Кодексу України податкова вимога від 10.11.2017 № 101302-17 вважається відкликаною.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2018 року позивачем був отриманий акт про опис майна у податкову заставу №742/26-15-17-03-15 від 24.09.2018, що складений на підставі рішення уповноваженої особи ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2017 року №101302-17, відповідно до якого описані транспортні засоби, власником яких є позивач, а саме: автомобіль Toyota Land Cruiser 200, легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіль Lexus LS 600H L, загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , 2014 року випуск, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

25.04.2016 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №560-1305 на суму 28632,56 грн (земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік).

Позивач, не погоджуючись із цим рішенням, оскаржив його до суду.

23.02.2017 року по справі № 826/2647/17 відкрито провадження у справі, але станом на 15.11.2018 року рішення було відсутнє, сума грошового зобов`язання не узгоджена.

28.04.2017 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №45857-1305, винесене ГУ ДФС у м. Києві на суму 8093,47 (земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

26.01.2018 року по справі № 826/1283/18 відкрито провадження у справі.

27.06.2018 року винесено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. 29.10.2018 року Шостим апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, якою у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено. Сума грошового зобов`язання не узгоджена.

Позивач зазначає, що станом на 15.11.2108 року відповідно до електронного сервісу Державної фіскальної служби України , позивач не має податкового боргу.

На думку позивача, рішення про опис майна у податкову заставу винесено передчасно, оскільки процедура узгодження податкового боргу не завершена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З вищенаведеного вбачається, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення, при цьому платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 89.5, 89.7, 89.8 статті 89 ПК України у разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572, (чинного на момент включення гуртожитку до акта опису майна у податкову заставу від 03.09.2015 №18), орган доходів і зборів зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна, державна реєстрація податкової застави здійснюється щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 22.06.2011 №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та від 26.10.2011 №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Таким чином, реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно податкової застави, як обтяження на певне майно, має передувати виникнення у платника податків податкового боргу, прийняття керівником контролюючого органу рішення про опис майна у податкову заставу, складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Суд вважає, що лише у разі чіткого дотримання контролюючим органом вимог закону під час здійснення вказаних процедур можна стверджувати про те, що на майно платника правомірно накладено обтяження у вигляді податкової застави та зареєстровано таке обтяження.

Встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018 року по справі №826/2647/17 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №560-1305

Крім того, рішенням суду від 26.01.2018 року по справі № 826/1283/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №45857-1305 від 28.4.2017 року.

Скасовані податкові повідомлення-рішення були підставою для винесення оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 10.11.2017 року.

Суд зазначає, що обставини, які були встановлені рішенням суду, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018 року по справі №826/2647/17, залишено без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2018, отже набрала законної сили та є обов`язковим до виконання.

У зв`язку із викладеним виникла ситуація, за якої на майно позивача зареєстровано обтяження у вигляді податкової застави на підставі незаконно складеного акту опису майна у податкову заставу.

Суд вважає, що незаконність дій контролюючого органу щодо складання та затвердження акту опису майна позивача у податкову заставу свідчить про неможливість вказаного акту зумовлювати будь які правові наслідки, що безумовно спричиняє юридичну дефектність проведеної на підставі такого акту реєстрації права податкової застави на майно, вказане у акті від 24.09.2018 року.

Навіть за формальної відповідності вимогам закону дій контролюючого органу з проведення вказаної реєстрації на момент її проведення, незаконність підстав для здійснення реєстрації вказує на протиправність таких дій.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

При цьому, відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1 отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2 визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3 набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4 отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 ПК України).

Порядок реєстрації обтяжень на рухоме та нерухоме майно визначено Законами України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями та від 18.11.2003 №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із змінами та доповненнями.

Згідно абзацу третього статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація припинення обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Таким чином, у разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави контролюючий орган звертається до органу державної реєстрації прав із заявою про припинення обтяження і виключення запису щодо обтяження рухомого та нерухомого майна з Державного реєстру.

З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави автомобілів позивача, у Державному реєстрі речових прав.

Обрання вказаного способу захисту прав позивача жодним чином не призведе до порушення балансу публічних і приватних інтересів, адже вчинення вказаних дій відповідачем не є перешкодою для подальшої реєстрації права податкової застави на вказане майно у законному порядку за умови наявності на те достатніх підстав, в тому числі з урахуванням вимог абзацу 5 пункту 89.2 статті 89 ПК України.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи містять лист, яким позивач повідомив відповідача щодо оскарження податкових повідомлень - рішень у судовому порядку та вимогою звільнити майно з-під податкової застави, яке відповідач отримав 10 жовтня 2018 року.

Водночас рішення про опис майна у податкову заставу винесена податковим органом 10 листопада 2017 року, акт опису майна від 24.09.2018 року.

Таким чином, суд вважає, що рішення про опис майна у податкову заставу було прийнято контролюючим органом до узгодження податкового боргу, що відповідно до приписів Податкового кодексу України свідчить про протиправність такого рішення.

Разом з тим, представником відповідача зазначено, що станом на час подання відзиву на позовну заяву, в інтегрованих картках інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу у позивача податковий борг не обліковується. Тому, відповідно до ст. 60 Податкового Кодексу України податкова вимога від 10.11.2017 №101302-17 вважається відкликаною.

Крім того, відповідно до довідки №2063/9/26-15-10-03-16 від 16.10.2019 року, у платника податків ОСОБА_1 податковий борг не обліковується.

Оскільки податковий борг за позивачем не обліковується, податкові повідомлення-рішення, на підстави яких було винесено рішення про опис майна у податкову заставу, судом скасовані, для відновлення порушеного права позивача, суд вважає за потрібне скасувати рішення від 10.11.2017 №101302-17 про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів своїх дій з урахуванням пункту 2 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню складають 352,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва щодо прийняття рішення від 10.11.2017 №101302-17 про опис майна у податкову заставу та скасувати рішення від 10.11.2017 №101302-17 про опис майна у податкову заставу;

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звільнити майно, зазначене в акті опису майна №742/26-15-17-03-15 від 24.09.2018 року з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів;

4. В решті позовних вимог відмовити;

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судових витрат у розмірі 352,40 грн.(триста п`ятдесят дві грн сорок коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа