Рішення № 85383079, 04.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 826/12301/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (Київська міська митниця ДФС, Митниця) в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016;

- зобов`язати Київську міську митницю ДФС облікувати грошові кошти за митною декларацією ІМ-40 ДЕ №100250005/2016148445 від 06.05.2016, сплачені в якості фінансової гарантії, у інформаційній системі ДФС як надміру сплачені та підготувати Висновок і Реєстр, визначені пунктом 8 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124, розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 та передати висновок згідно з реєстром висновків для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 04.05.2016 ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» подано до Митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №100270005/2016/148364, згідно якої надано до митного оформлення товари, митну вартість яких визначено за основним методом визначення митної вартості. На запит відповідача подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ» надано заяву із поясненням щодо надання для митного оформлення всіх можливих та існуючих документів.

У зв`язку із ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розрахував митну вартість з використанням шостого (резервного) методу такого визначення та видав оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016.

Обґрунтовуючи протиправність вказаного рішень позивач зазначає, що відповідач не вказав на розбіжності у поданих позивачем документах, які впливають на визначення митної вартості. При цьому, позивач надав до митного оформлення достатні документи для перевірки та підтвердження числового значення заявленої ним митної вартості товару. Відповідачем не обґрунтовано необхідності застосування резервного (шостого) визначення митної вартості товарів.

Крім того, позивач зазначив, що для випуску товару у вільний обіг він врахував митну вартість визначену Митницею та надмірно сплатив до бюджету ввізне мито у сумі 38 920,42 грн та податок на додану вартість у сумі 163 465,77 грн. Позивач додатково звертався до Митниці із заявою про повернення вказаних платежів, однак відповідач відмовив у задоволенні такої заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2016 у справі відкрито провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав заперечення та відзив на адміністративний позов в яких вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ».

Зокрема, відповідач наголосив, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. У зв`язку із неподанням позивачем вказаних документів, митна вартість товару була визначена рішенням №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016 із застосуванням резервного методу з огляду на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товару. Також відповідач вказав, що наявні підстави вважати, що на митну вартість товару вплинув зв`язок продавця товару та покупця, яким є позивач.

В судовому засіданні представники сторін письмово викладені позиції підтримали. При цьому важаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд за клопотаннями представників, на підставі частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України) ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

29.01.2016 між ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» (Покупець) та Компанією «Zeppelin International AG» (Продавець, Швейцарія) був укладений Договір купівлі-продажу запасних частин №16-ZUK-SP. Відповідно до цього Договору та на умовах ним визначених Продавець зобов`язується продавати та поставляти, а Покупець приймати та оплачувати запасні частини, мастила, оливи, технічні рідини, спеціальні інструменти, обладнання, технічну літературу, рекламні матеріали до екскаваторів, бульдозерів, грейдерів та іншої техніки виробництва CATERPILLAR та CATERPILLAR груп, а також інших марок (Запчастини) згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього контракту.

Поставка Запчастин повинна здійснюватись автомобільним або авіаційним транспортом на умовах: СЕР Київ, або EX WORKS - Грімберген, Бельгія, (Інкотермс-20I0L або EX WORKS - склад уповноваженого дилера запасних частин, вказаних в пункті 1.1 цього Договору (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених Сторонами згідно умов цього Договору з урахуванням навантаження та пакування (пункт 2.1 Договору). При поставці автомобільним або авіаційним транспортом на умовах FCA, за узгодженням Сторін, пункт відправки та умови поставки можуть змінюватися (пункт 2.2).

Відповідно до пункту 2.3 Договору умови поставки можуть бути змінені в разі, коли поставка буде здійснюватись не з головного складу в м. Грімберген, Бельгія, а зі складів уповноважених дилерів в мм. Ніймеген Нідерланди; Кельн, Гамм, Німеччина; м. Мінербіо, Італія, м. Відень, Австрія, м. Токіо, Японія і т.п. В такому разі умовами поставки вважаються ті, що зазначені в інвойсах. Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі Продавця (пункт 4.3).

Відповідно до пункту 4.6 Договору оплата кожної отриманої партії Запчастин повинна бути здійснена Покупцем в доларах США або Євро протягом 60 календарних днів після дати поставки Запчастин за банківськими реквізитами Продавця, вказаними в статті 13 цього Договору, з відміткою платежу: за обладнання по Договору №16-ZUK-SP інвойс №(поточний номер).

Оплата за Запчастини може проводитися згідно зз виставленими інвойсами виробника, в яких обов`язково повинно бути зазначено, що Запчастини були відвантажені Продавцю для ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ».

На підставі Договору №16-ZUK-SP та інвойсу №7295/2016 від 28.04.2016 ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» ввезені на митну територію України товари.

04.05.2016 ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» подано до Митниці ЕМД №100270005/2016/148364, згідно якої надано до митного оформлення товари, зокрема:

- частини дорожньо-будівельної техніки CATERPILLAR-гусеничний опорний каток арт.UX111C0F - 4 шт. арт.UG297С0Н - 8 шт. - гусеничний підтримуючий ролик арт.UF297С0Н - 9шт. арт.UF297С0Н - 1 шт. - направляюче колесо ходове з вилкою арт.UХ133С0Р - 4шт. Країна виробництва - СN Торговельна марка - «ITR»; код УКТЗЕД 87087099 90 (товар 7);

- частини дорожньо-будівельної техніки CATERPILLAR 8-гусеничний башмак арт.UV260С8Е610 - 86 шт. арт.UV240С5М610 - 86шт. арт.UV260С8Е610 - 2шт. Країна виробництва - IT Торговельна марка - «ITR» Виробник - «USCO SрА»; код УКТЗЕД 87087099 90 (товар 8);

- частини дорожньо-будівельної техніки CATERPILLAR: - гусеничний ланцюг арт.UL240С5D43 - 2шт. - гусеничний ланцюг в зборі арт.UL260С9D4 4-2 шт. Країна виробництва - КR Торговельна марка - «ITR» Виробник - «USCO SрА»; код УКТЗЕД8708709990 (товар 9).

У вказаній ЕМД №100270005/2016/148364 позивачем вказано митну вартість товару, зокрема, товару 7 - 509 830,5277 грн (3,81 EUR за 1 кг), товару 8 - 284 367,0174 грн (3,85 EUR за 1 кг), товару 9 - 556 209,8829 грн (3,42 EUR за 1 кг).

Встановлено, що заявлена позивачем митна вартість включала вартість товару згідно інвойсу №7295/2016 від 28.04.2016 та вартість витрат на транспортування товарів згідно довідки про транспортні витрати №КМТ-0000184 від 04.05.2016 до місця ввезення на митну територію України (умови поставки згідно договору FCA ІТ Модена).

Разом із ЕМД №100270005/2016/148364 декларант позивача подав Митниці: зовнішньоекономічний контракт №16-ZUK-SP від 29.01.2016; інвойс №7295/2016 від 28.04.2016; пакувальний лист №Р12891 від 28.04.2016; калькуляцію транспортних витрат №КМТ-0000184 від 04.05.2016; Договір про перевезення (експедицію) №Z-2010-26 від 01.01.2010; Договір про перевезення (експедицію) №02/04/2015 від 02.04.2015; договір про перевезення №L-600 від 01.04.2015; заявку-договір на перевезення №2704 від 27.04.2016; прайс-лист відправника Б/н від 29.04.2016; копію декларації країни відправлення №MRN 16ITQTC1T0025718E6 від 28.04.2016; сертифікат про походження товару №U/0257785 від 29.04.2016; CMR № 551718 від 28.04.2016; повідомлення про готовність до відвантаження та прийняття поставки б/н від 27.04.201612.03.2016.

04.05.2016 о 18:34 декларант позивача отримав електронне повідомлення Митниці про необхідність подання додаткових документів на підтвердження митної вартості у зв`язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість. Відповідач зазначає, що «подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, відповідно до пункту 2.5 зовнішньоекономічного договору від 29.01.2016 №16-ZUK- SP продавець ZEPPELIN INTERNATIONAL AG повинен направити покупцеві ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» повідомлення про готовність до відвантаження, яке повинно містити, серед іншого, такі обов`язкові відомості: - найменування вагу і номери запчастин; - ціну по кожній окремій позиції.; та відповідно до пункту 2.6 після отримання такого повідомлення покупець зобов`язаний негайно підтвердити продавцю про прийняття поставки. Однак до митного оформлення подано інвойс від виробника товару USCO SpA від 28.04.2016 №7295/2016».

Також відповідачем зазначено, що згідно наданої до митного оформлення ДМВ між продавцем товарів та покупцем існує взаємозалежність, а тому у митного органу є підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Враховуючи наведені обставини відповідач зобов`язав позивача надати:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

У відповідь на вказаний запит декларант звернувся до Митниці із заявою від 05.05.2016 в якій вказав, що всі документи, що підтверджують заявлену у ЕМД №100270005/2016/148364 митну вартість товарів надані із вказаною митною декларацією, надати додаткові документи не має можливості. Також зазначено, що в переліку запитуваних документів наявні документи, які вже були надані разом із ЕМД №100270005/2016/148364.

05.05.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016, яким скориговано митну вартість товару 7 - 527 470,87 грн, товару 8 - 303 776,49 грн, товару 9 - 575 244,31 грн.

Згідно вказаного рішення митна вартість визначена за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням вимог статті 60 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях. МД від 17.11.2015 №10250005/2015/116318, від 03.11.2015 №10250005/2015/115583, від 11.02.2016 100250005/2016/145901. Попередні методи не застосовані: метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються - відповідно до вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України; метод за ціною угоди щодо ідентичних товарів не використаний у зв`язку з відсутністю інформації у органу доходів і зборів та декларанта щодо вартості угоди з ідентичними товарами.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач врахував митну вартість визначену Митницею та подав ЕМД №100270005/2016/148445 від 06.05.2016, згідно якої додатково сплатив до бюджету митні платежі в сумі 202 386,19 грн, в тому числі ввізне мито у сумі 38 920,42 грн та податок на додану вартість у сумі 163 465,77 грн.

18.07.2016 позивач звернувся до Митниці із заявою в якій просив визнати заявлену ним митну вартість товару, скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016 та повернути на рахунок ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» фінансову гарантію як зайво сплачені митні платежі. До заяви позивач додав додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості у ЕМД №100270005/2016/148364: звіт №151 від 07.07.2016 про оцінку вартості товару, платіжне доручення в іноземній валюті №13/05 від 17.05.2016 та довідку з банку про оплату ЕМД, а також документи, які вже надавались під час митного оформлення та письмові пояснення щодо відсутності певних документів.

Однак, відповідач листом №4946/10/26-70-19-01 від 22.07.2016, відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, та зазначив підставою для відмови те, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Позивач вважає, що відмова Митниці у митному оформленні товару, виходячи із митної вартості вказаної у ЕМД №100270005/2016/148364, та подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу носять протиправний характер та призвело до надмірної сплати позивачем митних платежів, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у ЕМД №100270005/2016/148364, суд виходить з наступного.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої-восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.

Стверджуючи про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості відповідач зазначає, що:

- подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідно до пункту 2.5 зовнішньоекономічного договору від 29.01.2016 №16-ZUK-SP продавець ZEPPELIN INTERNATIONAL AG повинен направити покупцеві ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» повідомлення про готовність до відвантаження, яке повинно містити, серед іншого, такі обов`язкові відомості: - найменування вагу і номери запчастин; - ціну по кожній окремій позиції; та відповідно до пункту 2.6 після отримання такого повідомлення покупець зобов`язаний негайно підтвердити продавцю про прийняття поставки. Однак до митного оформлення подано інвойс від виробника товару USCO SpA від 28.04.2016 №7295/2016;

- згідно наданої до митного оформлення ДМВ між продавцем товарів та покупцем існує взаємозалежність, а тому у митного органу є підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість;

- в органу доходів і зборів наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- на письмову вимогу органу доходів із борів декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Суд вважає вказані висновки відповідача безпідставними, адже позивачем надано документальне підтвердження та відповідні обґрунтування щодо можливості застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що разом із ЕМД №100270005/2016/148364 декларант позивача подав повідомлення про готовність до відвантаження та прийняття поставки б/н від 27.04.2016 (а.с. 41), яке містить найменування, вагу і номери запчастин, ціну по кожній окремій позиції. Крім того, згідно даного повідомлення ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» підтверджує дане замовлення і готовність забрати вантаж згідно списку.

Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано яким чином вказані повідомлення та інвойс викликають сумніви у заявленій позивачем митній вартості товару. В позові зазначено про доводи відповідача щодо відсутності комерційної вигоди продавця Компанії «Zeppelin International AG» (Швейцарія) у зв`язку із зазначенням у інвойсі виробника товару, однак дані доводи не підтверджені жодними доказами чи обґрунтуваннями, а позивачем в подальшому було надано платіжне доручення в іноземній валюті №13/05 від 17.05.2016 (а.с. 114) та довідку з банку (а.с. 115) згідно яких оплата позивачем проведена на користь продавця Компанії «Zeppelin International AG» (Швейцарія).

Крім того, відповідно до пункту 4.6 Договору №16-ZUK-SP від 29.01.2016 оплата за Запчастини може проводитись згідно виставленими інвойсами виробника, в яких обов`язково повинно бути зазначено, що запчастини були відвантажені Продавцю для ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ». Тобто, ціна товару не обов`язково має бути зазначена у інвойсах продавця.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 Митного коедексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За приписами частин дванадцятої-п`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Посилання відповідача на те, що декларантом не подано підтверджуючих документів, що взаємозв`язок ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» та Компанії «Zeppelin International AG» (Швейцарія) не вплинув на ціну товару суд вважає необґрунтованими, адже подання декларантом таких документів можливе лише під час надання відповіді на письмові обґрунтування митного органу, що такий вплив мав місце. Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних обґрунтувань, в тому числі й письмових, щодо наявності впливу взаємозв`язку ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» та Компанії «Zeppelin International AG» (Швейцарія) на ціну оцінюваних товарів.

Тому, необхідно вважати, що взаємозв`язок ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» та Компанії «Zeppelin International AG» (Швейцарія) не вплинули на митну вартість товарів, визначених позивачем у ЕМД №100270005/2016/148364.

Відповідно до пункту 4.6 Договору №16-ZUK-SP від 29.01.2016 термін сплати складає 60 календарних днів після дати поставки товару, тому на час подання ЕМД №100270005/2016/148364 у позивача були відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Позивач надавав пояснення відповідачу з цього приводу. Також суд враховує, що позивачем в подальшому надано платіжне доручення в іноземній валюті №13/05 від 17.05.2016 та довідку з банку згідно яких оплата товару проведена за ціною згідно ЕМД №100270005/2016/148364.

Також суд зазначає, що відповідно до умов поставки FCA страхування товару імпортером не здійснювалося, а тому позивач не міг подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв`язку із відсутністю позивач також не надав і інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Позивач надавав пояснення відповідачу з цього приводу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд України у постановах від 31.03.2015 у справах №21-127а15, та №21-53а15 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.

На думку суду при розгляді заяви позивача від 18.07.2016 щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем також безпідставно не враховано звіт №151 від 07.07.2016 про оцінку вартості товару, який підтверджує митну вартість зазначену в ЕМД №100270005/2016/148364. Відповідач зазначає, що експертом обрано порівняльний метод, однак експертом при здійсненні порівняння не враховані характеристики, передбачені статтями 59 та 60 Кодексу, а саме наявність торгівельної марки, країна походження, виробник, а також чинники, які впливають на визначення вартості товару, такі як умови поставки, умови оплати, маршрут транспортування, тощо. Так, наприклад, один з аналогів, обраний для проведення порівняльного підходу, продається на умовах передплати, тоді як оцінюваний товар на умовах відтермінування платежу на 60 днів, що вплине на збільшення вартості товару, оскільки при передплаті за товар, ціни можуть бути суттєво нижчими.

Вказані висновки відповідача суд вважає необґрунтованими, адже відсутні підстави стверджувати, що відтермінування платежу на 60 днів безумовно вплине на збільшення вартості товару.

Крім того, як обґрунтовано зазначає позивач, відповідач не володіє достатніми практичними знаннями оціночної діяльності, тому його судження і зауваження про якість написання звітів про незалежну оцінку майна, а так само його результатів є неправомочними. Для таких цілей існує процедура рецензування, яка здійснюється компетентним органом відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Згідно статті 13 цього Закону рецензування звіту про оцінку майна може виконувати оцінювач, який має не менше, ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України.

Щодо неподання позивачем інших документів запитаних відповідачем суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано яким чином вказані документи дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Водночас, суд переконаний, що надані до митного оформлення документи, в тому числі й додатково позивачем, містять достатні відомості на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів. У зв`язку із цим, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів для визначення митної вартості товарів ввезених позивачем згідно ЕМД №100270005/2016/148364.

Відтак, рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивач просив суд зобов`язати Київську міську митницю ДФС облікувати грошові кошти за МД ІМ-40 ДЕ №100250005/2016148445 від 06.05.2016, сплачені в якості фінансової гарантії, у інформаційній системі ДФС як надміру сплачені та підготувати Висновок і Реєстр, визначені пунктом 8 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124 (Порядок №1146), розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (Порядок №643) та передати висновок згідно з реєстром висновків для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №1146 цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені визначений розділом ІІІ Порядку №1146, який передбачає, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У заяві зазначаються, зокрема, напрям(и) перерахування суми коштів (в тому числі й для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава, для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету).

До заяви додається: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку №1146 та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

На підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету у відповідній формі автоматизованої системи митного оформлення зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).

У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

За приписами пунктів 5, 8 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Суд враховує, що прийняття рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016 призвело до надмірної сплати позивачем митних платежів. Так, для випуску товару у вільний обіг він врахував митну вартість визначену Митницею та надмірно сплатив до бюджету ввізне мито у сумі 38 920,42 грн та податок на додану вартість у сумі 163 465,77 грн.

Відповідно, позивач має право на відшкодування вказаних коштів, в тому числі шляхом облікування таких коштів в рахунок майбутніх платежів або їх повернення.

Водночас, суд зауважує, що повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється за заявницькою процедурою. Тобто, обов`язковою умовою для вжиття відповідачем заходів, передбачений розділом ІІІ Порядку №1146, є подання позивачем відповідної заяви.

Матеріали справи містять заяву ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» про повернення вказаних надмірно сплачених платежів, яка залишена відповідачем без задоволення.

Суд враховує, що вказана заява подана позивачем до набрання чинності Порядком №643 згідно Порядку №618, який втратив чинність у зв`язку із прийняттям Порядку №643.

При цьому, суд зазначає, що станом на час порушення його прав позивач вжив залежних від нього заходів для повернення надмірно сплачених митних платежів та подав відповдіну заяву згідно вимог чинного на той час законодавства. Оскільки в ході судового розгляду даної справи змінився нормативно-правий акт, який визначає порядок повернення митних платежів, суд вважає, що наявність вже поданої заяви про повернення митних платежів є достатньою умовою для висновку про дотримання позивачем порядку подання заяви про повернення митних платежів.

Також суд вважає, що відмова у задоволенні позову в цій частині призведе до того, що для відновлення прав, порушених оскаржуваним рішенням, позивач змушений буде докладати додаткових зусиль (подання нової заяви), що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача необхідним є задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем надані всі документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а відповідачем не доведено протилежного, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №2986 від 03.08.2016 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2 900 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від №100250005/2016/000019/2 від 05.05.2016.

Зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби облікувати грошові кошти за МД ІМ-40 ДЕ №100250005/2016148445 від 06.05.2016, сплачені в якості фінансової гарантії, у інформаційній системі ДФС як надміру сплачені та підготувати Висновок і Реєстр, визначені пунктом 8 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124, розділом ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 та передати висновок згідно з реєстром висновків для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 900 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (місцезнаходження юридичної особи: 03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 30178004).

Відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39422888).

Суддя О.М. Чудак