Рішення № 85383061, 04.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 640/22322/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»доГоловного управління Державної фіскальної служби в Київській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області, а саме від 29 листопада 2018 року №0085825305, №0085795305, від 30 листопада 2018 року №0085905305, №0085915305 щодо застосування до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 840,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що грошові зобов`язання зі сплати податкових платежів, починаючи з 17 грудня 2015 року і до дати їх фіксування податковим органом, будуть включені Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів тільки на підставі письмової заяви відповідного податкового органу. Водночас, нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації повинно проводитись згідно з вимогами Податкового кодексу України, а питання погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На переконання представника позивача, застосування до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 840,93 грн. суперечить вимогам статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що оскільки при проведенні камеральної перевірки встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України порушено терміни сплати грошового зобов`язання відповідно до поданих податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2016 рік, то прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повністю узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. При цьому, відповідальність платника за порушення граничних строків подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби в Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання своєчасності подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 29 листопада 2018 року №004511/10-36-53-05/09807856.

Перевіркою встановлено:

- порушення термінів подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, платником податку подано податкову декларацію за 2016 рік (Вишгородська міська рада) 28 вересня 2016 року, в той час як граничним строком подання декларації було 26 вересня 2016 року; платником податку подано податкову декларацію за 2016 рік (Новопетрівська міська рада) 18 серпня 2016 року, в той час як граничним строком подання декларації було 05 травня 2016 року;

- платник податку порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, визначені підпунктом 266.10.1 (б) пунктом 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: (Вишгородська міська рада) узгоджене податкове зобов`язання у сумі 11,55 грн. з граничним терміном сплати 29 жовтня 2016 року сплачено 29 січня 2018 року, тобто із затримкою 457 днів; узгоджене податкове зобов`язання у сумі 17,32 грн. з граничним терміном сплати 29 січня 2017 року сплачено 29 січня 2018 року, тобто із затримкою 365 днів; (Новопетрівська міська рада) узгоджене податкове зобов`язання у сумі 2 751,18 грн. з граничним терміном сплати 18 серпня 2016 року сплачено 29 жовтня 2018 року, тобто із затримкою 802 дні.

На підставі акта камеральної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області 29 листопада 2018 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0085825305, яким до позивача за затримку на 457, 365 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 26,75 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 5,35 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0085795305, яким до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за затримку на 802 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 2 477,90 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 495,58 грн.

Крім того, 30 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0085915305 та №0085905305, на підставі яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі по 170,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 29 листопада 2018 року та від 30 листопада 2018 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

При вирішенні спору суд виходить з того, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4., 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено Національним банком України до категорії неплатоспроможних, про що видано постанову Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612.

На підставі вказаної постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цього ж дня прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку», яким у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду Чернявську О.С. та делеговано останній всі повноваження тимчасового адміністратора банку, строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Так, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему нарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Згідно статті 1 Закону №4452-VI, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно частини 1 статті 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку (пункт 3 частини 5 статті 36 Закону №4452-VI).

Із зазначених вище обставин справи вбачається, що камеральна перевірка була проведена та застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 цього Закону, з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Крім того, згідно з частиною 3 цієї статті, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Зазначені вище обставини вказують на відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб`єкту господарювання - Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури.

При цьому, суд враховує, що податкові зобов`язання, визначені позивачем, погашені, хоча і несвоєчасно, що матеріалами перевірки підтверджується.

В обґрунтування правомірності прийняття рішень, що є предметом оскарження відповідач посилається виключно на норми Податкового кодексу України, що є необґрунтованим в межах даних правовідносин з урахування особливого статусу позивача.

Так, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано вимоги Закону №4452-VI , який є пріоритетним в даних правовідносинах.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, в той час як відповідач покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби в Київській області від 29 листопада 2018 року №0085825305, №0085795305, від 30 листопада 2018 року №0085905305, №0085915305.

3.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а, Код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко