Рішення № 85382952, 04.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 640/3108/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2017 р. № 0021974001 та № 0021954001.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків контролюючого, викладених в акті фактичної перевірки від 25.09.2017 р. № 26/1927/40/ НОМЕР_1 , що призвели до винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 13.09.2017 р. № 9133, проведено фактичну перевірку бару - ресторану, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та використовується суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 , якою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв для споживання на місці, а саме горілка «Неміроф Преміум», міцністю 40% об., місткістю 50 мл. При цьому, товариством не надано документів щодо надання статусу підприємства громадського харчування, чим порушено ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Також перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв загальною вартістю 1 780,00 грн., без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 25.09.2017 р. № 26/1927/40/ НОМЕР_1 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 17.10.2017 р. № 0021954001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 800,00 грн.;

від 17.10.2017 р. № 0021974001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Частиною тринадцятою статті 15 вказаного Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із частиною шостою статті 153 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 17 Закон №481/95-ВР).

Згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень; за порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Пунктом 3 вказаних Правил встановлено, що ці правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24.07.2002 №219, суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з пунктом 1.6 вказаних Правил суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред`являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб`єктами господарювання, зокрема суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб`єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Під час проведення перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними та/або тютюновими виробами, контролюючим органом встановлено порушення позивачем статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлено факт реалізації алкогольних напоїв для споживання на місці, а саме горілка «Неміроф Преміум», міцністю 40% об., місткістю 50 мл., при цьому до перевірки не було надано документів щодо узгодження статусу підприємства громадського харчування.

Позивачем факт реалізації горілки ««Неміроф Преміум», міцністю 40% об., місткістю 50 мл. на розлив для споживання на місці не заперечується.

З матеріалів справи вбачається що позивачем отримано ліцензію від 29.04.2017 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, однак, вона не може засвідчувати факт наявності у позивача прав та здійснення реалізації алкогольних напоїв на розлив.

Інших документів на підтвердження факту того, що позивач має статус суб`єкта господарювання громадського харчування чи підприємствам з універсальним асортиментом товарів, що дало б право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідних документів. Також не було надано і будь-яких документів, які б свідчили про звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання такого статусу.

Відтак, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних доказів на спростування встановлених відповідачем порушень, висновки контролюючого органу в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 р. № 0021954001.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 р. № 0021974001, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (стаття 17 Закон №481/95-ВР).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.6 статті 226 Податкового кодексу України, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення № 1251).

Пунктом 20 Положення № 1251 передбачено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до пунктів 21-22 Положення № 1251, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин, тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину.

У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Pak») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

Пунктом 20 Положення № 1251 передбачено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару. Застереження щодо обов`язку у суб`єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 р. по справі №810/270/17 (№К/9901/40632/18), яка відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином алкогольні напої, які марковані з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р.№ 1251, а саме: марки акцизного податку не наклеєні на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину та відсутність кута марки більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони становить більше ніж 10 міліметрів вважаються, що не маркованими, що є порушенням вимоги статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки встановлено встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251, марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками податку є, зокрема, особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Таким чином, позначення алкогольної продукції марками акцизного податку здійснюється виробником такої продукції. Виробник алкогольної продукції придбаває та оплачує вартість марок акцизного податку і є платником акцизного податку.

Отже з урахуванням викладеного, позивач, як суб`єкт господарювання, здійснюючи реалізацію алкогольних напоїв на розлив у тару на винос, не може самостійно (згідно з вимогами законодавства) придбавати та оклеювати марками акцизного податку ПЕТ-тару, в яку здійснюється розлив, оскільки розлив продукції здійснюється з тари, що вже маркована маркою акцизного податку, а акцизний податок з продукції сплачено виробником.

При цьому, суд акцентує увагу, що контролюючим органом не підтверджено, що алкогольна продукція призначалась для продажу, а не знаходилась на реалізації на розлив, контрольна закупка щодо вказаного товару не проводилась.

Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом документально не підтверджено факт зберігання та реалізації напоїв без марок акцизного збору, що свідчить про помилковість висновків, викладених в акті перевірки, та як наслідок протиправності спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2017 р. № 0021974001 та наявності правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків та правомірності рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 17.10.2017 р. № 0021974001.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко