Рішення № 85382711, 04.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 640/17111/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом Київського міського військового комісаріату

до Головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправним та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Київській міський військовий комісаріат (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправною;

- зобов`язати скасувати пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019 та постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2019 за ВП №59869726.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачем виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року у справі №640/20875/18 у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження №59869726, про що позивачем повідомлено державного виконавця після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №59869726 від 22.08.2019 року.

Водночас, всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем постановлено про стягнення виконавчого збору з боржника у пункті 3 постанови від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження та винесено окрему постанову від 22.08.2019 року про стягнення виконавчого збору.

Вважаючи, що відповідачем протиправно постановлено про стягнення виконавчого збору з боржника, яким виконано рішення суду у добровільному порядку, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17111/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання 04.11.2019 року.

Через канцелярію суду 21.10.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження №59869726.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що у заяві стягувача про забезпечення примусового виконання рішення суду не вказано про повне чи часткове виконання рішення суду боржником, водночас, обов`язку державного виконавця щодо перевірки виконання боржником рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження законодавством не передбачено.

Так, державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, правомірно, з огляду на що, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання 04.11.2019 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі № 640/20875/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії задоволено повністю. Пунктом 5 резолютивної частини рішення суду зобов`язано Київський міський військовий комісаріат оформити та надати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

01.08.2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №640/20875/18. Стягувачем визначено ОСОБА_1 , боржником - Київський міський військовий комісаріат.

ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою від 21.08.2019 року №12831 про забезпечення примусового виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Амборського Андрія Вікторовича відкрито виконавче провадження №59869726; пунктом 2 повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів; пунктом 3 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 грн. та зазначено відповідні реквізити для такої сплати.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Амборським Андрієм Вікторовичем винесено постанову від 22.08.2019 року №59869726 про стягнення виконавчого збору з боржника Київського міського військового комісаріату.

Листом від 02.09.2019 року №4292 (вх.13455 від 04.09.2019 року) на постанови державного виконавця від 22.08.2019 року, винесені у виконавчому провадженні №59869726, позивачем повідомлено державного виконавця про те, що на рапорт тимчасово виконуючого обов`язки помічника військового комісара з правової роботи Київського міського військового комісаріату лейтенанта юстиції Р. Івашковського від 05.07.2019 року №3042, адресованого Військовому комісару Київського міського військового комісаріату, надано вказівку відділу соціального забезпечення виконати судові рішення у справі №640/20875/18 в частині зобов`язань Київського міського військового комісаріату.

Станом на 16.07.2019 року Київським міським військовим комісаріатом оформлено та за вих. Листом від 16.07.2019 року №ВСЗ/2475 надано довідку від 16.07.2019 року №ВСЗ/24751/1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Враховуючи викладене, боржником повідомлено державного виконавця про добровільно виконане рішення суду у справі №640/20875/18 в повному обсязі станом на 16.07.2019 року та про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження в порядку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

До вказаного листа позивачем долучено копії: рапорту тимчасово виконуючого обов`язки помічника військового комісара з правової роботи Київського міського військового комісаріату лейтенанта юстиції Р. Івашковського від 05.07.2019 року №3042, витягу з журналу реєстрації вхідних документів, листа від 16.07.2019 року №ВСЗ/2475 та довідки від 16.07.2019 року №ВСЗ/24751/1.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Амборського Андрія Вікторовича від 15.10.2019 року встановлено фактичне повне виконання рішення суду та керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження №59869726.

Вважаючи пункт 3 резолютивної частини постанови від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59869726 та постанову від 22.08.2019 року про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (із змінами і доповненнями) (далі також - Інструкція №512/5).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 5 частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, з аналізу вказаних норм Закону №1404 та положень Інструкції №512/5, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження інформації щодо стягнення з боржника виконавчого збору (якщо примусове виконання такого рішення передбачає справляння виконавчого збору) є обов`язком державного виконавця.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за змістом виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 01.08.2019 року у справі №640/20875/18 примусовому виконанню Київським міським військовим комісаріатом підлягає рішення немайнового характеру.

Отже, примусове виконання такого рішення відповідно до статті 27 Закону №1404 передбачає стягнення з боржника виконавчого збору, про що має бути зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, пункт 3 резолютивної частини постанови державного виконавця від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59869726 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692 грн. є правомірним, оскільки державним виконавцем виконано обов`язок, встановлений Законом №1404.

З огляду на викладене, пункт 3 резолютивної частини постанови державного виконавця від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59869726 скасуванню, як протиправний, не підлягає, а правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Амборського Андрія Вікторовича відкрито виконавче провадження №59869726; пунктом 2 повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів; пунктом 3 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 грн. та зазначено відповідні реквізити для такої сплати.

В свою чергу, Київським міським військовим комісаріатом повідомлено державного виконавця листом від 02.09.2019 року №4292 (вх.13455 від 04.09.2019 року) про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року у справі №640/20875/18 у добровільному порядку 16.07.2019 року, про що свідчать долучені позивачем копії: рапорту тимчасово виконуючого обов`язки помічника військового комісара з правової роботи Київського міського військового комісаріату лейтенанта юстиції Р. Івашковського від 05.07.2019 року №3042, витягу з журналу реєстрації вхідних документів, листа від 16.07.2019 року №ВСЗ/2475 та довідки від 16.07.2019 року №ВСЗ/24751/1.

Вказане відповідачем не заперечується.

Отже, встановлено, що позивачем виконано рішення суду 16.07.2019 року, в той час, як стягувач звернувся до відповідача із заявою про забезпечення примусового виконання рішення суду 21.08.2019 року, а постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено 22.08.2019 року.

Тобто, рішення суду виконано Київським міським військовим комісаріатом до винесення постанови від 22.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59869726.

Крім того, приймаючи постанову від 15.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження №59869726, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Амборський Андрій Вікторович керувався вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, слід дійти висновку, що на підставі частини дев`ятої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір стягненню з Київського міського військового комісаріату не підлягає, що свідчить про протиправність постанови від 22.08.2019 року про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні №59869726.

Водночас, позивач просить суд, крім іншого, зобов`язати скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2019 року за виконавчим провадженням №59869726.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1404 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини в межах вказаної позовної вимоги, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача шляхом задоволення позовної вимоги в цій частині, виклавши її в наступній редакції: взнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2019 року, винесену у виконавчому провадженні №59869726.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправною суд зауважує, що позивачем не наведено обставин, щодо яких відповідачем допущено протиправну бездіяльність, та які права позивача порушено такою протиправною бездіяльністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на їх не обґрунтованість.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності винесеної постанови від 22.08.2019 року про стягнення виконавчого збору.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про часткове задоволення позову.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до платіжного доручення від 02.09.2019 року №6078, яке міститься у матеріалах справи, встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

З огляду на те, що Київський міський військовий комісаріат бере участь у справі №640/17111/19 як позивач - боржник у виконавчому провадженні, а не як позивач - суб`єкт владних повноважень, позов якого задоволено частково, суд дійшов висновку, що сплачений останнім судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Київського міського військового комісаріату задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.08.2019 року, винесену у виконавчому провадженні №59869726.

3. В іншій частині відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34691374, адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) на користь Київського міського військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19) сплачену суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Київський міський військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19);

Відповідач: Головне управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34691374, адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32).

Повне рішення складено 04.11.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна