Рішення № 85381881, 04.11.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19370/17

пр. № 2/759/873/19

04 листопада 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2017 р. представник позивача звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди майна від 15.06.2006 в розмірі 1303728 грн. 07 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.06.2006 сторони уклали договір оренди майна, зі щомісячною орендною платою в розмірі 3900 грн. 00 коп. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2010 з відповідача стягнуто заборгованість за договором оренди в розмірі 20000 грн. 00 коп. за період перших п`яти місяців та 500 грн. 00 коп. платежу за шостий місяць дії договору. Рішення суду виконано 15.11.2016. Проте, за вказаним договором продовжує існувати заборгованість, яка, станом на 15.12.2017 становить 514300 грн. 00 коп.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2016 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 23).

12.02.2018 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зазначив про відсутність договірних відносин з позивачем. Відповідач не є стороною договору, правочин укладався з СПД ОСОБА_5 . У спірному договорі відповідач діяв на підставі генеральної довіреності від сторони правочину. Укладений договір створював цивільна права та обов`язки для сторони правочину, а не для відповідача. У задоволенні позову просить відмовити. Також зазначає про необхідність застосування строків позовної давності до даних правовідносин (а.с. 27-31).

06.03.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, представник зазначає про сумнівний характер походження генеральної довіреності, даний документ суду надано не було. Висновок про те, що відповідач є представником СПД ОСОБА_6 є недоведеним та суперечить фактам, позиції довірителя. Рішенням суду від 23.11.2010 встановлено не тільки той факт, що відповідач підписав договір оренди та акт прийому-передачі, а й факт того, що останній зобов`язаний сплатити заборгованість позивачу (а.с. 39).

У запереченнях від 20.03.2018 представник відповідача зазначив, що підписання відповідачем договору оренди від 15.06.2006 та акту прийому передачі не є тією обставиною, з якою у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем. Відповідач не є стороною договору. Рішенням суду встановлений факт підпису відповідача у вказаному правочині, а не факт укладення договору між позивачем та відповідачем. Останній не отримував майна за спірним договором. Рішення суду від 15.06.2006 не містить відомостей за який період стягнуто кошти, а тому посилання, що сума стягнута за перші 5 місяців не підтверджена (а.с.42-46).

Ухвалою суду від 12.02.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 74).

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, обставини, викладені у відзиві, запереченнях підтримав.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15.06.2006 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди майна, предметом якого є солярій та супровідне обладнання, зі щомісячною орендною платою в розмірі 3900 грн. 00 коп. не пізніше 5 числа поточного місяця (а.с. 8).

Договором визначено, що термін дії складає з 15.06.2006 по 15.06.2009. У разі відсутності за місяць до закінчення терміну дії договору письмового повідомлення від однієї зі сторін про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк.

Переданння вказного майна підтверджено актом прийому-передачі від15.06.2006, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 9).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2010 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди майна в розмірі 20000 грн. 00 коп.

Рішенням суду встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №4456 від 30.07.2010, рукописні записи « ОСОБА_4 » «действую по Ген\доверен.» в договорі оренди майна від 15.06.2005 року, « ОСОБА_4» «действую по Ген\доверен.» - в акті прийому-передавання майна по договору б\н від 15.06.2006 року виконані ОСОБА_4 Підписи від імені ОСОБА_4 в договорі оренди від 15.06.2005, розташований в графі «СПДФЛ ОСОБА_6 » акті прийому передавання майна по договору б\н від 15.06.2006 розташований в графі: « Имущество принял» виконані ОСОБА_4 Майно за договором оренди отримано ОСОБА_4 (а.с. 4).

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2010 залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2011, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2011 (а.с.5-7).

Встановлено, що рішення суду від 23.11.2010 виконано ОСОБА_4 у 2016 р.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що узгоджується з нормою ст. 764 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом та рішеннями попередніх судів встановлено, що відповідач підписував спірний договір та приймав майно. Сторони у справі договір оренди майна від 15.06.2005 за ініціативою одного з них або за спільною згодою не розривали, питання про це не ставили.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач продовжує користуватись орендованим майном, при цьому зобов`язання щодо орендної плати не виконує, кошти не сплачує. Протилежного стороною відповідача не заперечувалось, вказані обставини належними доказами не спростовувались.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі в 514300 грн. 00 коп. (3900 грн. 00 коп.*137 місяців-20000 грн. 00 коп., сплачені за рішенням суду).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, у зв`язку з несвоєчасною оплатою орендної плати на загальну суму 514300 грн. 00 коп. Розмір заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплати та 3% річних від простроченої суми, яка розрахована позивачем і стороною відповідача не спростована.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивачів є обґрунтованими на законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання на пропуск строку позовної давності судом не встановлено, останній платіж за спірним договором відповідачем сплачено у 2016 р. на виконання рішення суду від 23.11.2010. З позовом до суду позивач звернувся у грудні 2017, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 610, 759, 760, 762, 764 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди 1303728 (один мільйон триста три тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 04.11.2019.