Рішення № 85381769, 23.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/19929/17

Провадження № 2/760/2015/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 28.09.2017 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 79890,32 грн., витрати за надання експертних послуг в розмірі 1500,00 грн. та судові витрати в розмірі 800,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 05.10.2016 р. о 17:30 год. за адресою: м. Київ , пр .-т Броварський , 3 Б , мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, ОСОБА_1

Внаслідок зіткнення автомобілю позивача марки «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», відповідно до Полісу №АЕ/8293983 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Строк дії Полісу №АЕ/8293983 з 17 травня 2016 р. по 16 травня 2017 р. Страхова сума, ліміт відповідальності на одну особу, визначена Полісом в розмірі 100000,00 грн.

Як зазначає позивач, 24.10.2016 р. він звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» з заявою про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» визнала даний страховий випадок страховим і згідно страхового акту 1 № 2300138070, в січні 2017 р. відшкодувала суму в розмірі 20109,68 грн. На підставі якого розрахунку була встановлена сума відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» позивачу інформацію не надало.

Не погоджуючись з сумою матеріального збитку, який був визначений страховиком та зі способом його визначення, як вказує позивач, він був змушений звернутися до спеціаліста для отримання реальної суми матеріального збитку.

Після проведення експертного дослідження, було встановлено, що сума матеріального збитку значно вища за виплату, яку було здійснено ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», і становить 107277,37 грн., що підтверджується Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №88С/02/17 від 02.03.2017 р. Виходячи з цього, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та реальним збитком, завданого автомобілю позивача, складає 79890,32 грн.

Позивач зазначає, що розрахунки проводились з урахуванням наступного фактору: суму матеріального збитку в розмірі 107277,37 грн. округлили до 100000,00 грн., оскільки саме сума в розмірі 100000,00 грн. є лімітом відповідальності за страховим полісом.

Таким чином, позивач просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 79890,32 грн. (100000,00 - 20109,68 грн.).

Ухвалою суду від 02.10.2017 р., відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначено справу до судового розгляду.

02.02.2018 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» вважає, що при визначенні суми страхового відшкодування позивачу було дотримано вимог спеціального закону у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і сплачено страхове відшкодування в розмірі 20109,68 грн., яке було розраховано у порядку, встановленому законом.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази. В подальшому в судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, будь-яких заяв/клопотань до суду від відповідача не надійшло.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи третю особу було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог від третьої особи до суду не надійшло.

В останнє судове засідання учасники не прибули, хоча повідомлялися належним чином, а тому суд вважає, що слід продовжувати розгляд справи у їх відсутності, оскільки сторони подали свої докази та заперечення.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 05.10.2016 р. о 17:30 год. за адресою: м. Київ , пр .-т Броварський, 3 Б , мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, ОСОБА_1 , що підтверджується даними довідки № 3016285392541810 про дорожньо-транспортну пригоду від 01.12.2016 р.

Так, вбачається, що 05.10.2016 р. о 17 год. 20 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «РЕНО ПРЕМІУМ», д/н НОМЕР_1 , по пр. Броварському, 3-Б в м. Києві не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «ФОЛЬЦВАГЕН ТУАРЕГ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався попереду та зупинився, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2016 р., вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія транспортного засобу автомобіля марки «РЕНО ПРЕМІУМ», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зазначеною постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2016 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Постанова набрала законної сили.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Встановлено, що у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2016 р. між гр. ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8293983. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного Полісу є автомобіль «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії Полісу з 17 травня 2016 року по 16 травня 2017 року.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ»).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», для отримання страхового відшкодування, особа яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ». У заяві, зокрема, мають міститися: розмір шкоди, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу та докази, що підтверджують її, відповідно до законодавства.

Встановлено, що 24.10.2016 р. позивач, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, стосовно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.10.2016 р. у м. Києві за участю забезпеченого транспортного засобу «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився під управлінням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився під його керуванням.

24.10.2016 р. та 01.11.2016 р. на виконання вимог ст. 34 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», в присутності позивача із застосуванням фотозйомки було проведено огляд пошкоджень автомобіля «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складені Акти огляду транспортного засобу, а саме: Акт огляду транспортного засобу № 2300138070 від 24.10.2016 р. та Акт огляду транспортного засобу № 2300138070 від 01.11.2016 р.

Вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» та з метою визначення розміру збитків, завданих позивачу в результаті пошкодження транспортного засобу за допомогою програмного продукту «AUDATEX», рекомендованого Міністерством юстиції для проведення автотоварознавчих досліджень, спеціалістом страховика було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 33457,84 грн.

Відповідно до п. 4 Полісу № АЕ/7278748, обов`язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100000,00 грн., а відповідно до п. 5 розмір франшизи становить 500,00 грн.

Встановлено, що відповідно до страхового акту №1 № 2300138070 від 30.12.2016 р., ПрАТ «СК «Провідна» прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка мала місце 05.10.2016 р. з вини водія забезпеченого ТЗ «Рено Преміум» д.н.з. НОМЕР_1 . Сума страхового відшкодування склала 20109,68 грн. та була виплачена позивачу, що підтверджується копією банківської виписки про зарахування коштів.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Не погоджуючись з сумою матеріального збитку, який був визначений страховиком та зі способом його визначення, позивач самостійно звернувся до спеціаліста для визначення суми матеріального збитку, завданого пошкодженням його автомобіля «Фольксваген Туарег» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 88С/02/17, складеного 02.03.2017 р. спеціалістом ПП «ГАЛавтоекспертиза» за замовленням позивача, матеріальний збиток, заподіяний власнику «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, складає 107277,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

При цьому, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п.п. 33.1.1., 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов`язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Згідно з п. 3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує витрати на проведення експертизи лише в разі якщо він у визначений законом строк не направив свого представника для огляду транспортного засобу.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 100000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Спір між сторонами виник з приводу того, що позивач, посилаючись на складений на його замовлення суб`єктом оціночної діяльності Звіт № 88С/02/17 від 02.03.2017 р., вважає, що страховик не доплатив йому страхове відшкодування у сумі 79890,32 грн., виходячи з розрахунку матеріальної шкоди у звіті (сума матеріального збитку в розмірі 107277,37 грн. позивач округлив до 100000,00 грн., оскільки саме сума в розмірі 100000,00 грн. є лімітом відповідальності за страховим полісом) - 20109,68 грн. (виплачене страхове відшкодування) =79890,32 грн. (різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та реальним матеріальним збитком), яку позивач просить стягнути в судовому порядку разом з витратами на проведення оцінки у розмірі 1500 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ПрАТ «СК «Провідна» вважає, що при визначенні суми страхового відшкодування позивачу, було дотримано вимог спеціального закону у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і сплачено страхове відшкодування у розмірі 20109,68 грн., яке було розраховано у порядку встановленому законодавством.

При цьому, представник ПрАТ «СК «Провідна» звернув увагу суду на те, що в акті огляду від 01.11.2016 р., позивач самостійно дописав пошкодження, які не відносяться до наслідків заявленого ДТП. Також, відповідно до вищевказаного акту, автомобіль «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 , на момент огляду мав пошкодження, які були отримані в попередніх ДТП.

Крім того, ПрАТ «СК «Провідна» вважає, що згідно чинного законодавства, відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою необхідно покласти на особу винну в настанні ДТП, а саме на ОСОБА_2 .

Разом з тим, відповідно до листа УПП у м. Києві від 23.04.2019 р. № 510оу/41/11/5/02-2019, вбачається, що згідно підсистеми «ДТП» інформаційного порталу Національної поліції, за період з 24.10.2016 р. по 01.11.2016 р., за участю транспортного засобу «Volkswagen Touareg», н/з НОМЕР_2 , жодна дорожньо-транспортна пригода не зареєстрована.

Відповідно до листа УПП у м. Києві від 24.04.2019 р. № 520оу/41/11/5/02-2019, вбачається, що згідно підсистеми «ДТП» інформаційного порталу Національної поліції, за період з 24.10.2016 р. по 01.11.2016 р., на території міста Києва за участю транспортного засобу «Volkswagen Touareg», н/з НОМЕР_2 , жодна дорожньо-транспортна пригода не зареєстрована.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд виходить з того, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Вказане зобовязання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

При цьому в Законі визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (п.36.2 ст.36 Закону).

За змістом п. 36.2. ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (оцінки розміру шкоди), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як встановлено судом, відповідач ПрАТ «СК «Провідна» не узгоджував з позивачем власний розрахунок розміру страхового відшкодування, оцінка (експертиза) розміру завданої позивачу шкоди не проведена, та саме у зв`язку із незгодою позивача з розрахунком страхового відшкодування позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з аналізу вище вказаних правових норм, зокрема ст.ст. 22, 1194, ЦК України, ст.ст. 3, 22, 29, 33, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик повинен виплатити страхове відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, оскільки таке обмеження встановлено законом. В свою чергу інші витрати, зокрема ті, які пов`язані із втратою товарної вартості тощо, підлягають відшкодуванню безпосередньо винною особою, оскільки відшкодування таких витрат страховиком законом не передбачено. Отже, для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, остання зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, пов`язаним з відновлювальним ремонтом і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), розрахованим з урахуванням зносу, яке підлягає виплаті або стягненню.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виплата відповідачем страхового відшкодування в сумі 20109,68 грн. була проведена без досягнення згоди про розмір виплати із позивачем та відповідачем не направлено письмове повідомлення про прийняте рішення за наслідками розгляду заяви про виплату страхового відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належними, допустимими та достовірними доказами розміру завданої позивачу шкоди є Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 88С/02/17, складений 02.03.2017 р. спеціалістом ПП «ГАЛавтоекспертиза» за замовленням позивача, відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, складає 107277,37 грн.

Натомість, відповідачем ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що автомобіль позивача «Volkswagen Touareg» номерний знак НОМЕР_2 , на момент огляду страховиком мав інші пошкодження, які були отримані в попередніх ДТП, та не мають причинно-наслідкового зв`язку з пошкодженнями в ДТП від 05.10.2016 р., а тому такі твердження відповідача суд не приймає до увагу.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Позивачем проведено розрахунок недоплаченого страхового відшкодування з урахуванням наступного фактору: суму матеріального збитку в розмірі 107277,37 грн. позивач округлив до 100000,00 грн., оскільки саме сума в розмірі 100000,00 грн. є лімітом відповідальності за страховим полісом.

Відповідач перерахував позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 20109,68 грн., а тому сума недоплаченого страхового відшкодування позивачу складає 79890,32 грн. (100000,00 - 20109,68 грн.).

При цьому, відповідно до п. 4 Полісу № АЕ/7278748 обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100000,00 грн., а відповідно до п. 5 розмір франшизи становить 500,00 грн.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із страховика на користь позивача необхідно стягнути страхове відшкодування в розмірі 79390,32 грн. (79890,32 грн. (сума недоплаченого страхового відшкодування) - 500,00 грн. (розмір франшизи)).

Що стосується вимог стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» витрат за надання експертних послуг в розмірі 1500 грн., витрачених позивачем за складання Звіту щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88С/02/17 від 02.03.2017 р., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 34.1 34.3 ст. 34 Закону № 1961-ІV, страховик зобовязаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобовязаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не зявився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження факту оплати таких витрат в зазначеному розмірі.

Тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 793,90 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 16, 22, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код: 23510137, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 79390 (сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто) гривень 32 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код: 23510137, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 793,90 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір