Рішення № 85380873, 22.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6248/19 Справа №754/9339/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Стеці Б.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 , про стягнення сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 63738,23 грн. та судових витрат в розмірі 1921,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2018 року ПрАТ «УАСК «АСКА» було застраховано цивільно-правову відповідальність наземного транспортного засобу «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , про що видано поліс № АМ/5093299 з встановленими у ньому франшизою у сумі 0,00 грн. лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну у розмірі 50 000,00 грн., шкоду спричинену здоров`ю у розмірі 200000,00 грн. 13.09.2018 року в м. Києві по вул. Сковська, 20, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння не був уважним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , від удару транспортний засіб здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_3 , та транспортним засобом «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження та заподіяння матеріальних збитків транспортних засобів. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 , 2.3 б ПДР України. Вказана ДТП трапилась внаслідок вини ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2019 року, а також зазначено, що відповідач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. 17.09.2018 року ПрАТ «УАСК АСКА» отримано заяву потерпілого ОСОБА_2 та 13.12.2018 року заяву щодо відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров`ю та про страхове відшкодування за дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 13.09.2018 року, в м. Києві по вул. Сковська, 20, за участю транспортного засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ПрАТ «УАСК «АСКА» визнало випадок страховим та виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі: 63738,23 грн., на підставі звіту № 39.09.2018 від 17.12.2018 року, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 9471 від 15.03.2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 7041 від 25.03.2019 року, № 7067 від 26.03.2019 року, № 7070 від 27.03.2019 року. У зв`язку з вищевикладеним ПрАТ «УАСК АСКА» вважає, що позивач повинен відшкодувати ПрАТ «УАСК «АСКА» суму виплаченого страхового відшкодування у сумі 63738,23 грн. у повному обсязі. 01.04.2019 року за вих. № 243-15/2 на адресу відповідача було направлено лист з проханням у добровільному порядку сплатити суму сплаченого страхового відшкодування, але по теперішній час сума боргу відповідачем не сплачена.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, у разі неявки в судове засідання відповідача проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв на адресу суду не подавав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2019 року по справі №755/14455/18, ОСОБА_1 , 13.09.2018 року о 16 год. 45 хв. керував транспортним засобом «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Сковська, 20 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, поведінка, що не відповідає дійсності, порушення мови. Від проходження огляду у лікаря нарколога водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Крім того, ОСОБА_1 13.09.2018 року о 14 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Сковська, 20, не був уважним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , від удару транспортний засіб здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Ваз 21093», д.н.з. НОМЕР_3 , та транспортним засобом «Ваз 21099», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодженняі заподіяння матеріальних збитків транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1, 2.36 ПДР України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - закрито.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

17.09.2018 року ПрАТ «УАСК АСКА» отримано заяву потерпілого ОСОБА_2 та 13.12.2018 року заяву щодо відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров`ю та про страхове відшкодування за дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 13.09.2018 року, в м. Києві по вул. Сковська, 20, за участю транспортного засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1

ПрАТ «УАСК «АСКА» визнало випадок страховим та виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі: 63738,23 грн., на підставі звіту № 39.09.2018 від 17.12.2018 року, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 9471 від 15.03.2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 7041 від 25.03.2019 року, № 7067 від 26.03.2019 року, № 7070 від 27.03.2019 року.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння

Вимогами ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УАСК «АСКА» транспортного засобу «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1 , про що видано поліс № АМ/5093299.

Відповідно до п. А ч. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, шкода, спричинена майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі - особою, яка його спричинила.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою мас право зворотньої вимоги до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Як встановлено судом під час розгляду справи, шкода, завдана потерпілому становить 63738,23 грн., а тому підлягає відшкодуванню в порядку регресу за правилами ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 258-274, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 623-625, 1172, 1188, 1191, ЦК України, ст.ст. 36, 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 , про стягнення сплаченого страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, ЄДРПОУ 13490997, р/р НОМЕР_6 в ПАТ «ПроКредитбанк», м. Київ, МФО 320984) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 63738,23 грн., а також понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: І.А. Галась