Рішення № 85379652, 04.11.2019, Шевченківський районний суд Харківської області

04.11.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2019 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань – Сергієнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу №637/807/19 (2/637/229/19) за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та фактичні обставини.

05 липня 2019 року позивач, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборогованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 23 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем, було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір. В свою чергу відповідач, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує та порушив умови кредитного договору та правила користування платіжною карткою. Відповідно до кредитного договору при порушенні (позичальником) відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 0 грн. від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, чим порушив умови договору.

Станом на 30 квітня 2019 року заборгованість становить 303 623.36 грн.; яка складається з суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) – 6 977.21 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 291 844.15 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 4802.00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача частину суми заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного: заборгованість за кредитом – 6977.21 грн.; заборгованість по процентам за період з 11 жовтня 2007 року по 31 березня 2018 року – 120 230.81 грн., та судові витрати пов`язані з розглядом справи, документально підтверджені, в розмірі 1921.00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, надав відповідь на відзив відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у поному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю. Надав письмові заперечення в яких позовні вимоги визнав частково зазначивши, що заперечує проти суми заборгованості за відсотками за таких підстав.

23 квітня 2007 року він отримав кредит у сумі 4000.00 грн. Уклавши договір про отримання кредиту процентна ставка становила 22.80%. Пізніше банк збільшив суму кредиту до 7000.00 грн.

Підтвердив факт того, що користувався кредитом. Окрім того, з документів доданих до позовної заяви він дізнався, що банком без будь - якої згоди була змінена процента ставка з 22.80% на 34.80%, а потім з 1 квітня 2015 року збільшена на 43.20%, згоду на таку зміну він не надавав, так як взагалі не знав що її змінили.

Вважає, що до задоволення можуть підлягати вимоги, щодо стягнення тіла кредиту так як інші обов`язки , щодо його сплати не узгоджувались.

Ухвалою судді від 17 листопада 2019 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від відповідача надійшло заперечення (заява) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також відзив на позовну заяву.

27 серпня 2019 року судом постановлена ухвала про подальший розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом в судове засідання сторін.

Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає положенням ст. 223 Цивільно- процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільно- процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільно- процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Мотивувальна частина та застосовані правові норми.

Відповідно до договору б/н від 23 квітня 2007 року укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 7000.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 22.80%.

За умов кредитного договору відповідач повинен виконувати правила користування платіжною карткою для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту), за відсотками, комісією та інших витрат.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, згідно якої, договором приєднання - є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит на платіжну картку.

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З врахуванням викладеного, станом на 30 квітня 2019 року банком рахується заборгованість в сумі 303 623.36 грн., яка складається : з сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) – 6977.21 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 291844.15 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 4802.00 грн.

Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, тому позивач проситься стягнути з відповідача : заборгованість за кредитом в сумі 6977.21 грн. тіло кредиту ; заборгованість по процентам за період з 11 жовтня 2007 року по 31 березня 2018 року в сумі 120230.81 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено виконування зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно зі ст. 610 Цивільного коджексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 статті 638 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець ,в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Отже, з огляду на зміст статей 633, 634 статті 638 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процента ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентної ставки ( фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення , попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору. Фіксована процента ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування зміненої процентної ставки кредитором самостійно, з визначенням у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшити проценту ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовутиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку зміненої процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитним договором на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Проте, згідно наданого розрахунку заборгованості, позивачем неодноразово змінена процентна ставка: 1 вересня 2014 року вона була збільшена з 22.80% до 34.80%; 1 квітня 2015 року ще збільшена до 43.20 %.

Будь – яких належних та допустимих доказів того, що відповідачу про це було повідомлено і він прийняв умови зміни відсоткової ставки , суду позивачем не надано.

Відповідно до вимог статті 2 Цивільно- процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 квітня 2007 року, посилався на Умови та правил надання банківських послуг , «Правила користування платіжною карткою», « Тарифами Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/.

Проте в обґрунтовування позовних вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Стаття 81 Цивільно – процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав за для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами. Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 № 14-131цс19.

Належна оцінка зібраних у справі доказів вказує на наявність підстав для часткого задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином з відповідача повинно бути стягнуто тіло кредиту в суммі – 6977.21 гривень, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини 2 пункту 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274 ЦПК України, ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 549,,551,598,599,616, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 61 Конституції України суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.В-Балаклія Шевченківського району Харківської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , пенсіонер на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 квітня 2007 року у сумі 6 977.21 грн., та судові витрати у розмірі 1921.00 грн. (49094 м.Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299 ).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ