Рішення № 85378121, 25.10.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1992/19

25.10.2019

2/328/840/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Новікової Н.В.,

секретар судового засідання Похвалітова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу №328/1992/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області про внесення змін до договору оренди землі,

за участю: представника позивача - адвоката Севастьянова Р.Ю., представників відповідача Гурильова А.С., Бакум Д.О., -

встановив:

Представник позивача - адвокат Севастьянов Р.Ю. звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, в якому просить визнати укладеною Угоду про внесення змін №1 до Договору оренди землі №368/р від 29.08.2011, укладеного між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 ; внести зміни до Договору оренди землі №368/р від 29.08.2011 шляхом виключення абзацу другого пункту 38 Договору.

Позов обґрунтовує тим, що 29.08.2011 між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 укладений спірний договір. У теперішній час розпорядження об`єктом оренди здійснює відповідач. 31.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення із спірного договору абз.2 п.38, який забороняє право на спадкування права оренди. Однак відповідач відмовив в укладанні відповідної додаткової угоди до договору. Положення абз.2 п.38 спірного договору звужує законні права та очікування позивача, а також законні права його спадкоємців.

09.09.2019 представник відповідача Бакум Д.О. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, оскільки ч.1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» та п.40 Типового договору оренди землі передбачена альтернатива при узгодженні умов спірного договору щодо переходу права оренди після смерті орендаря, у зв`язку з чим відповідач не надав згоди на внесення змін до спірного договору.

Представник позивача - адвокат Севастьянов Р.Ю. у судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований підтримав.

Представники відповідача - Гурильова А.С. та Бакум Д.О. у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: (а) ведення водного господарства; (б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; (в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Вказані зміни до ЗК внесені 06.09.2012 Законом України №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» - вже після укладення спірного договору. Отже належним відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області, а не Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області, яка є стороною спірного договору, оскільки з 01.01.2013 (дати набрання чинності Законом №5245-VI) вона позбавлена права передавати земельні ділянки із земель державної власності у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Щодо підсудності справи. У позовній заяві представник позивача неодноразово посилається на те, що об`єкт оренди перебуває у користуванні ФГ «Токмацьке 2010». Зазначена обставина впливає на те, що справа мала бути розглянута за правилами господарського судочинства (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц). Але, суду не надані докази того, що право користування об`єктом оренди передане фермерському господарству, а тому справа розглядається за правилами цивільного судочинства, оскільки орендарем за спірним договором є фізична особа - позивач ОСОБА_1 . В судовому засіданні представник позивача підтвердив той факт, що на даний час ОСОБА_1 самостійно обробляє земельну ділянку.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон №161-XIV), ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (далі - ЗК), у редакціях чинних на час укладення спірного договору, передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 Закону №161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.18 Закону №161-XIV, ст.125 ЗК, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

29.08.2011 між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі №368/9-р. Предметом оренди є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (пасовища) для сінокосіння і випасання худоби, яка знаходиться за межами населеного пункту Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий №2325282400:02:001:0031, площа 27,3762 га. Строк дії договору - 49 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Токмацькому районі 03.10.2011 за №232528244000826. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, спірним договором, розрахунком розміру орендної плати, розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 26.08.2011 №368, актом прийому - передачі до договору оренди від 29.08.2011, землевпорядною документацією, висновком до договору оренди землі №368/9-р від 29.08.2011.

Відповідно до ст.30 Закону №161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

26.06.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про виключення із спірного договору абз.2 п.38, який забороняє спадкування права оренди земельної ділянки, що порушує права, інтереси та правомірні очікування позивача. До заяви позивач додав проект Угоди про внесення змін №1 до Договору оренди землі №368/9-р від 29.08.2011, відповідно до якої сторони дійшли згади виключити із тексту договору абз.2 п.38 Договору. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, заявою позивача від 31.05.2019, проектом Угоди.

09.07.2019 відповідачем відмовлено позивачу у наданні згоди на внесення змін до спірного договору, оскільки сторони досягли згоди щодо вказаної позивачем умови при укладанні спірного договору, вказана умова не суперечить нормам чинного законодавства. Вказана обставина підтверджується поясненнями представників сторін, листом відповідача від 09.07.2019 №31-0-0.6-3503/2-19.

Вищевказана відмова відповідача стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права, яке він вважає порушеним.

Відповідно до абзацу другого пункту 38 спірного договору, сторони погодили, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідно до ст.14 Закону №161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1, 2 ст.7 Закону №161-XIV право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. У разі засудження фізичної особи-орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім`ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Згідно з абзацом другим п.40 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», право на орендовану земельну ділянку (орендовані земельні ділянки) у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить (не переходить) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку (ці земельні ділянки) разом з орендарем.

Вказаними вище нормами права не передбачена обов`язковість переходу право оренди земельної ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду до його спадкоємців або інших осіб, які використовують земельну ділянку разом з орендарем. Таким чином, умова договору щодо переходу права на оренду земельної ділянки за вказаних обставин визначається за домовленістю сторін договору.

Згідно з ч.1, 2 ст.651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У даному випадку відсутні обставини, визначені у ч.2 ст.651, ч.1 ст.652 ЦК, за існування яких суд може змінити умови договору оренди, оскільки його сторонами не допущено його істотного порушення, обставини, яким сторони керувались при його укладенні, не зазнали змін.

Суд відхиляє аргумент представника відповідача Гурильової А. С . щодо наявності у відповідача дискреційних повноважень при укладанні договору, оскільки відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11.03.1980 дискреційними є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин. Тобто, дискреційні повноваження можуть здійснюватися відповідачем під час прийняття рішень при виконання адміністративних повноважень. У цьому ж випадку відповідач діяв як сторона цивільного правочину.

Суд не визнає належними доказами у справі Пояснювальну записку до Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та використання угідь на земельних ділянках, наданих в оренду ФГ «Токмацьке 2010» в межах території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, та розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.06.2014 №192, оскільки вказані докази стосуються ФГ «Токмацьке 2010», а не позивача. Докази, які підтверджують взаємовідносини позивача і ФГ «Токмацьке 2010» суду не надані.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни умови спірного договору, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 10, 19, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області про внесення змін до договору оренди землі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області, місцезнаходження: вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39820689.

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2019

Суддя: