Рішення № 85377835, 22.08.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.08.2019

Справа № 334/7360/18

Провадження № 2/334/1110/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк`звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору без номеру від 08.07.2015 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн. на картковий рахунок зі сплатоювідсотківза користування кредитом у розмірі, встановленому Договором, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідачка взяті на себе обов`язкищодо виконання умов договоруналежним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на20.09.2018року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 17587,91грн., яка складається з:

заборгованості по тілу кредиту - 2054,44 грн.;

заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5387,82 грн.;

заборгованості по пені - 8831,94грн.;

штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг:

фіксованої частини штрафу - 500,00 грн.;

процентної складової штрафу - 813,71 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором тапонесені судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась. Подала суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просила відмовити у Банку у стягненні з неї заборгованості у розмірі 17587,91 грн., з огляду на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з вказаним позовом до суду. Заяву обґрунтовує тим, що згідно до умов кредитного договору, вона повинна була повертати кредит частинами і розмір щомісячного платежу повинен був складати 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості. Але заборгованість нею погашалась нерегулярно, а банк звернувся з позовом 17.10.2018 року, тому термін позовної давності по несплаченим періодичним платежам позивач пропустив. Крім того, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суд, вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.07.2015року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачкаотримала грошові кошти в розмірі5000,00 грн. на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому Договором, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею 08.07.2015 року Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідачки у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця, в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом та відсотками.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг, у разі незгоди зі зміною правил та/або тарифів банку, які викладені на сайті банку, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Зобов`язання щодо надання кредиту банком виконані, проте ОСОБА_1 взяті на себе обов`язки щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконала, у зв`язку з чим, станом на20.09.2018 року виникла заборгованість о тілу кредиту у сумі 2054,44 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5387,82 грн., заборгованість по пені у сумі 8831,94 грн. Позивач також просить стягнути з відповідачки штрафвідповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: фіксованої частини штрафу - 500,00 грн. та процентної складової штрафу - 813,71 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що зобов`язання щодо надання кредиту банком виконані, проте ОСОБА_1 взяті на себе обов`язки щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконує.

Згідно розрахунку заборгованості, з вересня 2015 року по вересень 2018 року відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала платежі на погашення кредиту, останній платіж мав місце 14.04.2018. При цьому оплата здійснювалася не у відповідності до умов п. 2.1.1.12.2 Договору, внаслідок чого виникли прострочені зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 20.09.2018 року нараховано заборгованість по тілу кредиту у сумі 2054,44 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5387,82 грн.

Розмір заборгованості за договором б/н від 08.07.2015 підтверджуються розрахунком, який відповідачкою не спростований.

Як вказується у позовній заяві та підтверджується Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідальність за прострочення зобов`язань за кредитом передбачена п. 2.1.1.12.2.1 Договору, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі. Відповідно до цього, за період з 31.12.2017 по 20.09.2018 нараховано заборгованість у розмірі 7431,94 грн.

Позивачем не обґрунтовується з посиланням на умови договору, що сума 7431,94 грн. нарахована як пеня за прострочене зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги про її стягнення суд вважає необґрунтованими.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100,00 грн. банком нараховується пеня відповідно до встановлених тарифів, у відповідності до чого банком нараховувалась пеня, та за період з 01.10.2016 по 01.09.2018 заборгованість за пенею становить 1400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг банком нараховано та заявлено до стягнення штраф, який складається з фіксованої частини штрафу - 500,00 грн. та процентної складової штрафу - 813,71 грн.

Відповідачка подала заяву про застосування позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду 28.09.2018, а тому вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 2054,44 грн., заборгованості за відсотками у сумі 5387,82 грн. за період з 01.10.2015 по 01.12.2017, які розраховані в тому числі згідно з умовами п. 2.1.1.12.2.1 Договору, заявлені в межах строку позовної давності, є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Пеня, яка розрахована згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору, в межах строку позовної давності, тобто за період з 28.09.2017 по 28.09.2018, становить 1200,00 грн.

При вирішенні позову про стягнення штрафів суд виходить з того, що статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому у стягненні штрафів слід відмовити.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 2054,44 грн., заборгованості за відсотками у сумі 5387,82 грн., пеня у сумі 1200,00 грн., а всього 8642,26 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах.№ НОМЕР_2 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 08.07.2015 року в розмірі 8642,26 грн. (вісім тисяч шістсот сорок дві гривні 26 коп.), яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 2054,44 грн. (дві тисячі п`ятдесят чотири гривні 44 коп.), відсоткам за користування кредитом - 5387,82 грн. (п`ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 82 коп.), заборгованості по пені - 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_2 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.