Рішення № 85377829, 16.08.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.08.2019

Справа № 334/3746/18

Провадження № 2/334/719/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 12899,49 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.04.2016 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) зареєстровано кримінальне провадження №12016080050002732 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Досудове слідство триває більше 24 місяців, жодних слідчих дій не проводилося, що свідчить про протиправну бездіяльність службової особи державного органу.

Внаслідок цього у позивача відсутня можливість користуватися пошкодженим майном, відшкодувати збитки за рахунок винної особи, яка шляхом руйнування споруд позивача здійснює викрадення будівельних матеріалів позивача. Ця особа 16.06.2017 здійснила спробу проникнення у споруду позивача шляхом пошкодження стіни, однак викликаний наряд поліції запобіг проникненню. 22.05.2018 поліцією було виявлено, що стіну пошкоджено, зроблено значний отвір, через який відбулося проникнення і викрадення речей позивача.

Постановою слідчого від 31.01.2017, яку в подальшому ухвалою слідчого судді від 12.01.2018 було скасовано, кримінальне провадження було закрите.

Отже, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя встановлено факт незаконного закриття кримінального провадження.

У даному випадку шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює розслідування, відшкодовується на загальних підставах згідно ч.6 ст. 1176 ЦК України, тобто виходячи з загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Вчиненим злочином у позивача викрадено майно на суму 3256,74 грн. та завдано збитків на суму 9642,75 грн., що відповідає вартості відновлювального ремонту.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з держави шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача суму грошової компенсації матеріальної шкоди у розмірі 12899,49 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву було залишено без руху, в тому числі зазначено на необхідність викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на докази.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі

Головним управлінням національної поліції в Запорізькій області надано відзив на позов. Зазначається, що позивачем не доведено протиправної бездіяльності слідчого, як і наявності шкоди та її розміру, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями, вини органу у її заподіянні.

На стадії підготовчого провадження позивач заявив клопотання про заміну первісного відповідача Головне управління національної поліції в Запорізькій області на належного відповідача - державу Україна в особі Державної казначейської служби України, висловивши у судовому засіданні свою незгоду про залучення Державної казначейської служби України в якості співвідповідача.

Суд, керуючись визначеними ст.ст. 12, 13 ЦПК України положеннями закону щодо змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, а також керуючись ст. 51 ЦПК України щодо заміни відповідача, ухвалою від 19.02.2019 задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник Державної казначейської служби України надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що позивачем не залучено в якості відповідача до участі у справі відповідний державний орган, і на те, що у позивача відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки не надано жодного доказу протиправності дій посадових осіб органу досудового розслідування та спричинення цим заявленої у позові матеріальної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у позові у повному обсязі з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2016 за №12016080050002732 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 просив органи поліції вжити заходи до мешканця будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , який самовільно розбирає літню кухню на території домоволодіння, яке належить батькам заявника.

Постановою слідчого від 31.01.2017 кримінальне провадження було закрите.

Вказані обставини викладені в ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2018, якою постанова слідчого від 31.01.2017 про закриття кримінального провадження була скасована. Підставою скасування постанови слідчого зазначено те, що слідчим не було встановлено всі обставини, що мають значення для справи, не зазначено, чи мала місце подія злочину, належним чином не вмотивовано свій висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.

Позивач в обґрунтування підстав позову посилається на протиправну бездіяльність службової особи державного органу, а саме органу досудового розслідування, яка встановлена ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2018. Спричинення матеріальної шкоди виразилось у тому, що внаслідок такої бездіяльності у позивача відсутня можливість користуватися пошкодженим майном, відшкодувати збитки за рахунок винної особи.

На підтвердження вартості викраденого у 2016 році майна позивачем надано замовлення покупця №1009 від 26.01.2018 на придбання 666 штук цегли на загальну суму 3256,74 грн. та укладений з ТОВ «ДБК ГРУП» договір підряду №711 від 10.08.2016, предметом якого є виконання робіт з відновлення будівель майстерні та літньої кухні, перший етап виконання робіт вартістю 9642,75 грн. - прибирання та вивіз сміття для підготування до проведення обстеження з метою з`ясування обсягів пошкоджень та дефектів внаслідок знищення цегляної стіни з боку будинку №52 .

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до частини 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у ст. 1176 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

З огляду на положення ст. 1174 ЦК України, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої матеріальної і (або) моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав лише докази оскарження ним процесуального рішення слідчого у кримінальному провадженні і прийнятого судового рішення за результатом розгляду його скарги.

Позивачем не надано доказів протиправної бездіяльності слідчого, причинно-наслідкового зв`язку між вказаною позивачем бездіяльністю слідчого та наслідками у вигляді матеріальної шкоди та її розміру.

Оскарження позивачем до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Ухвала слідчого судді свідчить про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є безумовним доказом протиправності діяння слідчого у даному кримінальному провадженні.

Відповідач визначив Державу Україна в особі Державної казначейської служби України в якості відповідача, заперечуючи проти участі у справі в якості відповідача органу досудового розслідування, зокрема, Головного управління національної поліції в Запорізькій області.

При цьому, підставою для відшкодування шкоди позивачем зазначається бездіяльність службових осіб органу досудового розслідування, яка відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Відтак, орган Державної казначейської служби України, як представник держави, має бути залучений відповідачем поряд із відповідним державним органом.

Державна казначейська служба України, яка є юридичною особою публічного права та самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, є учасником судового процесу по справах про відшкодування шкоди лише у зв`язку з тим, що відповідно до наданих повноважень здійснює виконання таких судових рішень згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди.

Керуючись ст.ст. 12,13, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженнярішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення - 27.08.2019.

Суддя: Турбіна Т. Ф.