Ухвала суду № 85377161, 01.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12416/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2019 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного висновку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При дослідженні даної позовної заяви встановлено, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн., квитанція від 25 березня 2019 року.

Разом з тим, вказаний судовий збір було сплачено при зверненні до Рахівського районного суду Закарпатської області.

Доказів сплати судового збору з вказаним позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до матеріалів позовної заяви не додано.

Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», що визначає порядок сплати судового збору, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, в межах одного предмету позову позивачем заявлено вимоги щодо застосування судом двох способів захисту немайнового права, а саме: про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії. Отже, позивач самостійно, на власний розсуд, визначив об`єм своїх позовних вимог до відповідача, а тому мав сплатити судовий збір за вищевказаним позовом у встановленому законом розмірі: за дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня

З огляду на вказане позивачем при зверненні до суду із даним мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн. ( 1921*0.4=768,40 грн.*2 .).

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610 ; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA498999980000031212206007002 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ЦПК України визначений принцип диспозитивності цивільного процесу, який передбачає і право особи на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору.

Зазначене кореспондується з вимогою пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України, відповідно до якої позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Тим самим, даною правовою нормою встановлено, що спосіб (способи) захисту прав визначають зміст позовних вимог.

Така ж позиція зазначена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального та процесуального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Згідно чинного законодавства зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

В поданій позовній заяві не окреслено саме який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу даного позову.

Позивачем не зазначено норм процесуального права якими він керувався при зверненні до суду. Зокрема ОСОБА_1 , не зазначено в порядку якого судочинства він звертається до суду з даним позовом.

Так, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтування позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

Окрім того, слід звернути увагу, в позовній заяві ОСОБА_1 , вказує що виконавче провадження у відношенні нього, припинено і знищено, однак із відповіді що надана позивачу Рахівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Закарпатській області вказано, що 31.03.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виненесення постанови). Доказів на підтвердження того, що виконавче провадження у відношенні нього, припинено, знищено або закрито до матеріалів позовної заяви не додано.

Відповідно до частини 2 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При дослідженні позовної заяви та додатку до неї, вбачається, що позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві додано копії документів, однак такі не завірені належним чином.

Так, відповідно до ч.5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, позивачу слід подати до суду копії документів, що додаються до позовної заяви завірені належним чином відповідно до норм ЦПК України та повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, позивачем не надано власного письмового підтвердження про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош