Ухвала суду № 85376417, 04.11.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1452/19

Провадження № 2/265/852/19

У Х В А Л А

04 листопада 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С.С.,

за участю секретаря судового засідання – Федорової А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Маріуполі клопотання представника відповідача ТОВ «Азов НатуралФуд» про залишення позовної заяви без розгляду, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя знаходиться цивільна справа за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов НатуралФуд», приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.07.2018 року № 42266488, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Азов НатуралФуд», визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. від 02.11.2018 року про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1608748314123, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «Азов НатуралФуд» на вказаний об`єкт нерухомого майна.

01 жовтня 2019 року представником відповідача ТОВ «Азов НатуралФуд» Яровим А.В., діючим на підставі довіреності, надане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України. В обґрунтування заявленого клопотання зокрема посилався на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів про наявність обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Маріупольською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та у своєму розпорядження має власний структурний підрозділ на який покладено функції представництва ради, зокрема, в судах (Юридичний Департамент Маріупольської міської ради). Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави (територіальної громади).Враховуючи вищевикладене, у даному випадку відсутні законні підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про пред`явлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Азов НатуралФуд» Яровий А.В., підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача прокурор Маріупольської місцевої прокуратури № 2 - Голінко І.І., заперечував проти заявленого клопотання, посилаючись на те, що існують усі правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Маріупольської міської ради, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, просив в задоволенні клопотання відмовити.

Представник Маріупольської міської ради Донецької області Каргін Є.С., якій діє на підставі довіреності, просив в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити, з підстав на які посилався прокурор.

Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду поданого клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт 3 ч.1ст.131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч.3ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Маріупольською міською радою Донецької області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, зокрема, відсутні будь-які докази того, що прокурором здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) щодо посадових осіб Маріупольської міської ради Донецької області, або є вирок суду, який набрав законної сили щодо посадових осіб Маріупольської міської ради Донецької областіза ознаками злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), або надані докази накладення дисциплінарних стягнень на посадову особу органу місцевого самоврядування, яка здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Суд вважає, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2019 по справі №927/246/18, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд має враховувати при застосуванні відповідних норм права, зокрема статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Одночасно суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 175, 177, 187 ЦПК України, недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст.56, 175, 177, 187 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача ТОВ «Азов НатуралФуд» про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич ОСОБА_2 Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов НатуралФуд», приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна - задовольнити частково.

Позовну заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов НатуралФуд», приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна - залишити без руху.

Надати прокурору строк протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає, свої заперечення проти неї учасники процесу можуть включити до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду складена та підписана 04 листопада 2019 року.

Суддя С.С. Гноєвой