Рішення № 85376155, 23.10.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/5850/18

Номер провадження 2/235/84/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Покровськ Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

учасників процесу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Ожиганова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення особи від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій заявив вимоги визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно успадковане позивачем шляхом подачі заяви до нотаріуса. Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено, оскільки власність на дане нерухоме майно не підтверджено правовстановлюючими документами відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, між ОСОБА_1 та дружиною померлого спадкодавця - ОСОБА_2 існує спір щодо права позивача на успадкування житлового будинку, земельної ділянки. За таких обставин, з посиланням на положення ст. ст. 392, 1261, 1268, 1296 ЦК України заявлено вимоги захисту майнових прав.

В грудні 2018 року ОСОБА_2 , на підставі ст. 193 ЦПК України, подано зустрічну позовну заяву з заявленням вимоги усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_2 з 1989 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті останнього. Спільних дітей у подружжя не було, чоловік позивача від першого шлюбу мав сина ОСОБА_1 ОСОБА_3 за досягненням похилого віку часто хворів, останні роки практично не міг себе обслуговувати, та саме ОСОБА_2 здійснювала піклування про свого чоловіка, забезпечувала ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням. В свою чергу, ОСОБА_1 достовірно знаючи про безпорадний стан ОСОБА_3 жодного разу не навідувався до батька, не надавав матеріальну чи будь-яку іншу допомогу. За таких обставин, ОСОБА_2 вважає наявними підстави для усунення ОСОБА_1 від спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Судом, на підставі ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Розгляд справи проведено в порядку загального позовного провадження, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Позивач / відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

Представник ОСОБА_1 адвокат Ожиганов С.В. (уповноважений угодою про надання правової допомоги, ордеру) в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.

Відповідач / позивач ОСОБА_2 під час розгляду справи надавала неузгоджені між собою пояснення, а саме одночасно повністю заперечувала проти вимог ОСОБА_1 , надалі частково визнавала позов, вважаючи, що син її померлого чоловіка має право успадкувати 1/4 частину спірного спадкового майна, посилаючись, що житловий будинок та земельна ділянка є об`єктом спільного майна подружжя, також зазначала, що згодна була б на сплату грошової компенсації ОСОБА_1 за його частку спадщини. Таку позицію обґрунтовано тим, що між сторонами по справі не дуже приємні відносини, тому ОСОБА_2 категорично вважає, що спільне проживання з ОСОБА_1 в одному будинку неможливе. Зустрічний позов також підтримала, зазначила, що ОСОБА_1 , на її погляд, був не дуже гарним сином, оскільки не тільки ніколи не надавав допомоги батьку, а виключно звертався до останнього за коштами при виникненні якихось проблем.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 , в шлюбі з ОСОБА_3 перебувала 12 років. Після розлучення, яке відбулося в 1985 році, з колишім чоловіком зберегли добрі відносини, гарно спілкувалися, при потребі надавали одне одному допомогу. Після розірвання шлюбу спільне проживання звісно було припинено, та ОСОБА_3 продовжував приймати активну участь у вихованні спільних дітей - сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_9 . На утримання на той час неповнолітніх дітей, - ОСОБА_3 сплачував аліменти. За досягненням ОСОБА_1 14 років, за спільною домовленістю, аліментні зобов`язання припинено, та колишнім подружжям прийнято рішення, що їх син, який на той час поступив в училище в м. Родинське повністю буде під контролем батька, в свою чергу свідок забезпечила виховання доньки. Віносини між ОСОБА_1 та його батьком свідок характеризує як довірливі, від сина останній ніколи не відмовлявся. Після закінчення навчання, в працевлаштуванні ОСОБА_10 на роботу допоміг саме ОСОБА_3 , весілля сина святкували за місцем проживання останнього. З дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ніколи не конфліктували, про останню свідок в цілому відгукується позитивно. В контексті характеристики ОСОБА_2 , свідок повідомила, що відповідач приймала активну участь у вихованні дітей ОСОБА_1 . Саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тривалий час мешкав син ОСОБА_1 від першого шлюбу, а також донька останнього народжена іншою жінкою. Свідок наголошувала, що ОСОБА_3 був спортсменом, працював тренером в Будинку спорту м. Покровська, ніколи не був хворим, німічним, не потребував сторонньої допомоги. За пам`яттю свідка, колишній чоловік майже не хворів, за все своє життя, не мав якихось серйозних проблем зі здоров`ям. Близько 75 років в ОСОБА_3 стався мікроінсульт, свідок зазначила, що серцево-судинні захворювання притаманні для їх родини (це було причиною смерті і батька і сестри). За життя ОСОБА_3 жодного разу не висловлював наміру позбавити своїх дітей права на спадщину, більш того відкрито заявляв, що після його смерті будинок має залишитися його сину ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що виконує обов`язки секретаря кварталу, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто по сусідству з ОСОБА_2 , чоловік якої помер. Про стан здоров`я ОСОБА_3 свідку фактично нічого не відомо, знає, що він був спортсменом, призером чемпіонатів. За спостереженням свідка, ОСОБА_1 не досить часто приходив до батька, хіба тільки що коли на якісь святкування збиралася вся родина. Разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тривалий час (з народження та до 6 чи 7 класу) мешкав онук - син ОСОБА_1 . Свідок наголошувала, що саме ОСОБА_2 займалася вихованням дитини, відвідувала батьківські збори, хлопець гарно вчився в школі, відвідував творчі гуртки. В розмовах з ОСОБА_2 свідок цікавилася чи вистачає матеріальних коштів для проживання, забезпечення дитини, на що отримувала відповідь, що десь з чоловіком вони заощадять, та онук завжди на першому місці. Коли від ОСОБА_1 народила дитину інша жінка, з якою той не перебував в шлюбі, то особисту свідку телефонували з родильного будинку та просили переговорити з ОСОБА_2 , щоб забрали новонароджену з матір`ю до себе, оскільки там була якась складна матеріальна ситуація. ОСОБА_3 визнав дитину своєю онукою та дівчинка десь до трирічного віку мешкала з ними. На сина ОСОБА_3 не скаржився, про сварки, конфлікти між ними свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомила, що є сестрою ОСОБА_2 , до якої та її чоловіка досить часто приїжджала в гості (2 рази на місяць можливо частіше). З сином у ОСОБА_3 були досить напружені відносини, після кожного відвідування ОСОБА_1 свого батька останній нервував, та в цілому способом життя сина був незадоволений. Матеріальної допомоги ОСОБА_1 не надавав, натомість сам постійно звертався до ОСОБА_3 з вимогою надати грошові кошти. Двох дітей ОСОБА_1 виховали саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Коли ОСОБА_3 знаходився у лікарні, відвідати його прийшов ОСОБА_1 , та не дивлячись, що батьку категорично заборонено якість активні дії, - охопивши останнього намагався підняти з ліжка, що ймовірно вплинуло на погіршення стану здоров`я та виникла потреба в переведені до реанімації. Свідок зазначила, що жодної підтримки ОСОБА_1 своєму батьку не надавав, та навість коли в 2016 році ОСОБА_3 прооперовано в очному центрі м. Дніпро син не супроводжував та не доглядав останнього в лікарні, тоді поруч знаходилися родичі свідка. Серед іншого свідок, посилаючись на напряжені відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висловилась, що їх спільне проживання у спадковому будинку просто не можливо.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено такі факти та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть - а.с. 7), в силу ч. 1 ст. 1220 ЦК України після його смерті відкрилася спадщина.

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_3 за життя не скористався наданим ст. 1234 ЦК України правом на залишення заповіту.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_2 (подружні відносини підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу - а.с. 33) та син - ОСОБА_1 (родинні відносини підтверджено свідоцтвом про народження - а.с. 5).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Статтями 1268, 1269 ЦК України визначено порядок прийняття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строк, встановленого статтею 1270 ЦК України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи спадкоємцями першої черги за законом, у встановлений законом шестимісячний строк, з дотриманням ч. 2 ст. 1269 ЦК України, подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53096156 від 28.08.2018 року за спадкодавцем ОСОБА_3 відкрито спадкову справу № 6/2018, місце зберігання - Приватний нотаріус Покровського міського нотаріального округу Михайленко О.В. (а.с. 16).

Згідно листа приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу ГТУЮ у Донецькій області Михайленко О.В. № 583/01-16 від 12.10.2019 року (на запит суду) - після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 6/2018; 13.02.2018 року за № 17 від ОСОБА_2 прийнята заява про прийняття спадщини; 17.05.2018 року за № 111 від ОСОБА_1 прийнята заява про прийняття спадщини; 16.07.2018 року за № 295/02-14 від ОСОБА_9 прийнята заява про те, що спадщину в установлені законом строки не прийняла, за продовженням цього строку до суду звертатися не буде; на підставі заяви ОСОБА_2 № 142 від 11.06.2019 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме на грошові вклади за реєстровим номером № 911; у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу частину спадкового майна відмовлено та видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 62).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, розташована на території міста АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування жилого будинку та господарських будівель;

- грошові вклади в банку.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 11.06.2019 року приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Донецької області - спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано свідоцтво складається з вкладів з відповідними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що зберігаються у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках: № НОМЕР_1 від 11.11.2017 року з залишком вкладу у сумі - 5001,00 гривень, № НОМЕР_5 від 26.10.2015 року з залишком вкладу у сумі - 35649,61 гривень; № НОМЕР_7 від 28.07.2011 року з залишком вкладу - 0,00 гривень, № НОМЕР_6 від 28.07.2011 року з залишком вкладу у сумі 0,00 доларів США, № 26207702470046 від 28.07.2011 року з залишком вкладу у сумі 0,00 євро, картка № НОМЕР_2 від 11.05.2017 року з залишком вкладу у сумі - 8837,20 гривень; свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину вкладів видано - ОСОБА_2 (а.с. 65, 66).

Постановою приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Донецької області від 23.07.2018 року у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , а саме на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено (а.с. 17).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається в порядку встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постанова нотаріуса від 23.07.2018 року вмотивована положенням п. 4.15, п. 4.18 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердж. наказом МЮ № 296/5 від 22.02.2012 р., - з поясненням, що спадкоємцем ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Так, під час судового розгляду до матеріалів справи долучено наступні документи на спірний об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 :

- рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради № 25 від 22.12.1976 року про надання дозволу ОСОБА_3 оформити документи на житловий будинок на померлого ОСОБА_21 (а.с. 63);

- свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 24.02.1977 року, за яким ОСОБА_21 на праві приватної власності належить жилий будинок з належними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8);

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.07.1977 року, за яким ОСОБА_3 успадкував після батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 жилий будинок площею 28,2 квадратних метри, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64).

На спірний об`єкт нерухомості - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 надано такі документи:

- лист Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (інформація на адвокатський запит) - земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 гектарів для обслуговування жилого будинку та господарських будівель належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН 01396 від 25.03.1998 року (а.с. 9);

- копію Державного акту на право приватної власності на землю серія ДН - ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Красноармійської міської ради № 651 від 24.12.1997 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, розташована на території АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування жилого будинку та господарських будівель (а.с. 10).

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердж. наказом МЮ № 296/5 від 22.02.2012 року для видачі свідоцтва про право на спадщину необхідно представити правовстановлюючий документ та витяг з реєстру прав власності.

Відповідно до Інформаційної довідки № 134925748, сформованої 20.08.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр у Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої відомості про право власності, інші речові права відносно житлового будинку АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 14).

Суд зазначає, що право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини не припинилося внаслідок його смерті. Разом з тим, отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину на вказане домоволодіння дійсно неможливо з об`єктивних причин.

Також, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що оригінал Державного акту про право приватної власності на землю відсутній.

Суд зазначає, що з 1 січня 2013 року відповідно до змін у законодавстві державні акти на землю не видаються. Документом, що посвідчуватиме право власності на земельну ділянку, буде свідоцтво про право власності на нерухоме майно (ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень»). Вказане свідчить про неможливість отримання дублікату Державного акту на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав в належно обраний спосіб, що узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1267 ЦК України - частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Під час розгляду спірних відносин судом встановлено, що сторонами по справі як спадкоємцями спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не досягнуто врегулювання щодо розміру часток кожного із них на спадкове майно у вигляді - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , більш того ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті його батька.

Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від спадкування відповідно вказаної правової норми має значення сукупність таких обставин: 1) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 2) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; 3) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування; при цьому при встановленні факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 під час розгляду справи не надала достатніх, належно допустимих доказів, що спадкодавець ОСОБА_3 внаслідок похилого віку чи тяжкої хвороби чи інвалідності перебував у безпорадному стані і потребував стороннього догляду, допомоги чи піклування.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у віці 75 років, даних про хворобливих стан спадкодавця, зокрема довідки про інвалідність, виписки з амбулаторної картки, епікризи, лікарсько-консультативний висновок тощо, - до справи не долучено. Кількість прожитих років та відсутність зазначених медичних документів об`єктивно може свідчити про відсутність підстав для визнання факту перебування спадкодавця ОСОБА_3 в хворобливому, безпорадному стані. В матеріалах справи відсутні докази, що у спадкодавця ОСОБА_3 були наявні захворювання, за якими визначалася інвалідність чи він визнавався недієздатним або обмежено дієздатним. Також відсутній висновок лікувальних закладів під час та після проходження ОСОБА_3 амбулаторних чи стаціонарних лікувань, що перенесені ним захворювання чи їх перебіг спричинили його безпорадний стан або необхідність обов`язкового стороннього догляду за ним. Відсутні також належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 не міг самостійно забезпечити умови свого проживання, потребував допомоги та піклування. Допитані в судовому засіданні свідки надали покази, що ОСОБА_3 за життя був спортсменом, в безпорадному стані не перебував.

Іншою необхідною умовою для усунення спадкоємця від права на спадкування є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває у безпорадному стані. Даючи правову оцінку, - суд при ходить до переконання, що така складова у даній справі також відсутня, як і докази про її наявність.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу (роз`яснення, в постанові Пленуму ВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Таку ж позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.11.2018 року у справі №521/20849/16 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України) вказавши, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення від такого обов`язку характеризується умисною формою вини.

Під час розгляду справи не підтверджено, що ОСОБА_3 звертався до сина ОСОБА_1 з проханням про допомогу, потребуючи такої допомоги, а останній відмовляв йому у надані такої допомоги. Більш того, під час розгляду справи з показів свідків встановлено, що між спадкодавцем та ОСОБА_1 в цілому були доброзичливі стосунки, ОСОБА_3 опікувався дітьми свого сина, тобто онуками.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 при житті отримував пенсію за віком, розмір пенсійних виплат за період з січня 2015 року по грудень 2017 року становить 197888,30 гривень (довідка Покровського об`єднаного управління ПФ України Донецької області - а.с. 67), не був лежачим хворим, самостійно пересувався та приймав їжу, особисто та без сторонньої допомоги вирішував свої побутові потреби, усвідомлював свої дії, керував ними.

Посиланням ОСОБА_2 на те, що нею протягом тривалого часу постійно здійснювалося піклування за чоловіком, який знаходився в тяжкому фізичному стані, мав проблеми зі здоров`ям і потребував стороннього догляду, спростовуються зібраними у справі доказами, яким суд надав правову оцінку та прийшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 не потребував допомоги зі сторони ОСОБА_1 , був добре матеріально забезпечений.

За таких обставин, підстави для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування відсутні, тому суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та задовольняє вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частини домоволодіння (житловий будинок, господарські будівлі та споруди) та земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при пред`явлені позовної заяви сплатив в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 1409,60 гривень (квитанція - а.с. 1). Суд звертає увагу, що позовна заява ОСОБА_1 містить майнові вимоги ціною 96925 гривень (звіт про оцінку житлового будинку - а.с. 11, звіт про оцінку земельної ділянки - а.с. 12), тому розмір судового збору, що підлягав сплаті відповідно до Закону України «Про судовий збір» складає 969,25 гривень, саме ця сума підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 , в зв`язку з задоволенням позовних вимог.

ОСОБА_2 при заявленні зустрічного позову сплатила в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 704,80 гривень (а.с. 31). Підстави для присудження відшкодування таких судових витрат відсутні, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Крім того, ОСОБА_1 згідно документальних матеріалів понесено витрати на професійну правничу допомогу відповідно до угоди про надання правової допомоги, укладеним 11.09.2018 року з адвокатом Ожигановим С.В. (а.с. 19 ). Згідно довідки від 21.09.2018 року ОСОБА_1 сплатив адвокату за надані послуги, а саме складання позову, запиту та представництво в суді грошову суму коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 15).

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд, вважає, що оплата роботи адвоката Ожиганова С.В. в даній справі в сумі 2000,00 гривень відповідатиме принципу співмірності, зазначеному в ч. 3 ст. 137 ЦПК України, вказана сума підлягає присудженню до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

На підставі ст. ст. 15, 16, 1218, 1224, 1267, 1268 - 1270, 1296 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- 1/2 частину домоволодіння (житловий будинок, господарські будівлі та споруди), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, розташовану за адрсесою: АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення особи від права на спадкування - відмовити.

Судові витрати по справі розподілити між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 969 (дев`ятсот шістдесят девять) 25 копійок, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_2 при подачі зустрічної позовної заяви в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок - відшкодуванню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення надруковано в нарадчій кімнаті, оголошено учасникам процесу в судовому засіданні.

Дата складання повного тексту рішення суду - 31.10.2019 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач / відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

- відповідач / позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: