Рішення № 85374576, 30.10.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/9903/19,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,

представник позивача - ОСОБА_2 Оксана ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод", в якому просить стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 30478,56 грн.; стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на його користь судовий збір.

07 серпня 2019 року представником позивача подано заяву про уточнення розміру суми стягнення компенсації (вх.№41641/19), в якій просить стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42583,52 грн..

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що він працював на посаді охоронника у Державному підприємстві "Рівненський автомобільний Ремонтний завод". На підприємстві почали невчасно та не в повному обсязі здійснювати виплату заробітної плати. Згідно наказу №23к від 30.03.2018 його було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, проте підприємство не виплатило належних сум у строки, визначені у статті 116 КЗпП України. Також вказує, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року його позов до Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення одноразової вихідної допомоги, задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30910,88 грн.. Стягнення відбулося за період з 01 квітня 2018 року по 24 жовтня 2018 року, а саме за 141 робочий день.

З урахуванням уточнення суми стягнення компенсації вважає, що з жовтня 2018 року по 07 серпня 2019 року за 197 робочий день відповідач має виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42583,52 грн..

10 липня 2019 року відповідачем через канцелярію суду за вх.№36671/19 подано відзив на позов, в якому зазначають, що виплата всіх належних сум при звільненні позивача підприємством не здійснено не з вини останніх. На даний час на майно ДП "РАРЗ" накладено арешт у зв"язку з виконанням судових рішень про стягнення боргів з підприємства, а тому адміністрація ДП "РАРЗ" до цього часу самостійно не розпоряджається ні коштами ні майном підприємства, самостійно не визначає пріоритетність погашення боргів, самостійно не здійснює погашення ніякої кредиторської заборгованості, в тому числі і заборгованості по заробітній платі ні тим працівникам, які працюють на підприємстві, ні тим працівникам, які звільнились з ДП "РАРЗ". Всі кошти, які поступають на банківські рахунки ДП "РАРЗ" розподіляються виключно державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області і направляються лише на погашення заробітної плати працівникам підприємства у відповідності до ст.46 Закону України "Про виконавче провадження". Також вказують, що станом на 30 березня 2018 року заборгованість підприємства перед позивачем становила 65264,03 грн. В період з 01 квітня 2018 року по 01 липня 2019 року Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь позивача було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 34934,98 грн. та станом на 01 липня 2019 року заборгованість становить 30329,05 грн.. Також зазначають, що відповідач самостійно не розпоряджається ні коштами ні майном підприємства, самостійно не визначає приорітетність погашення боргів, самостійно не здійснює погашення ніякої кредиторської заборгованості, в тому числі і заборгованості по заробітній платі, ні тим працівникам, які працюють на підприємстві, ні тим працівникам, які звільнились із підприємства. Отже, при відсутності своєї вини в неможливості провести розрахунок з позивачем, підприємство не зобов`язане нараховувати та виплачувати позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Просили відмовити повністю у позовних вимогах ОСОБА_1 ..

22 серпня 2019 року відповідачем через канцелярію суду за вх.№44020/19 подано клопотання, в якому вказали, що за період з 30.03.2018 по 05.08.2019, державним виконавцем ДВС ГТУЮ у Рівненській області було повністю погашено заборгованість по нарахованій, але невиплаченій в день звільнення з ДП "РАРЗ" заробітній платі ОСОБА_1 .. Відтак просили відмовити ОСОБА_1 у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42583,52 грн. та у стягненні судових витрат.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 червня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

В судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви.

В судове засідання представник позивача подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги з урахуванням уточнення суми стягнення підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, проте їх позиція висловлена у відзиві на позов та клопотанні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП "РАРЗ".

Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення одноразової вихідної допомоги, задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30910,88 грн. та судовий збір в розмірі 768,40 грн.. В решті вимог відмовлено.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обовязків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оплату праці" кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача, відповідач не провів з ним розрахунок, що також не заперечується останніми.

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь-яких банківських операцій.

Судом також встановлено, що відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області впродовж 2008-2018 років винесено ряд постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 28-39).

При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві чи блокування (арешт) рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено і вини ОСОБА_1 , як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Суд не може прийняти до уваги посилань представника відповідача на те, що заборгованість перед працівниками виникла не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, оскільки порушено право працівника на оплату праці, яке прямо передбачене і захищене Конституцією України, а судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується

Крім того, суд звертає увагу сторони відповідача на те, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав про те, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП, дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року роз"яснив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Як встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2019 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 216,16 грн.. Період невиплати позивачу належної йому заробітної плати проводився за період з 01 квітня по 26 жовтня 2018 року.

Окрім того, судом встановлено, що 05 серпня 2019 року державним виконавцем Рівненського міського ВДВС ГТУЮ в Рівненській області було повністю погашено заборгованість по нарахованій, але невиплаченій в день звільнення з ДП "РАРЗ" заробітній платі ОСОБА_1 , що стверджується копіями розпорядження ЗВП 53861770.

З урахуванням уточнення суми стягнення компенсації позивач стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42583,52 грн. за період: жовтень 2018 року – 5 робочих дні, листопад 2018 року – 22 робочих дні, грудень 2018 року – 20 робочих дні, січень 2019 року – 21 робочих дні, лютий 2019 року – 20 робочих дні, березень 2019 року – 20 робочих дні, квітень 2019 року – 20 робочих дні, травень 2019 року – 18 робочих дні, червень 2019 року - 19 робочих дні, липень 2019 року - 23 робочих дні, серпень 2019 року - 5 робочих дні, проте суд, перевіряючи правильність розрахунку позивача щодо суми компенсації, не погоджується із вказаним розрахунком, а тому проводить його самостійно, починаючи з 27 жовтня 2018 року по 05 серпня 2019 року включно.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 27 жовтня 2018 року (з урахуванням рішення Рівненського міського суду від 12 березня 2019 року) по 05 серпня 2019 року (період погашення заборгованості по нарахованій, але невиплаченій в день звільнення з ДП "РАРЗ" заробітній платі ОСОБА_1 ) проводиться наступним чином: 216,16 грн./день (середньоденна заробітна плата) X 192 (кількість робочих днів) = 41502,72 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на користь ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 41502 (сорок одна тисяча п"ятсот дві) гривні 72 копійки.

Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний Ремонтний завод" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Державне підприємство "Рівненський автомобільний Ремонтний завод", адреса: м.Рівне, вул.Соборна, 364, ЄДРПОУ 08276316.

Повне судове рішення складене 01 листопада 2019 року.

Суддя -