Рішення № 85372944, 04.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 240/694/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні,

У С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» (а.с.33-34), ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за січень - липень 2017 року у розмірі 14480,67 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4914,18 грн., допомогу при скороченні у розмірі 7737,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послалась на те, що вона працювала на посаді начальника відділу у виробничому підрозділі «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно із наказом № 10714/ДН-ОС від 14.07.2017 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за січень - липень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку (17 днів) та допомогу при скороченні усього на загальну суму у розмірі 27132,29 грн.

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, а також допомогу при скороченні відповідач відмовляється.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим 04.11.2019 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді начальника відділу виробничо-технічний відділ. 17 липня 2017 року звільнена за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с. 13-14).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України (а.с.39-45), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 :

За січень 2017 року всього нараховано 6632,63 грн, сума до виплати 3654,16 грн.

За лютий 2017 року всього нараховано 6632,63 грн, сума до виплати 3024,16 грн.

За березень 2017 року всього нараховано 5234,22 грн, сума до виплати 4162,16 грн.

За квітень 2017 року всього нараховано 1842,35 грн, сума до виплати 1464,99 грн.

За травень 2017 року всього нараховано 660,47 грн, сума до виплати 525,19 грн.

За червень 2017 року всього нараховано 4375,59 грн, сума до виплати 3479,39 грн.

За липень 2017 року всього нараховано 13512,45 грн, сума до виплати 10822,24 грн., в т.ч. розмір компенсації за невикористану відпустку складає 4914,18 грн., допомога при скороченні у розмірі 7737,44

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з січня 2017 по липень 2017 року склав 38890,34 грн, до виплати 27132,29 грн.

Розмір зазначеної заборгованості та факт її невиплати позивачу відповідачем не спростовані.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу без утримання обов`язкових податків та зборів у розмірі 38890,34 грн.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову ОСОБА_1 є заробітна плата за січень-липень 2017 року та компенсаційні виплати, суд вважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в розмірі 38890,34 грн без урахування податку та інших обов`язкових платежів, оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданих на підтвердження заявлених позовних вимог табулярах.

З огляду на наведене, суд уважає, що позов слід задовольнити.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн (1921,00 грн х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача ОСОБА_2 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська,5) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати без урахування податку та інших обов`язкових платежів за період з 01 січня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у загальному розмірі 38890 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто) грн 34 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: О. В. Каліуш