Ухвала суду № 85371473, 28.10.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/276/2019

132/3359/19

У Х В А Л А

28.10.2019 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Верніка В.М.

суддів Порощука П.П., Шепеля К.А.,

із участю: - секретаря Гресик О.В.,

- прокурора Посвалюка І.П.,

- потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

- обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- захисника Білошкурського О.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020160000108 від 09.03.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України,

УСТАНОВИВ :

10.09.2019 року до Жмеринського міськрайонного суду згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.09.2019 року в порядку, встановленому ст.34 КПК України, надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019020160000108 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 11.09.2019 року призначено підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженні.

До суду наразі за викликом не з`явився захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Присяжнюк О.Г., який попередньо подав заяву щодо здійснення підготовчого розгляду без його участі, проти чого не заперечували обвинувачений Жирний ОСОБА_5 та інші учасники провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Посвалюк І.П. вказав про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, посилаючись на відсутність підстав закриття провадження та повернення обвинувального акту прокурору, а також визначення іншої підсудності. В судове засідання просив викликати прокурора, обвинувачених, захисників, та свідків за переліком реєстру матеріалів досудового розслідування. Також просив доручити персоналу уповноваженого органу пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 . Заявив клопотання про продовження обом обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, термін яких щодо кожного з них закінчується 10.11.2019 року, посилаючись на об`єктивну неможливість закінчити судовий розгляд в цей строк. В обгрунтування цих вимог зазначив, що до теперішнього часу не зникли та не зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, які визначаються тим, що за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, яка підтверджується певним переліком сукупності здобутих під час досудового розслідування доказів, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які наразі не допитані судом. Зауважив про неодноразове притягнення раніше до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 , а також наразі притягнення до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженні обвинуваченого ОСОБА_6 посередню характеристику обвинувачених за місцем їх проживання, відсутність у них постійного доходу та усталених соціальних зв`язків, а також просив суд врахувати співрозмірність наслідків, завданих злочинами, у яких обвинувачено останніх.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку прокурора.

Захисник Білошкурський О.В., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обґрунтувавши його неповнотою викладення обставин події злочинів. Вважає, що обвинувальний акт не містить деталізованого опису фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволив би прийняти рішення про можливість подальшого судового розгляду за ним. Окремі частини обвинувального акту суперечать одна одній. Зі змісту обвинувального акту незрозуміло, як стороною обвинувачення дійшла висновку про носіння, придбання та зберігання вогнепальної зброї, а саме пістолета певної конструкції. Таку неконкретизацію і відсутність деталізації предмету та складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вважає фактично надуманим припущенням сторони обвинувачення, що є неприпустимим. Неконкретизація складу злочину та фактичні припущення містяться в обвинувальному акті щодо викладення обвинувачення ОСОБА_4 у замаху на вбивство працівників правохоронного органу. В обвинувальному акті не зазначені мотиви та мета інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини чого підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст.91 КПК України. Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг та причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого право на захист та підготовки до нього. Просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення вказаних недоліків. Зауважив про відсутність в разі відхилення судом вказаного клопотання заперечень щодо здійснення судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника в частині вказаного його клопотання та заперечив щодо продовження йому строку тримання під вартою, просив змінити призначений йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки має потребу в лікуванні у зв`язку з його віком.

Захисник Білошкурський О.В. подав заперечення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити міру запобіжного заходу обрану його підзахисному ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням технічних засобів контролю та іншими визначеними судом обмеженнями, зауваживши про недоведеність прокурором жодними доказами вказаних ним ризиків. Вказав, що питання щодо власника даного житлового приміщення наразі не вирішено, натомість отримуваний обвинуваченим ОСОБА_4 дохід визначається власними заощадження від друкованих видань його літературних творів, стосовно чого є чинними наразі певні договори.

Обвинувачений ОСОБА_3 щодо призначення судового розгляду та продовження йому строку тримання під вартою поклався на розсуд суду.

Прокурор стосовно повернення обвинувального акту та зміни запобіжного заходу заперечив, вважаючи таке клопотання сторони захисту безпідставним. Вважає, що питання, які ставить захисник у своєму клопотанні, відповідно до ст.349 КПК України є предметом судового розгляду кримінального провадження у судовому засіданні.

Потерпілі підтримали думку прокурора з вказаних питань.

Інших клопотань сторонами не заявлено.

Заслухавши думки сторін, вивчивши матеріали судового провадження колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Згідно вимог ч.1 ст.315 КПК України підготовка до судового розгляду проводиться судом, лише якщо не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України.

Так, отриманий наразі на розгляд суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020160000108 від 09.03.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ст.348 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України складений прокурором 06.09.2019 року, загалом відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, передусім положенням ст.291 КПК України.

Під час підготовчого провадження захисником та кожним обвинуваченим підтверджено отримання ними копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Судом визначаються необгрунтованими доводи сторони захисту щодо неповноти викладення обставин кримінального правопорушення, оскільки дослідженням обвинувального акту судом встановлено достатність та повноту відомостей, які згідно вимог кримінально процесуального законодавства повинні міститись в обвинувальному акті, серед іншого викладення часу, дат, місця та способу вчинення кримінальних правопорушень, включаючи форму вини та мету їх вчинення, правової кваліфікації тощо, визначаючи достатню можливість захисту від пред`явленого обвинувачення та зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Така думка суду узгоджується із правовою позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року у справі №5-328кс16.

З урахуванням наведеного суд не вбачає достатніх та грунтовних підстав для задоволення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Водночас угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження наразі не вбачається. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено; дане кримінальне провадження підсудне Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області. Визначених законом обставин, за яких не складається досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не встановлено.

Заявлені прокурором свідки підлягають виклику в судове засідання.

У відповідності до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження; серед інших ними є запобіжні заходи.

За приписами ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно положень ч.1,3,7,8,11 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно положень ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до положень ст.29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України за ухваленням Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню ним злочину або його втечі після його вчинення. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а передбачає урахування низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких наразі обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно, покарання за які передбачають у вигляді позбавлення волі на строк, що вочевидь перевищує три роки, обставини чого визначають можливість застосування тримання під вартою до раніше несудимої особи, яким є обвинувачений ОСОБА_3 , а також до обвинуваченого ОСОБА_4 , попередні судимості якого не погашені.

У відповідності до ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Проте, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, які вказані прокурором, не заперечені наразі обвинуваченим Жирним О ОСОБА_8 та не спростовані стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_4 самим лише твердженням про їх недоведеність прокурором, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, а також протиправно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, що досі не зменшились та є достатньо вірогідними з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими за пред`явленим обвинуваченням; також сукупність обставин щодо існування непогашених судимостей ОСОБА_4 за вчинення умисних злочинів, направлення до суду іншого обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні серед іншого умисного вбивства за обтяжуючих обставин, встановлений низький рівень соціальних зв`язків обидвох обвинувачених визначає ризик вчинення ними інших кримінальних правопорушень.

Суд не приймає до уваги заперечення захисника Білошкурського О.В. стосовно неправильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки відповідний висновок суд вправі здійснити лише в ході судового розгляду за результатом дослідження сукупності усіх доказів сторін. Також суд визнає неаргументованими доводи сторони захисту щодо можливості проживання обвинуваченого ОСОБА_4 в порядку спадкування за попереднім місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_2 , адреса якої заявлена до застосування за нею домашнього арешту останньому, а також твердження про отримання обвинуваченим ОСОБА_4 достатніх коштів від власної літературної діяльності, обставини чого не доведені жодними документальними відомостями, включно щодо права користування вказаним житлом обвинуваченим ОСОБА_4 та згоду його власників на це. З цих підстав суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинувачному ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підлягає залишенню без задоволення.

Тому судом визначається, що доводи захисника Білошкурського О.В. не спростовують наведених прокурором обгрунтувань, з урахуванням чого та за відсутності об`єктивних відомостей щодо неможливості безпосереднього утримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, суд не вбачає достовірних підстав для можливості застосування щодо обвинувачених жодного з решти більш м`яких, аніж тримання під вартою, запобіжних заходів, включаючи домашній арешт, оскільки вони не є достатніми для запобіганню вказаним ризикам та належному виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_4 строк їх тримання під вартою на 60 днів з урахуванням потреб здійснення судового розгляду, яке в цьому випадку виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас, суд враховує, що пред`явлене наразі ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні із застосуванням насильства злочину, пов`язаного із посяганням на життя працівників правоохоронного органу, визначає відсутність підстав для визначення стосовно нього розміру застави.

Натомість за обсягом обвинувачення, яке в межах даного кримінального провадження висунуто ОСОБА_3 , судом не вбачається передбачених законом підстав, за яких може не визначатися розмір застави при обранні (продовженні) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що становить обов`язок суду одночасно встановити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 . Враховуючи майновий стан останнього, обвинувачення його в умисному тяжкому злочині у даному кримінальному провадженні, а також обставини направлення до суду обвинувального акту стосовно нього за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину в іншому кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що застава підозрюваному обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає визначенню у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 291, 314-316, 325, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту проурору – відмовити.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК Українии, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області на 13 годин 00 хвилин 06.11.2019 року.

Резервну дату судового розгляду визначити на 13 годин 00 хвилин 15.11.2019 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох професійних суддів.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих, а також свідка ОСОБА_9 .

Доручити Жмеринському міськрайонному відділу з питань пробації філії державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_3 .

У задоволенні клопотання захисника Білошкурського О.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на будь-якій інший більш м`який вид запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора задоволити частково.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, продовжити на 60 днів, тобто до 26.12.2019 року включно.

Визначити достатнім розмір застави у п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 96050 гривень, у разі внесення якої ОСОБА_3 підлягає негайному звільненню з під варти із покладенням на нього терміном на відповідний залишок вказаного строку дії ухвали наступних обов`язків:

1) прибувати за кожним викликом до суду;

2) не відлучатися з м.Вінниці без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі внесення застави, внаслідок невиконання ним вказаних обов`язків, а також при порушенні обов`язків заставодавцем щодо забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та з`явлення останнього за викликом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору; у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, продовжити на 60 днів, тобто до 26.12.2019 року включно.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді