Рішення № 85370182, 22.10.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/756/19

2/379/424/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.05.2019 звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ: 24978319, МФО: 820172, р/р: 31250217408645, УДКСУ в Солом`янському p-ні м. Києва, код класифікації доходів бюджету: 25010400) завдані матеріальні збитки в розмірі 16 129 грн 66 коп. (шістнадцять тисяч сто двадцять дев`ять гривень шістдесят шість копійок), додаткові затрати Центру на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09.11.2017 у справі № 760/21098/16-ц у розмірі 606 грн 32 коп. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) та сплачений Центром судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня). В обґрунтування позову зазначив, що 09 березня 2016 року на регульованому перехресті вул. Солом`янської та вул. Головка в м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив військову службу за контрактом у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Центр). Згідно з постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2016 у справі № 760/13398/16-ц (провадження № 3-5074/16) визнано, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 8.7.3 (г) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до вказаної ДТП. В свою чергу, ОСОБА_3 28.11.2016 звернулася з позовною заявою до Центру про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09.11.2017 у справі № 760/21098/16-ц (провадження № 2/760/1683/17) за позовом ОСОБА_2 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, треті особи: ОСОБА_1 , AT "СК" НОВА" позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, вирішено стягнути з Центру матеріальний збиток у розмірі 15 578, 46 грн. та судовий збір у розмірі 551,20 грн. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2018 у справі № 760/21098/16-ц (апеляційне провадження № 22-ц/796/3093/2018) апеляційну скаргу Центру залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019 у справі № 760/21098/16-ц (провадження № 61-42959ск18) Центру відмовлено у відкритті касаційного провадження. Управлінням державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва 19.04.2019 керуючись пунктом 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 та на виконання; виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 23.01.2019 у справі № 760/21098/16-ц проведено примусове списання коштів з рахунків Центру в сумі 11714,69 грн., 3863,77 грн. та 551,20 грн. Як наслідок, у Центру виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі примусово списаних коштів з рахунків Центру Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_4 , а саме 16 129,66 грн. Також, Центр поніс додаткові затрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09.11.2017 у справі № 760/21098/16-ц у розмірі 606,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3145 від 13.11.2017. В свою чергу ОСОБА_1. на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 з врахуванням частини 8 цієї ж статті Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з 02.06.2017 виключено зі списків особового складу Центру та направлено для зарахування на військовий облік до Таращанського РВК Київської області.

Ухвалою суду від 20.06.2019 позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 29.08.2019.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 29.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 . позовні вимоги підтримала за викладених у позові обставин. Також пояснила, що 09.03.2016 року автомобіль «Хюндай» під керуванням відповідача, який на той час проходив військову службу, потрапив у ДТП. 16.09.2016 відповідача було визнано винуватим у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, а справа була закрита у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Цивільна відповідальність щодо автомобіля «Хюндай» була застрахована у страховій компанії «Нова», однак остання не сплатила відшкодування шкоди потерпілій. До страхової компанії повідомлялось про ДТП. Потерпіла звернулась з позовом, і в судовому порядку з Центру забезпечення службової діяльності було стягнуто на користь потерпілої матеріальний збиток 15578 рішенням від 09.11.2017 року, яке набрало законної сили. До страхової компанії Центр забезпечення службової діяльності не звертався.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав повністю. Зазначив, що ДТП відбулося 09.03.2016 року. В суді при розгляді протоколу був, вину не визнавав, оскільки він їхав по головній дорозі, а П`ятніцька розверталась, тобто не пропустила його. Копію постанови, якою його визнано винуватим читав, але не оскаржував. Службовий автомобіль, яким він керував був застрахований.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2016 р. було закрито провадження в справі №760/13398/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Проте, як вбачається з даної постанови, суддя, при вирішення даної справи дійшла висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП оскільки, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, грубо порушив вимоги пункту 8.7.3 (г) ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва по справі № 760/21098/16-ц номер провадження 2/760/1683/17, залишеним без змін постановою апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, позов ОСОБА_2 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони Генерального штабу Збройних Сил України, треті особи: ОСОБА_1 , АТ «СК «НОВА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено, стягнуто з Центру на користь ОСОБА_4 матеріальний збиток у розмірі 15578,46 грн, судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Цим же рішенням встановлено, що цивільно-правова відповідальність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України застраховано згідно Договору № 307 від 27.03.2015 року у ПрАТ «Страхова компанія «НОВА», поліс АІ /7755621.

Відповідач на час вчинення ДТП був військовослужбовцем, виконував свої службові обов`язки у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони Генерального штабу Збройних Сил України, 02 червня 2017 року звільнений з військової служби за контрактом у запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

Згідно повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва № 02-08-06/90 від 22.04.2019, 19 квітня 2019 року проведено примусове списання коштів з рахунків позивача в сумі 3863,77 грн та 11714,69 грн.

З позовом до ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» позивач не звертався.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності(ст..3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Аналогічний висновок зроблений Київським апеляційним судом у постанові від 26 червня 2019 справа № 379/888/18.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки позивачем не пред`являлося позову до ПрАТ «Страхова компанія «НОВА», суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України, оскільки в позові відмовлено в повному обсязі, судовий збір сплачений позивачем за подачу позову до суду не підлягає до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, статтями 9, 16, 20, 25, 27 Закону України «Про страхування», статтями 87, 512, 514, 979, 993, 1188 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 19, 61, 76, 77, 81, 82, 158, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 01.11.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін