Ухвала суду № 85369637, 18.01.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1184/18

Провадження №4-с/367/1/2019

УХВАЛА

Іменем України

14 січня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І

За участі секретаря Шубчик В

представника скаржника Сулима І.В

державного виконавця Лемберської О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпінь скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лемберської Ольги Іванівни

в с т а н о в и в :

Скаржник звернувся до суду із скаргою,згідно якої зазначив,що рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016 року у справі № 367/1448/15-ц. було скасоване заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15.04.2015 року та ухвалене нове рішення, котрим зобов`язано Нікітюка Руслана ОСОБА_1 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку площею 133 кв. м. біля приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно збудованої споруди за власний рахунок.

20.07.2016 на виконання рішення Апеляційного суду Київської області Ірпінським міським судом видано виконавчий лист №367/1448/15-ц, який пред`явлений для примусового виконання до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 26.04.2017 було закінчено виконавче провадження (№ 51846449) на підставі п. 11. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через неможливість виконати рішення без участі боржника.

Вказана постанова отримана представником стягувана лише 24.01.2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Скаржник вважає, незаконними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2017 ВП № 51846449. Дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області є незаконними, безпідставними, необгрунтованими та такими, що явно порушують права та інтереси Київського квартирно-експлуатаційного управління, як стягувача у виконавчому провадженні з огляду на наступне.

При прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2017 державний виконавець керувався п. 11 ч, 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», що передбачає можливість закриття виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду без участі боржника у відповідності до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

При винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження було проігноровано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 63 Закону, яка передбачає, що якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому Законом. Натомість з невідомих причин державний виконавець дійшов висновку про неможливість виконати рішення без участі боржника, та закрив виконавче провадження.У разі ухилення боржника від виконання рішення, державний виконавець в силу наданих повноважень не позбавлений права та зобов`язаний вжити заходів, щодо примусового виконання рішення без участі боржника.Проте державним виконавцем не було встановлено неможливість виконання рішення суду без участі боржника. Державним виконавцем не було здійснено звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відтак, державним виконавцем не було використано надані йому повноваження, та, як наслідок, формально винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області всупереч положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» не було вчинено всіх дій, необхідних для виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016, у зв`язку з чим, рішення суду залишилось не виконаним.

Маючи законодавчо закріплений обсяг повноважень для виконання покладених на державного виконавця обов`язків, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження без виконання, створив несприятливі наслідки для виконання судового рішення, чим порушив права стягувача в частині виконання судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України є обов`язковим до виконання на всій території України.

Обґрунтовуючи мотиви та підстави неможливості виконання рішення суду, державний виконавець зазначав про вичерпні на його думку вжиті заходи, результати яких були покладені в основу прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження.

Однак,метою виконавчого провадження є забезпечення виконання судового рішення і для цього на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії для захисту інтересів стягувача, однак скаржник вважає,що дії державного виконавця свідчать про ігнорування ним змісту положень статей 18 Закону та Інструкції з організації примусового виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 489/20802 .

Державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області всупереч положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» не було вчинено всіх дій, необхідних для виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016, у зв`язку з чим, рішення на момент подання скарги не виконано.

Таке ставлення державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до здійснення своїх повноважень призвело до безпідставного невиконання рішення суду, шо набрало законної сили.

Маючи законодавчо закріплений обсяг повноважень для виконання покладених на державного виконавця обов`язків, державний виконавець Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, створив несприятливі наслідки для належного виконання судового рішення, чим грубо порушив безумовне право Стягувана в частині повного виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання на всій території України.

З огляду на це, дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є незаконними. Вищевикладене свідчить про те, що винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження фактично позбавляє скаржника його права на володіння та користування належним йому майном.

Скаржник просить визнати неправомірними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - Лемберської Ольги Іванівни, в частині винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2017 (ВП № 51846449);

Визнати недійсною Постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2017 (ВП № 51846449).

У судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала та просить її задовольнити.

Державний виконавець Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лемберська Ольга Іванівна у судовому засіданні заперечувала проти скарги,просила відмовити у скарзі,поскільки оскаржувана постанова є дійсною,вона відповідає вимогам закону.В частині визнання незаконними дій щодо винесення оскаржуваної постанови,що зазначила,що вона вчинила всі дії,передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на виконання рішення суду.Поскільки згідно виконавчого листа дії щодо звільнення земельної ділянки від забудови мав здійснити боржник за власні кошти,то у зв`язку із невиконанням боржником відповідних дій,вона накладала штраф на боржника,двічі виходила за місцем виконання,але у зв`язку із тим,що боржником чинились перешкоди у виконанні виконавчого провадження,то не було можливості виконати дане виконавче провадження,з даного приводу відповідний лист було направлено до відділу поліції.Щодо звернення до суду із клопотанням про зміну способу виконання рішення суду,то стягувач не позбавлений можливості сам звернутись із таким клопотанням.

Сторона виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2 ) у судове засідання не з`явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд,заслухавши пояснення учасник справи,дослідивши письмові докази по справі,оглянувши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 51846449 ,вважає скаргу такою,що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України «Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи..»

Відповідно до ч.1,2 ст. 450 ЦПК України «Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.»

У судовому засіданні було встановлено,що рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016 року у справі № 367/1448/15-ц. було скасоване заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15.04.2015 року та ухвалене нове рішення, котрим зобов`язано Нікітюка ОСОБА_3 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку площею 133 кв. м. біля приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно збудованої споруди за власний рахунок.

20.07.2016 на виконання рішення Апеляційного суду Київської області Ірпінським міським судом видано виконавчий лист №367/1448/15-ц, який був пред`явлений для примусового виконання до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 26.04.2017 було закінчено виконавче провадження (№ 51846449) на підставі п. 11. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через неможливість виконати рішення без участі боржника.

Наведені обставини справи підтверджуються матеріалами виконавчого провадження № 51846449.

Відповідно до п 2,3 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

3. При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.»

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;»

Відповідно до ст.. 63 Закону України «Про виконавче провадження» За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

4. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.»

У судовому засіданні було встановлено,що в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було двічі накладено штраф на боржника у зв`язку із невиконанням рішення суду у встановлений строк.Також,державним виконавцем 16.03.2017р було направлено подання до Ірпінського відділу поліції про вчинення ОСОБА_4 .О кримінального правопорушення по ст.. 382 КК України.04.04.2017р державним виконавцем було складено акт про те,що 04.04.2017р було розпочато примусове виконання рішення суду,однак дії щодо примусового виконання рішення суду не було завершено у зв`язку із тим,що зі сторони боржника вчинялись хуліганські дії.

Постановою від 26.04.2017р було закінчено виконавче провадження (№ 51846449) на підставі п. 11. ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через неможливість виконати рішення без участі боржника.При цьому суд вважає,що державним виконавцем дана постанова була винесена передчасно,поскільки державним виконавцем не були вчинені всі дії передбачені ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання рішення суду,а саме державним виконавцем не було вчинено дій щодо звернення до суд уабо органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, або із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Відповідно до п 18 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» 18. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.»

Невід`ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумний строк, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод).»

Рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Войтенко проти України» (Заява № 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) зазначив,що суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок» («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.»

Згідно рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013, зазначено,що «виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.»

Враховуючи викладене , суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лемберської Ольги Іванівни в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51846449 від 26.04.2017р.Посилання державного виконавця на ті обставини,що скаржник вправі самостійно звернутись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду суд вважає безпідставним,поскільки як уже зазначалось раніше виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії і відповідно до ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця на звернення до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Щодо вимог скаржника в частині визнання оскаржуваної постанови недійсною,то в даній частині суд відмовляє скаржнику,поскільки вважає дані вимоги безпідставними та такими,що суперечать вимогам ст.. 451 ЦПК України.

Відповідно до ст.. 451 ЦПК України «За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).»Вимоги щодо зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії скаржником не були заявлені.

На підставі ст.. 19 Конституції України , ст..447-451 ЦПК України,ст.18, 39,63 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лемберської Ольги Іванівни в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51846449 від 26.04.2017р.

В іншій частині скарги-відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 15 днів з дня виготовлення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду буде виготовлений 19.01.2018р.

Суддя: С.І. Оладько