Ухвала суду № 85369303, 31.10.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/40/2019

Справа №359/1256/14-ц

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Шабановій В.М.,

представника скаржника Сівак О.В.

державного виконавця Супрун Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Супрун Людмили Юріївни про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, яку обґрунтовує тим, що на виконанні у Бориспільському МР ВДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження №42601941 з виконання виконавчого листа №359/1256/14-ц, виданого 19 березня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2014 року та до досягнення дитиною повноліття. 15 липня 2019 року ОСОБА_1 наручно в приміщенні державної виконавчої служби була вручена постанова про накладення штрафу від 11 липня 2019 року. Згідно якої на нього накладено штраф у розмірі 50% від загальної суми боргу, що перевищує суму відповідних платежів за три роки. Скаржник вказав на те, що з часу відкриття виконавчого провадження ним справно сплачувались аліменти шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 Проте, у 2018 році між ним та ОСОБА_2 виникли певні непорозуміння відносно батьківства сина, що змусило скаржника звернутись до суду з відповідним позовом та провести судово-генетичну експертизу. У зв`язку з вказаною обставиною платежі зі сплати аліментів ним здійснювались нерегулярно. За результатом аналізу ДНК батьківство ОСОБА_1 було встановлено, тому 18 липня 2019 року ним було у повному обсязі сплачено заборгованість з аліментів у розмірі 33312 гривень 99 копійок. З постановою про накладення штрафу ОСОБА_1 не погоджується та вважає, що вона підлягає скасуванню. Оскільки, Закон України «Про виконавче провадження» в редакції 28 серпня 2018 року було доповнено ч.14 ст.71, згідно якої встановлено відповідальність за несплату аліментів. Тобто дана норма з`явилась менше року тому на підставі якої скаржника притягнуто до відповідальності. За вказаних обставин ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області про ОСОБА_4 про накладення штрафу від 11 липня 2019 року.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_5 підтримала скаргу та наполягала на її задоволенні.

Старший державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Супрун Л.Ю. заперечувала проти задоволення скарги.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась та про своє ставлення до поданої скарги не повідомила. Її неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові докази,суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні в Бориспільському МР ВДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження №42601941 з виконання виконавчого листа №359/1256/14-ц, виданого 19 березня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

11 липня 2019 року страшим державним виконавцем Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області про ОСОБА_4 винесено постанову про накладення штрафу (а.с.5). Згідно якої станом на 01 липня 2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 33726 гривень 04 копійки, що перевищує суму відповідних платежів за три роки. У зв`язку з цим на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% від загальної суми боргу, що становить 16863 гривні 02 копійки.

З доводів скаржника вбачається, що норма Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає відповідальність за несплату аліментів у чинній редакції була прийнята на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року,який набрав чинність 28 серпня 2018 року. Тому на його переконання на заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла до 28 серпня 2018 року, її розмір та тривалість накопичення вказана відповідальність у вигляді штрафу не розповсюджується, оскільки порушує норму Конституції України щодо дії закону у часі.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Положенням ч.1 ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, імперативною нормою – ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Зазначене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №1915/1868/2012 та від від 27 березня 2019 року у справі №639/6868/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому суд вважає, що провадження в даній цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 належить закрити.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.3, ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.1 ст.19, ч.1 ст.287 КАС України, п.1 ч.1 ст.255, ст.447 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Супрун Людмили Юріївни про накладення штрафу, закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складений 04 листопада 2019 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський