Ухвала суду № 85365969, 01.11.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/6298/19

Провадження № 1-кс/210/3566/19

"01" листопада 2019 р. м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., за участю: секретаря судового засідання: Драгунової Я.М., прокурора: Іванова В.Г., підозрюваного: ОСОБА_1 , законного представника: ОСОБА_2 , захисника-адвоката: Косенко Н.М., соціального педагога ОСОБА_3 А.Г ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУ Національної поліції Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Щербини М.І., у кримінальному провадженні №12019040710001548 від 11.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо освітою, офіційно не працевлаштованого, навчається на 3 курсі Міжрегіонального центру перепідготовки випускників, не одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше засуджений: 06.03.2019 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу, за ч.3 ст.186, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст.ст. 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. 10.05.2019 поставлений на облік до Широківського РСФ ДУ «Центр пробації»,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2019 до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, із вказаним клопотанням звернувся старший слідчий СВ Металургійного ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Щерибина М.І., погодженим прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 Івановим В.Г.

Клопотання слідчий мотивує тим, що у провадженні слідчого відділення Металургійного ВП КВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040710001548 від 11.10.2019, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186КК України.

Процесуальне керівництво даного кримінального провадження здійснює Криворізька місцева прокуратура №1.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 будучи засудженим 06.03.2019 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу, за ч.1 ст.70, ч.3 ст.186, ч.3 ст.15, ч.3ст.185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, будучи під іспитовим строком на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний, корисливий злочин за наступних встановлених під час досудового розслідування фактичних обставин:

11.10.2019 близько о 13.00 годині, ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_6 перебували на пішохідній доріжці уздовж огородженої території домоволодіння АДРЕСА_3 , де звернули свою увагу, що власники вищевказаного домоволодіння покинули його територію, від`їхавши на автомобілі та через паркан заглянувши у двір впевнившись, що вказаній території домоволодіння нікого немає, в них виник злочинний умисел направлений, на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення у житло, за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому, неповнолітній ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливу мету, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх, таємно, умисно, повторно, всупереч інтересам власників, перелізли через паркан, та опинились на території домоволодіння АДРЕСА_3 , де через двері будинку, який знаходиться на території вищезазначеного домоволодіння, проникли до нього, після чого перебуваючи в житлових кімнатах зазначеного будинку ними було виявлено та викрадено дві жіночі каблучки із золота 5830, вагою загальною вагою 10 г., пара сережок із золота 5830, загальною вагою 8 г., ланцюг із золота 5830, вагою 6 г., кулон із золота 5830, вагою 7 г., хрестик із золота 5830, вагою 3 г., печатка із золота 5830, вагою 8 г., ланцюг із золота 5830, вагою 15 г., іконка із золота 5830, вагою 5 г., дві каблучки із срібла 9250, загальною вагою 4 г., каблучка із срібла 9250, вагою 1 г., годинник механічний «Луч», з шкіряним браслетом (браслет старий), виробництва СРСР, 7 000 гривень, купюрами по 200 грн., планшетний комп`ютер ASUS Z101 New, миш комп`ютерна, гвинтівка пневматична чорного кольору ІЖ-61, 4,5 мм. номер гвинтівки НОМЕР_1 НОМЕР_2 , утримуючи зазначені вище майно, неповнолітній ОСОБА_1 зайшовши до однієї з кімнат будинку був викритий у злочині ОСОБА_7 , яка в той час перебувала в будинку та чула, що відбувається в сусідніх кімнатах, побачила неповнолітнього ОСОБА_1 , де в цей час ОСОБА_6 продовжував свої злочинні дії в іншій кімнаті будинку. Незважаючи на вимогу ОСОБА_7 припинити злочинні дії й повернути викрадене майно, неповнолітній ОСОБА_1 достовірно розуміючи, що він з ОСОБА_6 , викриті своїми протиправними діями, ігноруючи вимоги останньої, продовжили свої злочинні дії, розпочаті як крадіжка із проникнення до житла, хоча вони і були виявлені свідком та з метою заволодіння майном, утримуючи викрадене при собі, голосом повідомив ОСОБА_6 , що їх злочинні дії викрито,продовжили свої умисні злочинні дії направлені на відкрите заволодіння чужим майном, після чого разом покинули місце скоєння злочину, де додатково злочинні дії було викрито сусідами,розпорядились майном яким заволоділи на свою користь, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоду.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється неповнолітній: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.м.т. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений: 06.03.2019 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу, за ч.3 ст.186, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст.ст.76, 104 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. 10.05.2019 поставлений на облік до Широківського РСФ ДУ «Центр пробації».

Злочинні дії неповнолітнього ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового розслідування зібрано сукупність належних і достатніх доказів, які підтверджують вчинення неповнолітнього ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є підставою для обґрунтованої підозри, а саме: оглядом місця події від 11.10.2019; оглядом місця події від 13.10.2019; показаннями ОСОБА_9 від 13.10.2019; пред`явленням особи для впізнання ОСОБА_9 від 13.10.2019; оглядом місця події від 13.10.2019; показаннями ОСОБА_8 від 15.10.2019; показаннями ОСОБА_10 від 15.10.2019; оглядом місця події від 16.10.2019; показаннями ОСОБА_11 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_12 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_13 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_7 від 24.10.2019; показаннями ОСОБА_14 від 24.10.2019; показаннями ОСОБА_15 від 31.10.2019; слідчим експериментом з ОСОБА_9 від 31.10.2019; речовими доказам и: рушниця ІЖ-61, годинник механічний «луч» з шкіряним браслетом часів СРСР, кулон із золота вагою 7 г. у формі серця в середині якого фотознімок, планшетний комп`ютер НОМЕР_3 101 New; іншими матеріалами кримінального провадження.

В зв`язку із чим, 01.11.2019 неповнолітнього ОСОБА_1 обґрунтовано повідомлено про підозру у відповідності вимогам ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, у вчиненні останнім вищезазначеного кримінального правопорушення.

Викладені у клопотанні обставини злочинної діяльності неповнолітнього ОСОБА_1 мають правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.3 ст.186 КК України,за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до житла, за попередньою змовою групою осіб, що за класифікацією злочинів є тяжким та санкція у разі притягнення винного до кримінальної відповідальності законодавець встановив лише позбавлення волі від 4 до 8 років.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому, судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які мають місце до теперішнього часу.

Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що неповнолітній ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років.

Обставинами, що підтверджують наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду неповнолітній ОСОБА_1 , є те, що останній вчинив кримінальне правопорушення в сфері проти власності, яке згідно ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років позбавлення волі, що збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо буде відвернути, не взявши особу під варту. Раніше засуджений за вчинення тяжких злочинів та на даний час перебуває на обліку у Широківському районному секторі філії ДУ «Центр пробації», тобто неповнолітній підозрюваний розуміє, що перебуває на іспитовому строку. Таким чином, усвідомлення неповнолітнім ОСОБА_1 , що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час застосування у відношенні нього іспитового строку та те, що в подальшому це може враховуватись при винесенні обвинувального вироку, як невідбута частина покарання, схилятиме його до уникнення кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженню та переховування від органів досудового розслідування та/або суду. В свою чергу втеча неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому розслідуванню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляді згідно розумних строків КПК.

Також, даний злочин був скоєний в присутності очевидців, які в подальшому допитані в якості свідків та якими було впізнано особу неповнолітнього ОСОБА_1 , як того хто його скоїв та показаннями інших свідків. Таким чином, є достатні підстави вважати про наявність такого ризику як незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні задля уникнення кримінальної відповідальності та перешкоджання проведення повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження.

Щодо обставин, що підтверджують наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, є те, що неповнолітній ОСОБА_1 судимий зокрема в останній раз 06.03.2019, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, перебуваючи під іспитовим строком,всупереч порушення довіри суду, діючи повторно вчинив новий умисний корисливий злочин, на шлях виправлення не став,тим самим вказуючи на ознаку, що неповнолітній ОСОБА_1 схильний до вчинення нових злочинів та існує необхідність в ізоляції від суспільства.

В ході досудового розслідування не встановлено наявності у неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, не надходили ніякі заяви та клопотання, щодо ствердження таких обставин. Щодо наявності факту працевлаштування, стороною захисту не підтверджено, маючі право передбачене у ч.3 ст.42 КПК України. Даних про обмеження права стороні захисту в наданні таких доказів в ході досудового розслідування не встановлено.

Згідно з побутової характеристики наданої селищним головою ОСОБА_16 з місця проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зі слів сусідів за час проживання зарекомендував себе негативно, не працює, веде аморальний спосіб життя, не приймає участі в житті селища.

Вважаю, що обрання відносно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить практиці Європейського суду з прав людини в аспекті його застосування.

Відповідно до вимог ст.ст. 177-179, 183, 194, 199 КПК України та ст. 5 ч. 1 п «е» Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його продовження обирається підозрюваному, обвинуваченому, судом за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

У рішенні ЄСПЛ від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчиненням та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання піж вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Так, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно з яким тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», вважаю, що необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ та є обґрунтованим, розумним і справедливим.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може застосовуватись до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

На підставі викладеного, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 186 КК України, наведені ризики та обставини, що свідчать про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, тому просив суд його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, але заперечував проти обрання вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стане на шлях виправлення та в нього на утриманні є малолітній син ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з ним та його цивільною дружиною.

Захисник підозрюваного – адвокат Косенко Н.М. не заперечувала проти обрання запобіжного заходу, але не такого як тримання під вартою, посилаючись на те, що у підозрюваного ОСОБА_1 перебуває на утриманні є малолітній син ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з ним та його цивільною дружиною та підозрюваний навчається і не чинить перешкод щодо явки до органу слідства та суду. Просила обрати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме, домашній арешт.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та соціальний педагог ОСОБА_18 підтримали думку захисника щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного, його захисника, законного представника та педагога (кожного окремо), дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, розмір застав визначається у межах - щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що наразі наявні ризики того, що подозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення (п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України).

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію , майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що окрім визнання ОСОБА_1 своєї вини, його причетність до вчинення злочину підтверджується обґрунтованого підозрою у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявними у провадженні доказами, а саме: оглядом місця події від 11.10.2019; оглядом місця події від 13.10.2019; показаннями ОСОБА_9 від 13.10.2019; пред`явленням особи для впізнання ОСОБА_9 від 13.10.2019; оглядом місця події від 13.10.2019; показаннями ОСОБА_8 від 15.10.2019; показаннями ОСОБА_10 від 15.10.2019; оглядом місця події від 16.10.2019; показаннями ОСОБА_11 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_12 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_13 від 23.10.2019; показаннями ОСОБА_7 від 24.10.2019; показаннями ОСОБА_14 від 24.10.2019; показаннями ОСОБА_15 від 31.10.2019; слідчим експериментом з ОСОБА_9 від 31.10.2019; речовими доказами: рушниця ІЖ-61, годинник механічний «луч» з шкіряним браслетом часів СРСР, кулон із золота вагою 7 г. у формі серця в середині якого фотознімок, планшетний комп`ютер AsusZ 101 New.

Аналізуючи дані про особу ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, навчається на 3 курсі Міжрегіонального центру перепідготовки випускників, негативно характеризується за місцем мешкання, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до восьми років, що збільшує ризик втечі. Раніше засуджений за вчинення тяжких злочинів та на даний час перебуває на обліку у Широківському районному секторі філії ДУ «Центр пробації», тобто, в момент вчинення даного злочину, неповнолітній підозрюваний розумів, що перебуває на іспитовому строку. Таким чином, усвідомлення неповнолітнім ОСОБА_1 , що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час застосування у відношенні нього іспитового строку та те, що в подальшому це може враховуватись при винесенні обвинувального вироку, як невідбута частина покарання, схилятиме його до уникнення кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженню та переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що свідчить про можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, і тим самим ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.

Крім того, суд вважає наявним наступні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України. Так, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, оскільки злочин був скоєний в присутності очевидців, які в подальшому допитані в якості свідків та якими було впізнано особу неповнолітнього ОСОБА_1 , як того хто його скоїв.

Відтак,суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено неможливості застосування до підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні альтернативного запобіжного заходу, а тому існує необхідність при призначенні запобіжного заходу тримання під вартою у визначенні застави у розмірі - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУ Національної поліції Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Щербини М.І., за погодженням з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 Івановим В.Г., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді взяття під вартою з 15 годин 30 хвилин 01 листопада 2019 року до 15 години 30 хвилин 30 грудня 2019 року.

Визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 160 560 грн., які необхідно внести за наступними реквізитами: рахунок отримувача - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) – 26239738, банк отримувача - ГУДКСУ в м. Київ, МФО – 820172, № рахунку 37312066017442.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 на строк до 30.12.2019 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншим підозрюваним по кримінальному провадженню, крім участі у процесуальних діях.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Термін дії ухвали становить 60 днів.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: С.В. Ступак