Рішення № 85362750, 04.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2904/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови виконати вимоги законодавства України і провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлену ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 20.02.2015;

- стягнути з відповідача 2000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що на виконання постанови Денянського районного суду м.Чернігова від 26.05.2014 по справі №750/3241/14, яка набрала законної сили 29.01.2015, 20.02.2015 відповідачем проведено перерахунок додаткової пенсії пенсії за шкоду здоров`ю, за період з 01.01.2012 по 02.08.2014 та встановлено заборгованість у розмірі 5 519,04 грн. Однак, виплату зазначеної заборгованості проведене лише 07.06.2019, внаслідок чого позивачем отримано належні йому грошові кошти не своєчасно та з вини органів Пенсійного фонду. Враховуючи наведене, останній вважає що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплат, донарахованих і виплачених на підставі рішення суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного письмового провадження.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що виплата пенсії позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням повноважень та строків, визначених Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішщеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На виконання постанови Денянського районного суду м.Чернігова від 26.05.2014 у справі №750/3241/14, яка набрала законної сили 29.01.2015, 20.02.2015 відповідачем проведено перерахунок додаткової пенсії пенсії за шкоду здоров`ю, за період з 01.01.2012 по 02.08.2014 та встановлено заборгованість у розмірі 5 519,04 грн, яка виплачена позивачу 07.06.2019.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, про що позивач та відповідач повідомляють у позові та відзиві на позов відповідно.

Оскільки при проведенні виплати заборгованості, відповідач не нарахував компенсацію втрати частини доходів, позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с.9), в якій просив здійснити йому нарахування компенсації, втім у відповідь отримав лист-відмову від 21.08.2019 №3464/02/Х-12, в якій відповідач повідомив, що виплата належних позивачу сум пенсії проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням повноважень та строків, визначених Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішщеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплати донарахованої пенсії на підставі рішення суду, а відмову такою, що є протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Перевіряючи обгрунтованість відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно із ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 №6-38цс-11, від 11.07.2017 №21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 №522/5664/17, від 27.07.2018 №815/459/18.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, за наявності визначених цим Законом умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

В свою чергу суд звертає увагу суду на те, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду здійснено відповдачем 20.02.2015, проте нарахована сума 5 519,04 грн виплачена лише 07.06.2019.

З огляду на вказане, у відповідача наявний обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлену 20.02.2015 за період з 20.02.2015 по 07.06.2019.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, оскільки обов`язок щодо виплати заборгованості виник на підставі рішення суду ще у 2015 році, в той час як зазначений вище Порядок прийнято у 2018 році, що свідчить про бездіяльність відповідача та його протиправну поведінку в межах вказаного періоду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що об`єктивно наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання його здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 20.02.2015.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або .втрат немайнового характеру, за яких обставин чи жими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач, оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на наведене, суд зазначає, що в даному випадку позивачем не надано доказів спричинення моральних страждань діями відповідача. Доказів на підтвердження прямого зв`язку між діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області і погіршенням морального стану, а у наслідку і здоров`я, позивачем також не надано. Виписка з історії хвороби від 04.11.2016, додана позивачем до позову не є доказом, що хвороба позивача пов`язана безпосередньо з несвоєчасною виплатою пенсійних виплат.

Таким чином, підстав для задоволення зазначеної вимоги суд не вбачає.

А отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст., 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлену 20.02.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 20.02.2015 по 07.06.2019.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П`ятницька,83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940)

Повне рішення суду складено 04.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк