Рішення № 85362746, 04.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2886/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням з дати їх припинення;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість по всім страховим регресним виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період, починаючи з дати їх припинення, а також утриматись від подальшого призупинення їх виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реалізація прав позивача була обмежена залежністю від наявності довідки внутрішньо переміщеної особи, внаслідок чого припинено виплату страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням, що на думку позивача, є протиправним та таким, що порушує його конституційні права.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали від 04.10.2019 для подання відзиву на позов.

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суми не виплачені позивачу за минулий період згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" обліковуються в органі, який здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час не прийнято, відтак у фонду відсутні законодавчо встановлені підстави для нарахування та виплати спірної заборгованості. Також вказує, що виплата позивача страхових сум за минулий період буде проведена після затвердження такого Порядку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач є громадянином України, що підтверджується копіє паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.13, 14).

З липня 2002 року позивач отримав право на безстрокове отримання страхових регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням, що підтверджується довідками №002486 та №249946 (а.с.17).

За інформацією Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ОСОБА_1 , перебував на обліку як тимчасово переміщена особа та отримував страхові виплати у відділенні за період з 01.10.2014 по 30.09.2015, справа закрита у зв`язку з закінченням терміну дії довідки (ВПО) (а.с.32).

05.07.2018 на підставі довідки про взяття на облік від 26.06.2017 №7426001525 (а.с.16) виданої управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (далі - Чернігівське відділення) із заявою про продовження страхових виплат за місцем фактичного проживання (а.с.33).

ОСОБА_1 постановою Чернігівського відділення від 01.08.2018 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 13402,95 грн (а.с.30).

29.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.10.2015 по 30.06.2018 включно, та виплатити доплату по перерахунку страхових виплат у розмірі 912 89 грн за 2014 рік.

Втім, відповідач листом від 05.09.2019 №3-3/07-10-3 повідомив позивача, що суми не виплачені позивачу за минулий період обліковуються в органі, який здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час не прийнято.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

В силу ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.64 Конституції України).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

- на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

- на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

- якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

- якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

- якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

11.12.2014 правління Фонду на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №531 прийняло постанову №20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції". Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону №1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до п.2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону №1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, відповідно до Закону №1706-VII.

А отже, постановами Кабінету Міністрів України, а також постановою Правління Фонду від 11.12.2014 №20 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи вищезазначене, робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право проводити виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат за наявності у потерпілого на виробництві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відмітку в паспорті про місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України.

Так, статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 цього Закону.

Відповідно до ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що позивач отримував страхові виплати у період з 01.10.2014 по 30.09.2015. Їх виплата була припинена у зв`язку з закінченням терміну дії довідки ВПО. В той же час, на підставі його заяви, виплати були поновлені у липні 2018 року, та виплачуються по даний час, що підтверджується відповідними постановами відповідача від 01.08.2018, від 26.03.2019 (а.с.29,30).

Тобто, у період з жовтня 2015 року по червень 2018 року страхові виплати позивачу не виплачувались.

Суд зазначає, що відсутність діючої довідки про взяття на облік позивача, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Наведений висновок повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.09.2018 у справі №243/3505/16-ц.

Таким чином, реалізація прав позивача не може бути поставлена у залежність від наявності або відсутності діючої довідки внутрішньо переміщеної особи і за період з 01 жовтня 2015 року по червень 2018 року страхові виплати мають бути нараховані та виплачені, оскільки право позивача щодо виплати раніше призначених страхових виплат є абсолютним та не може бути обмежено.

Так, 08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеного порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Проте, на теперішній час Кабінет Міністрів України не скористався своїм правом на прийняття окремого порядку, що врегулює зазначене питання.

Вказана обставина, стала підставою відмови позивачу у проведенні виплат за минулий період, про що відповідачем повідомлено у листі від 05.09.2019 №3-3/07-10-3.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"»).

За приписами положень ст.1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слід звернути увагу, що ст.1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п.25 цього рішення).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно втрутився у право власності позивача на отримання соціальних виплат шляхом невиплати заборгованості по ним у зв`язку з відсутністю Порядку. Проте, при відсутності спеціального порядку, але при наявності заборгованості по страховим виплатам, суд вважає, що їх необхідно стягнути у загальному порядку.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті страхових виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період з 01 жовтня 2015 року по червень 2018 року та зобов`язання відповідача виплатити заборгованість по страховим виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період з 01 жовтня 2015 року по червень 2018 року слід задовольнити.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача утриматись від подальшого призупинення страхових виплат, суд зазначає, що захисту підлягає виключно порушене право, а тому рішення суду не може стосуватися правовідносин, які можуть статися у майбутньому. З огляду на вказане, у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про виконання судового рішення негайно у відповідності до п.1 ч.1 ст.371 КАСУ, у зв`язку зі здійсненням перерахунку пенсії, то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Із положень п.1 ч.1 ст.371 КАСУ вбачається, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми, з якої можна виокремити її місячний розмір.

Щодо вимоги про зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що дане питання регулюється ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов`язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов`язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Отже, позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином суд доходить висновку, що сума судового збору має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області, підлягають стягненню судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області по невиплаті ОСОБА_1 страхових виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період з 01 жовтня 2015 року по червень 2018 року.

Зобов`язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з професійним захворюванням за період з 01 жовтня 2015 року по червень 2018 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області (вул. Музична, 1-А, м.Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 41316447).

Повний текст рішення складено 04.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк