Рішення № 85362618, 04.11.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 725/5069/19

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Романюка В.Я. ,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (відповідач) у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3 від 02.09.2019р. про накладення штрафу в розмірі 3400,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем прийнято постанову, якою на неї накладено штраф в розмірі 3400 грн., так як нею, як боржником у виконавчому провадженні не забезпечено побачення стягувача з дитиною. Позивач вважає, що до неї безпідставно застосований захід примусу у вигляді штрафу, оскільки, вказує, що неодноразово намагалася забезпечити зустріч батька (стягувача) і сина, однак дитина з незалежних від неї причин відмовляється та не бажає спілкуватися з батьком. При цьому стверджує, що жодного психологічного тиску з її сторони по відношенню до дитини щодо негативного ставлення до батька немає, з яких причин дитина не бажає зустрічатися з своїм батьком їй не відомі, водночас примусити дитину остання не може, так як не хоче її психологічно травмувати.

У зв`язку з цим, позивач вважає постанову про накладення на нею штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.10.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав. Разом з тим, у поданому 01.11.2019р. клопотанні представник відповідача ОСОБА_3 просив закрити провадження у справі.

04.11.2019р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 04.11.2019р. позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та вказував на його безпідставність.

В судовому засіданні допитано у якості свідків державного виконавця ОСОБА_3, що виніс оскаржувану постанову, а також головного спеціаліста відділу опіки і піклування служби у справах дітей Чернівецької міської ради ОСОБА_8, які надали пояснення з приводу підстав прийняття оскаржуваного рішення.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Першотравневим районним судом м.Чернівців 29.07.2019р. видано виконавчий лист №725/2443/19 про визначення участі у вихованні дитини та встановлення порядку побачення ОСОБА_5 (стягувач) із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щовівторка та щочетверга з 17:00 до 20:00, щосуботи з 10:00 до 19:00 без присутності матері. Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3 від 07.08.2019р. відкрито виконавче провадження №5971832 з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.4).

20.08.2019р. о 17.00 державний виконавець ОСОБА_3 склав акт, згідно з яким останнім встановлено, що боржником ОСОБА_7 не забезпечено побачення стягувача з дитиною в порядку визначеному рішенням суду. У вказаному акті зазначено, що на запитання до дитини: «чи підеш ти гуляти з татом» дитина відмовилась. В даному акті також зазначено, що не виключено, що на дитину чинився психологічний тиск, однак однозначно стверджувати про дану обставину - неможливо (а.с.5).

22.08.2019р. о 17.10 державний виконавець ОСОБА_3 склав акт, згідно з яким останнім встановлено, що боржником ОСОБА_7 забезпечено присутність дитини у дворі будинку, однак дитина категорично відмовилася іти з татом. На запитання до дитини: «чи підеш ти гуляти з татом» дитина відмовилася іти без мами. З боржником погоджено, що вона залишить дитину, однак ОСОБА_6 почав плакати. На пропозицію тата "піти гуляти" дитина відмовилась. В подальшому відбувся словесний конфлікт між батьками. Дитину разом з татом було залишено на ігровому майданчику без мами, однак дитина почала тікати (а.с.6).

29.08.2019р. о 17.00 державний виконавець ОСОБА_3 склав акт, згідно змісту якого на території дошкільного закладу "Соломон" відбулась зустріч стягувача із сином без присутності матері, однак дитина категорично відмовилась проводити час з батьком, зазначивши, що він чекає на маму, також зазначив, що він викличе поліцію. В акті вказано, що можливо дитина налаштована негативно відносно свого батька зі сторони матері, однак однозначно стверджувати про дану обставину неможливо (а.с.7).

02.09.2019р. державним виконавцем була винесена постанова ВП№59718323, згідно якої на підставі актів від 20.08.2019р., 22.08.2019р. та 29.08.2019р. на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 3400грн. відповідно до п.1 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником не забезпечено побачення стягувача з дитиною (а.с.8).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404).

Статтею 64-1 Закону №1404 визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст.75 Закону №1404).

З наведених вище положень Закону №1404 слідує, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути виключно невиконання такого рішення без поважних причин, тоді як боржник мав реальну можливість виконати судове рішення та не зробив цього. Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, останнім має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У відповідності до пунктів 1,2 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Існтрукція №512/5) виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

З 28 серпня 2018 року (з набранням чинності змін до Інструкції №512/5) відповідно до пунктів 8, 9 розділу IX Інструкції №512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІV Інструкції №512/5 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу слугували відповідні акти державного виконавця від 20.08.2019р., 22.08.2019р. та 29.08.2019р., якими встановлено, що боржником ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні №59718323, не забезпечено побачення стягувача з дитиною.

Проте, зі змісту вказаних актів видно, що зустрічі дитини з батьком відбувалися, однак дитина неодноразово відмовлялася залишатися з батьком без матері та не бажала з ним проводити час. При цьому, в акті від 29.08.2019р. зазначено, що не виключено, що на дитину чинився психологічний тиск, однак однозначно стверджувати про дану обставину - неможливо. Тобто, в самому ж акті вказано, що таке твердження може бути припущенням.

Разом з тим, суд, проаналізувавши зміст актів, доходить висновку, що державним виконавцем не було достатньо перевірені доводи позивача в частині поважності причин не можливості забезпечити спілкування дитини з батьком. Зі змісту самих актів вбачається, що вказані обставини не залежали від волевиявлення позивача.

В свою чергу, не взяття таких обставин державним виконавцем при накладенні на позивача штрафу свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Допитаний в якості свідка державний виконавець ОСОБА_3 не зміг однозначно підтвердити, що позивачкою чинився будь-який опір, як то наявність підстав однозначно стверджувати про те, що нею чинився тиск на дитину. У зв`язку з цим, суд звертає увагу, що твердження про не забезпечення виконання боржником рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, в судовому засіданні 04.11.2019р. допитана в якості свідка працівник відділу опіки і піклування ОСОБА_8 , яка була залучена до проведення виконавчих дій - зустрічі стягувача ОСОБА_5 з сином 20.08.2019р., також не могла підтвердити обставини, за яких можна було вважати, що позивачем, як боржником у спірному виконавчому провадженні, чинився будь-який тиск на дитину чи опір у забезпеченні зустрічі батька з дитиною на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що державним виконавцем під час винесення постанови не було об`єктивно оцінено всі обставини, які склалися в ході виконання виконавчого листа №725/2443/19 від 29.07.2019р., а саме неможливості виконати рішення суду з поважних причин, що призвело до помилкового висновку про необхідність притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу. Відтак, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а постанова - скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позивачем належним чином доведено наявність поважних причин, які зумовили невиконання судового рішення, відтак доведено протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, в той час, як відповідачем, покладений на нього обов`язок доказування не виконано. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову в розмірі 768,40грн., такий підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 05.09.2019р. між ОСОБА_1 та адвокатом Романюком В.Я., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ№ 000043 від 10.08.2015р., укладено договір про надання правової допомоги (а.с.9).

Згідно з п.4.2 договору від 05.09.2019р. гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги, складеного 22.10.2019р. адвокатом здійснено: ознайомлення та робота з документами - 500 грн.; підготовка скарги на дії державного виконавця до Першотравневого районної суду м.Чернівців - 750грн.; підготовка позовної заяви до Чернівецького окружного адміністративного суду - 750грн.; представництво інтересів ОСОБА_1 в Чернівецькому окружному адміністративному суді - 1000грн. Всього - 3000грн. (а.с.44).

За послуги, наведені в розрахунку ОСОБА_1 сплачено адвокату Романюку В.Я. кошти в розмірі 3000грн., що підтверджується квитанцією від 22.10.2019р. (а.с.45).

Перевіривши надані позивачем докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, опис наданих послуг та складність справи, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3000грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3 від 02.09.2019р. ВП№59718323 про накладення штрафу в розмірі 3400,00грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім)грн. 40коп.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 41659896, вул.Руська, 183, м.Чернівці, 58023).

Суддя В.О. Кушнір