Рішення № 85362431, 04.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2671/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування вимоги.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги чинного податкового законодавства України при прийнятті податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску у сумі 21030,90 грн. Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем за звітні періоди з 01.01.2017 по 31.03.2019, при цьому у цей період часу позивач не була платником єдиного внеску.

Вказала, що понад десять останніх років адвокатською діяльністю не займається. В Єдиному реєстрі адвокатів України, який почав функціонувати лише з 16.01.2013 року, інформація про адвоката ОСОБА_1 відсутня, що в принципі унеможливлювало здійснення адвокатської діяльності у період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за який нараховано єдиний внесок.

Крім того, позивач зазначила, що у спірному періоді остання не отримувала доходів від адвокатської діяльності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів і може бути підтверджено податковими деклараціями про майновий стан і доходи за вказаний період. Вважає, що лише один факт взяття особи на облік в органах державної податкової служби без встановлення фактів здійснення особою адвокатської діяльності (за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України інформації про адвоката) і отримання доходів від такої діяльності не може бути безумовною підставою для нарахування і сплати єдиного внеску.

Оскаржувану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-41477-17 вважає протиправною, тому звернулась в суд з вказаними позовними вимогами про її скасування.

Від представника відповідача на адресу суду 17.09.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як самозайнята особа (адвокат) з 19.01.2004 року. Для ФОП (крім ФОП - платників ЄП) та осіб які провадять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Законом №2464). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2464.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування. Єлиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464).

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Хмельницькою обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №257 від 08.06.2001.

Позивач подала 16.01.2004 до ДПІ у м. Хмельницькому заяву форми № 5-ОПП "Про взяття на облік".

ДПІ у м. Хмельницькому ОСОБА_1 19.01.2004 взято на облік як платника податків (особу, що провадить незалежну професійну діяльність).

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.01.2019 по коду платежу 71040000 "Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковується заборгованість в сумі 21030,90 грн. у т.ч.: 19.04.2018 нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за І квартал 2018 року; 02.05.2018 нарахована сума ЄСВ 8448 грн за 2018 рік; 19.07.2018 нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 21.01.2019 нарахована сума ЄСВ 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, 19.04.2019 нарахована сума ЄСВ 2754,18 грн за І квартал 2019 року.

Позивачем, 04.06.2019 було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-41477-17, сформовану ГУ ДФС у Хмельницькій області, щодо сплати заборгованості з єдиного внеску, штрафів та пені, яка станом на 30.04.2019 складає 21030,90 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої в порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 №34307/6/99-99-11-05-02-25, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-41477-17 Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишено без змін, а скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвоката) ОСОБА_1 - без задоволення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.226 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску поміж іншого є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що встановлення лише одного факту взяття особи на облік в органах державної податкової служби, без встановлення фактів здійснення особою адвокатської діяльності та отримання доходів від такої діяльності, є підставою вважати таку особу платником єдиного внеску.

Аналізуючи норми пункта 5 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону, суд вважає, що підставами вважати особу платником єдиного внеску є одночасна наявність двох умов, а саме: зайняття особою певною діяльністю та отримання від цієї діяльності доходу.

Позивач на підтвердження відсутності доходів від адвокатської діяльності надала суду відомості про суми виплачених доходів № 20008/22-01-58-08, у яких зазначено про відсутність доходів, які підлягають оподаткуванню за період з 01.01.2008 по 31.03.2019.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вказані документи підтверджують те, що ОСОБА_1 фактично було припинено адвокатську діяльність у 2008 році.

Суд також враховує, що в Єдиному реєстрі адвокатів України інформація про адвоката ОСОБА_1 відсутня, що фактично унеможливлювало здійснення останньою адвокатської діяльності у період з 2017 по І квартал 2019 включно, за який нараховано єдиний внесок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище обставини були встановлені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №560/406/19 від 02.10.2019, яка набрала законної сили. Вказаною постановою суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

Згідно частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно абз.5, 7 частин 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Позивач додав рекомендоване повідомлення за трек-номером № 2900102190287, відповідно до якого рекомендований лист вручено у доставному відділенні зв`язку м. Києва 18.06.2019 уповноваженій особі на отримання пошти ДФС України "Компанець".

Суд дійшов висновку, що оскільки ДФС України отримала скаргу ОСОБА_1 18.06.2019, то тридцятиденний строк для надсилання рішення платнику єдиного внеску закінчився 18.07.2019. Водночас, як встановлено з матеріалів справи, рішення по скарзі ОСОБА_1 ДФС України було надіслано 19.07.2019 року, тобто після спливу строку, встановленого частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

А отже доводи позивача про те, що згідно частиною 4 статті 25 вищезазначеного Закону скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску є обґрунтованими.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Враховуючи практику ЄСПЛ, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-41477-17 від 14.05.2019 винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-41477-17 зі сплати єдиного внеску у сумі 21030,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 листопада 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап