Рішення № 85362263, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р. № 520/6526/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Найди С.С .

представника відповідача - Грищенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення інспектора Одеської митниці ДФС Кекуатовой Катерини Ігорівни про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він придбав автомобіль марки AUDI A6 POL, 2018 року випуску на підставі рахунку (інвойсу) № 1939 від 14.12.2018 вартістю 6560 доларів. Позивачем 14.03.2019 до митного органу подано митну декларацію № UА 500650/2019/007645 разом із усіма наявними документами, які підтверджують митну вартість автомобіля. Відповідач відмовив у митному оформленні автомобілю та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019. Позивач вважає рішення Одеської митниці ДФС протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надавалися усі необхідні документи для розмитнення придбаного автомобіля марки AUDI A6 POL, за першим методом, а визначення митної вартості авто за резервним методом, що було зроблено митним органом та відкореговано митну вартість автомобіля, вважає протиправним та необґрунтованим щодо розміру розрахованої суми.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.08.2019 призначено розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою судді від 10.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що митний орган діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, визначивши митну вартість придбаного ОСОБА_2 автомобіля марки AUDI A6, оскільки позивачем не доведено правильність визначення митної вартості придбаного автомобіля, заявленого у декларації № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019, що слугувало підставою для прийняття Одеською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.12.2018 № 598 ОСОБА_2 придбав автомобіль марки AUDI A6, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , загальною вартістю 6560,00 доларів США.

Судом встановлено, що 14 березня 2019 року ОСОБА_2 подав митну декларацію № UА 500650/2019/007645 для митного оформлення транспортного засобу - легкового автомобілю марки AUDI A6, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .

Разом з митною декларацією № UА 500650/2019/007645 від 14.03.2019 декларантом надані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 598 від 18.12.2018, коносамент №HLCUBSC1901BATJ0 від 25.01.2019, домашній коносамент № 67001727 від 14.01.2019, декларацію про походження товару № 1403197 від 14.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 29.11.2018, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1403197 від 14.03.2019, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання у Україні серії НОМЕР_3 від 25.07.2000 та інші документи.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 визначив митну вартість за 1 методом на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 598 від 18.12.2018, яка склала 6560,00 доларів США та вартість перевезення, згідно довідки про транспортні витрати 400,00 доларів США.

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товару інспектором Одеської митниці ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500650/2019/00346

01 квітня 2019 року інспектором Одеської митниці ДФС Кекуатовою Катериною Ігорівною прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 18750,00 доларів США.

Так, зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000297/2 вбачається, що згідно пункту 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Також вказано, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, якщо здійснювалось страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 Митного кодексу України при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Згідно з пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одну одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У зв`язку з незгодою, ОСОБА_2 відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, була подана митна декларація №UА500000/2019/000297/2 від 01.04.2019 з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач вважає, що обрання митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України не відповідає відомостям, що підтверджено документально.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, пунктом 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до пункту 29 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 8 статті 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень частини 1 статті 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, що поставлявся, позивачем до митного органу рахунок-фактура (інвойс) № 598 від 18.12.2018, коносамент №HLCUBSC1901BATJ0 від 25.01.2019, домашній коносамент № 67001727 від 14.01.2019, декларацію про походження товару № 1403197 від 14.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 82021956 від 29.11.2018, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1403197 від 14.03.2019.

Згідно частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684.

Відповідно до пунктів 1,2,3, розділу VII якого за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про: 1) назву митної формальності; 2) підрозділ/посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік; 3) підстави включення митної формальності до переліку; 4) вид митної формальності (обов`язкова, обов`язкова за умови, у разі потреби); 5) повідомлення до митної формальності.

Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Під час судового розгляду справи зі змісту наданого представником відповідача відзиву вбачається, що при здійсненні митного оформлення митної декларації № UА 500650/2019/007645 посадова особа митниці керувалась наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до підпункту 4.5.4 пункту 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються зокрема такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Так, представником відповідача вказано, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками системи митного оформлення АСМО Інспектор за митною декларацією сформовано митні формальності за наступними кодами класифікатору: код 105-2, 106-2 - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів слугували висновки контролюючого органу про неподання декларантом додаткових документів.

Водночас, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019 Одеською митницею ДФС в якості підстави прийняття такого рішення зазначено про наявність в митному органі цінової інформації, наявної в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів. При цьому, вказано, що основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товар. Декларанту направлено запит про необхідність надання документів, що підтверджують заявлений рівень митної вартості транспортного засобу. Надані документи не підтвердили заявлений рівень митної вартості. Між декларантом та митним органом проведено консультації. Підставою для визначення митної вартості вказано цінову інформацію по даному транспортному засобу.

Водночас, інших обставин невідповідності поданих позивачем документів, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявної в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, митним органом в порушенням вимог чинного законодавства не зазначено.

Таким чином, зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019 не вбачається зазначення відповідачем обґрунтованих підстав, які дають можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові вартості товарів є непідтвердженими.

У відповідності до частини 1 статті 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до митного органу надано висновок про вартісні характеристики автомобілю марки AUDI A6 POL, 2018 року випуску, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1403197 від 14.03.2019.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Таким чином, судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана ОСОБА_2 у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації позивачем подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

В свою чергу, на думку суду, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1) та не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано саме обрання резервного методу та не зазначено обставин щодо того, що митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) до Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078) про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000297/2 від 01.04.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078, код 39441717).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя С.О.Чудних